МІЙ МАЛЕНЬКИЙ ЗВІТ

Минулого тижня колеги повідомили мені, що під Києвом брутально та відкрито грабують давньоруське городище. Наступного дня інформація підтвердилася.

І тут я зрозумів, що давати поради легко та приємно, але треба хоч один раз спробувати показати самому як треба діяти. Тому я негайно розповсюдив через Facebook наступне повідомлення:

У КОГО Є ЗНАЙОМІ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ В НОВИНАХ? ТЕРМІНОВО!!!

Вже тиждень системно грабується пам’ятка археології – городище давньоруського часу в с. Русанів Броварського району. Це літописна Русотина (перша згадка в 1147 р.), яка входила до системи укріплень вздовж річки Трубіж. Вчора зафіксовано 8 грабіжницьких ям розміром від 0,5 х 0,5 до 3,0 х 6,0 м глибиною до 1 м. Завтра, об 11-00, зустрічаємося на городищі разом з представниками обласної охорони пам’яток та Інституту археології та викликаємо поліцію для заяви про злочин. Хто бажає під'їхати, пишіть, дам маршрут!

Отже, сьогодні ми були там. Ми, це я, Богдан Моця з Мінкультури, Всеволод Івакін з Інституту археології НАНУ, Любов Берегова та Руслан Осадчий з Київського обласного центру охорони пам’яток. А іще – журналісти трьох телеканалів. Хронологічно це виглядало так:

11-00 – Ми на місці, журналісти, про яких я ще згадаю, теж. Викликаємо поліцію по телефону 102. Журналісти починають працювати.

11-40 – пробуємо з’ясувати де поліція. Область переключає на район, нам ніхто не відповідає. Починаємо шукати знайомих з виходом на поліцію.

12-00 – журналісти з’ясовують, що виклик взагалі не зафіксовано! Пробуємо викликати повторно, район не відповідає.

12-30 – з’ясовуємо через знайомих, що справа зрушилася і вже на контролі десь в області.

13-00 – приїхав патруль, опитали нас та сказали, що треба викликати слідчу групу.

13-30 – приїхав дільничний та голова сільради.

14-20 – приїхала слідча група. Почали брати покази, заяву, міряти, фотографувати.

16-00 – закінчили, повертаємося в Київ.

Я щиро вдячний знімальним групам, бо коли вони відзняли сюжети та побачили патруль, який під’їхав першим, вони могли би спокійно повертатися. Але вони разом з нами чекали слідчих (там не дуже весело!) та ще й взяли в них інтерв’ю. Це була така дуже зворушлива солідарність з нами. Я побачив, що ця тема для них це не лише формальна робота!

Що маємо в підсумку? Цікавий та важливий досвід!

По-перше, треба обов’язково давати офіційний хід подібним справам. З викликом поліції чи без, але треба робити заяву або повідомлення про злочин.

По-друге, не забувати перевірити, що її зареєстровано.

По-третє, спілкуватися з місцевими від яких можна отримати важливу додаткову інформацію.

Бажано співпрацювати з пресою, це додаткова підтримка та певна гарантія, що справу не покладуть під сукно. Також варто мати хоча би формальне знайомство у обласній поліції та мобільні контакти цих осіб. Бо чекали ми слідчу групу дві з половиною години, а без таких контактів взагалі невідомо дочекалися би.

Обов’язково повідомляти про ситуацію в Мінкультури та місцевій владі.

Звичайно, не варто сподіватися, що кожного разу всіх піймають та покарають. Але якщо ми матимемо велику кількість відкритих справ, то формальні підстави для аналізу та розмов про зміну законодавства чи системи будуть беззаперечні!

А ось і сюжети, які зробили наші телеканали:

Телеканал НТН, перший сюжет

Телеканал НТН, другий сюжет

Телеканал ТСН

Телеканал ZIK