Про Кримський похід Петра Болбочана розповіли мелітопольцям у музеї

Однією із недостатньо вивчених сторінок історії нашого краю є події доби Української революції. Завдяки ґрунтовним дослідженням запорізьких істориків Ю.Щура, Г. Турченка, В. Бондаренка  й інших ситуація поступово вирівнюється. На виконання Указу Президента України «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років» та затвердженням Урядом плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років та вшанування пам’яті її учасників в Мелітопольському міському краєзнавчому музеї започатковано історично-патріотичний культурно-освітній проект «Українській революції 1917-1921 років – 100 років», в рамках якого з 2017 року проводиться низка заходів.

Одним з знакових моментів Української революції на території Запорізького краю є події Української весни 1918 року, а саме - боротьба за місто Олександрівськ під час наступу українських військ на Крим весною 1918 року та перебування на Запорожжі січових стрільців та бійців із Кримської групи Армії УНР.

22—25 квітня 1918 року відбувся Кримський похід Петра Болбочана — одна з найбільш звитяжних та героїчних військових операцій в історії українського війська і України.

Незважаючи на суперечливий характер і вимушене залишення завойованих позицій, переможний Кримський похід Запорізької дивізії став справжнім тріумфом українського війська, продемонстрував його здатність до реалізації складних військових операцій, виявив блискучий талант полковника Петра Болбочана як здібного воєначальника. Основне завдання військової акції було реалізоване: 29 квітня 1918 року, під впливом подій, Чорноморський флот у Севастополі підняв український національний прапор. Керівництво флоту оголосило про своє підпорядкування уряду у Києві.

Дізнатися про цю славну, але маловідому сторінку з історії України 20 квітня 2018 року о 14.00 до Мелітопольського міського краєзнавчого музею на історично-патріотичну годину «Забута історія: Кримський похід Петра Болбочана» завітали учні 10-11 класів спеціалізованої школи №25 м.Мелітополь.

Науковий співробітник музею Оксана Беца розповіла гостям про основні події Кримького походу 1918 року та познайомила з ключовими його постатями, серед яких перше місце, без сумніву, займає Петро Болбочан! Після обговорення переглянули чудовий міні-фільм «УКРАЇНСЬКИЙ БЛІЦКРИҐ-1918: КРИМСЬКИЙ ПОХІД ПЕТРА БОЛБОЧАНА»  від «Wild Fox Film» –  п'ятихвилинний концентрат мужності й доблесті, слави та звитяги, а також –  багатьох унікальних кадрів з хронік, які до цього ніколи не публікувались.

На згадку про сьогоднішню зустріч учні отримали інформаційну листівку «Український бліцкриг Петра Болбочана».

Ще раніше, 12 квітня 2018 року, в музеї відбулось обговорення вшанування 100-річчя Кримського походу Петра Болбочана в Мелітополі під головуванням начальника Управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю облдержадміністрації Олександра Зубченка, начальника відділу внутрішньої політики та  зв’язків з громадськістю ММР ЗО Михайла Бєлікова та директора музею Лєйли Ібрагімової. . В роботі круглого столу прийняли участь науковці, краєзнавці, співробітники музею, представники відділу культури, управління освіти, бібліотечної системи, а також небайдужі до історії свого краю. Спільна думка всіх присутніх – видатних особистостей історії свого краю треба знати, вивчати та популяризувати!

ХРОНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ ПОДІЙ
КРИМСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ ПІД КОМАНДУВАННЯМ ПОЛКОВНИКА ПЕТРА БОЛБОЧАНА

13 квітня 1918 року відділення Кримської групи вирушили на південь, з Харкова до Лозової. Звідси вони почали наступ у севастопольському напрямі і 14 квітня після коротких боїв зайняли Олександрівськ. В Олександрівську запорожці зустрілися з Українськими січовими стрільцями, що з австрійським військом наступали з Правобережжя.

18 квітня передові частини Кримської групи почали бій за Мелітополь, який більшовики завзято обороняли. Запорозька піхота, під захистом бронепотягів і артилерії, приступом здобула ворожі шанці та змусила більшовиків відступати у напрямку Криму, на сиваські позиції. У Мелітополі до рук українського війська потрапили великі склади продовольства і зброї, самоходи, літаки та моторні катери.

21 квітня 1918 року частини Кримської групи зайняли Новоолексіївку — останню станцію перед сиваським мостом — та впритул наблизилися до переправ.

На Сиваші уночі 22 квітня 1918 року перша сотня 2-го Запорозького полку під командою сотника Зелинського на мотодрезинах швидко переїхала замінований міст та знешкодила вибухівку. За вояками посунули два бронепотяги. Внаслідок блискавично проведеної операції все військове майно та зброя укріплень перейшли у розпорядження Запорізької дивізії.

Увечері 22 квітня 1918 року Кримська група з боєм захопила місто Джанкой – першу вузлову станцію в Криму, що дало їй можливості для розгортання подальшого наступу.

Головні сили групи Болбочана було скеровано на Сімферополь, який був захоплений майже без опору 24 квітня 1918 року. Приблизно у той самий час Гордієнківський полк захопив Бахчисарай.

Але на тому свій наступ українські війська змушені були зупинити. Кримський похід проводився за таємним усним наказом уряду й Міністерства військових справ УНР. Попри пропозиції німців у ході Берестейських переговорів включити Крим до сфери національних інтересів УНР, українська делегація відмовилась це зробити, аргументуючи свою відмову правом татарського народу на самовизначення. Однак згодом уряд Всеволода Голубовича прийняв рішення про військову операцію. Така непослідовність уряду та його членів вкотре демонструвала відсутність ясної і однозначної державної політики у лідерів УНР.

Після вдалих операцій запорожців під Олександрівськом та Мелітополем та після успішної переправи через Сиваш німецьке військове командування почало висловлювати занепокоєння діями українських військ. Намагаючись стримати їхній наступ, командир 15-ї німецької ландверської дивізії генерал фон Кош з наказу свого командування почав вимагати припинення операцій українських військових частин. Після звільнення запорожцями Джанкоя, а згодом і Сімферополя відносини між українцями та німцями загострилися ще більше.

26 квітня 1918 року 15-та німецька дивізія з наказу генерала фон Коша оточила всі місця дислокації українських військ та головні стратегічні пункти Сімферополя. Полковнику Петрові Болбочану було оголошено ультиматум негайно скласти зброю, залишити все військове майно і виїхати з міста та з території Криму під охороною німецького конвою на правах інтернованих, розпустивши при цьому добровольчі загони. У цій ситуації зростали антинімецькі настрої як серед українців, так і серед кримськотатарського населення.  27 квітня 1918 року міністр військових справ УНР Олександр Жуковський по телефону віддав наказ про негайний відхід Запорізької дивізії з Криму. Наказу про місце нової дислокації запорожці так і не одержали. Після нарад з командиром корпусу 3урабом Натієвим було вирішено відійти до Мелітополя, де їх застав гетьманський переворот.