ЄВДОКІЯ ВАРВИНСЬКА. МАТЕРІАЛИ КЕРАМОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ

Автор: Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів | 18 червня 2018 14:50 |

Функціонування на території Опішного гончарних підприємств вплинуло на долю багатьох опішненців. Нині залишається все менше людей,які можуть розповісти історію гончарного виробництва. Перед музейними працівниками постають першорядні завдання – зібрати якнайбільше артефактів про працівників керамічних заводів, які внесли свій вклад у творення гончарної слави Опішного.


 Однією з них є Євдокія Варвинська. Гончарством в її роду займалися дуже давно. Ось, якв она згадує свого прадіда по материнській лінії Степана Денисенка (року народження й смерті вона не пам’ятає):«Ну так, це прадід,оце моя мати там жила,бо у матері умер батько,а воно ж раньше по багато дітей було,семеро, івона розприділила кого куди, хто пішов вівці пасти,моя мама пішла до діда сюди. Дід був бєдний,ну гончарював і ото так розжився,нову хату поставив,мабуть, і коника купив, і корову, і ото вона там служила»[1].

Мати Параска Різник (у дівоцтві Шкурпела)(1900–1979)вийшла заміж за Феодосія Різника (1901–1944),батькойого теж займався гончарством. Родина мала непоганий дохід від продажу гончарних виробів,вважалася середняками,томузазнала переслідування фіскальними органами й попала під репресію (1933).«…Їх у1933 розкуркулювали.Казала,шо дід Михайлосказав:«Ти, Феодосію, молодий (у нього уже троє дітей було,ну да,троє:Галя, Серьожа і Ванько),з дому тікай,мене,– каже, – хай беруть».І Михайла забрали так, як у Полтаву,засудили, отож коналичи як то. А Феодосій,мій батько, утіку Гадяч і у Гадячі гончарював,це так мені мати розказувала. А тоді,як зачав тут організовуватися завод, він став, приїхав з Гадяча,із самого начала гончарював.Добрий він був спеціаліст по гончарству,вироби робив,макітри,уже ті макітри.Після войни, було, йдуть і кажуть:«Пашко, позич макітру, повидла зварить». Це і я знаю, шо стояли під хлівом такі літрів по п’ятдесят. Мені мама казала, шо їх удвох робили, один тягнув,електрики ж не було,а один тягне глину,а другий круте.Великі макітри у нас були,ну де хароші,ще при моїй битності мати попродала у Харьков. Да, отакі і банки були, ну хтозна, чи воно літрів по сімдесят,чи більше, всередині жовті,всередині свинцем,і до половини зверху,то вона було там соли,як не помідори, продали і ту банку» [1].

Трудовий стаж Євдокії Варвинської на гончарному виробництві розпочався з 1953 року, про що свідчить першийзапис в її трудовій книжці. Потім змінювалася назва керамічного підприємства, відбувалося їїпереміщення з одного цеху в інший, освоєння різних гончарних професій: «доглядщиця, майстер дитячої глиняної іграшки, шліфувальниця, контролер приймальник, мальовщиця, ангобіровщик» [2].«Я в 1953 в завод пішлаіде тільки не робила, переходила з цеху в цех, на доглядці,і кирпич робила,і малювала, і коло горну була,і горшки возила» [1].

Загалом, гончарству Євдокія Варвинська віддала понад сорок роківсвого життя. Неодноразово була нагороджена почесними грамотами, була занесена на заводську Дошку пошани(1976),нагороджена медаллю «Ветеран труда»(1989).

   

Любов до ремесла свогоправічного гончарного роду передаласяменшому сину Євдокії Варвинської – Миколі Варвинському(1973р.н.). 1991 року він закінчив Відділ гончарства Опішненської філії Решетилівського СПТУ №28,нині працює у власній майстерні. Майстер віртуозно володіє гончарним кругом, виготовляючи різноманітні за формами й розмірами посудини – миски, тарелі, глечики, горщики, макітри, куманці, вази, квітники тощо. Його роботи демонструють цікаву взаємодію традицій і новацій опішненської кераміки. Під час ІІІ Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «Керампік у Опішному»(2011) Микола Варвинський презентував миски (мальовка Євгенії Панасюк), одну з яких відзначено Спеціальним Дипломом «За відродження традицій».

Під час керамологічної експедиції ми, працівники Меморіального музею-садиби, отримали цінну інформацію про гончарний рід Євдокії Варвинської, цікаві фактиз життя найстаршої сестри Галини Варвинської (Поколодної)(1923–1999), мальовщиці, яка заслуговує на окрему розповідьпроколег,зякими довелося працювати в заводі: Євдокію Шиян, Марфу Діденко,Марію Шаблій, Лідію Гриб,Галину Денисенко, Григорія Чирвинка,Тамару Гринь, Настю Білик-Пошивайло, Олександру Селюченко, Миколу Пошивайлай багатьох інших.

Література:

  1. Зі спогадів Варвинської Євдокії Феодосіївни. 15.02.2018 // Приватний архів Марії Яценко.
  2.    Трудова книжка  Варвинської  Євдокії Феодосіївни // Приватний архів Євдокії Варвинської.

Підписи до фото: 

1.  Зліва направо: Микола Пошивайло, Галина Денисенко, Марія Шаблій, ? Скрипник, (?), Григорій Чирвинко, Євдокія Варвинська, Лідія Гриб. Опішне, Полтавщина. 1956-1957.Автор фото невідомий

2.  МиколаВарвинський(форма), ЄвгеніяПанасюк(мальовка). Миска. Опішне, Полтавщина.2011. Глина,ангоби, полива, гончарний круг,мальовка,8,3х31,2см. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Фото Тараса Пошивайла

3. Зліва направо:Параска Різник, Євдокія Варвинська біля хати Феодосія Різника. Опішне, Полтавщина. 1963.Автор фото невідомий

4. Євдокія Варвинська. Опішне,Полтавщина.1960-ті. Автор фото невідомий

Марія Яценко,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби
гончарської родини Пошивайлів

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Липень 2018

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Червень | Серпень