МАЛА ФАРФОРОВА ПЛАСТИКА ОЛЕКСАНДРА ТРЕГУБОВА

Олександр Трегубов на симпозіумі з кераміки, 2010 р. Фото - архів художника.

Історія української малої фарфорової пластики останньої третини ХХ століття в цілому і Баранівсько­го фарфорового заводу (далі – БФЗ) зокрема, а також сучасний етап її розвитку поки не зна­йшли висвітлення у спеціальній літературі. Зага­лом її відтворення зводилося до репродукування окремих робіт.

Дані про біографії майстрів та їх творчість досі не систематизовані, не опубліко­вані та не введені в науковий обіг. Пропонова­ний матеріал покликаний заповнити цю лакуну у вивченні пластичного доробку БФЗ, а також – у біографії одного з митців заводу – Олександра Трегубова, що працював у 1980-ті – в першій половині 1990-х років на БФЗ і продовжує ство­рювати скульптурні композиції зараз, живучи у Слов’янську.

Розвиток малої пластики на Баранівському фарфоровому заво­ді (Житомирська обл.) протягом ХХ століття має нетривалу історію. Небувалий розквіт і сплеск творчої активності у даній царині прийшовся на 1950-ті – початок 1960-х років. Після того, як 1962 року спеціалізацію підприємства було оста­точно переорієнтовано на випуск посуду столо­вого і чайно-кавового асортименту, виготовлення скульптури поступово зійшло нанівець. Останні спроби відродити продукування малої пластики на БФЗ пов’язані з діяльністю художника О. Трегубова.

О. Трегубов, художник декоративно-приклад­ного мистецтва, займа­ється фарфором тридцять п’ять років, впродовж яких працював на БФЗ, на приватному підпри­ємстві у Слов’янську (Донецька обл.) та у влас­ній творчій майстерні. На початку своєї кар’єри у фарфорі він розробляв, в тому числі, і плас­тику, не полишив це заняття і після звільнення з заводу. До сих пір його пластичний доробок не привертав уваги науковців.

Джерелами для дослідження стали роботи ху­дожника з музейних і приватних збірок, інформа­ція (фото, біографічні матеріали), отримані під час спілкування/листування з самим художником.

Олександр Сергійович Трегубов народився 17 березня 1949 року в м. Алма-Ата (Казахської РСР). Усвідомлене бажання стати професійним ху­дожником сформувалося у нього під впливом спілкування зі своїми родичами, художниками- фарфористами Коростенського фарфорового за­воду (далі – КФЗ) – дядьком Миколою Трегубо­вим та його дружиною Валентиною Трегубовою, які приїздили до Алма-Ати у творчі відряджен­ня… Юнак відвідував з ними музеї, брав участь у пленерах, ходив на етюди. Подібні зустрічі на­лагоджували на захоплюючі уяву бесіди про мис­тецтво та сутність професії художника. Тому не дивно, що по закінченні восьми класів середньої загальноосвітньої школи, Олександр Трегубов в 1964 році вступив на Театрально-декораційний факультет Алма-Атинського художнього учили­ща ім. М. В. Гоголя... Навчан­ня відновив після демобілізації. Закінчив­ши училище в 1972 році, отримав спеціальність «театральний художник-декоратор»… У Фергані, де працював художником- постановником до 1976 року, розробив та вико­нав декорації до спектаклів.

 Потім О. Трегубов вирішив присвятити себе кераміці. В 1977 році вступив до Львівсько­го інституту декоративного і прикладного мис­тецтва (далі – ЛІДПМ) на факультет керамі­ки... На технічній базі інституту він виконав курсо­ву роботу – парні скульптури «Піп» і «Балда» (кам’яна маса, кольорова глазур),

Іл. 1. «Піп» і «Балда». Львів. Збірка художника.

анімалістичні скульптури: «Хом’як» (1978) і «Вовк» (1979) (обидві – шамот, розпис солями), декоративне розписне фаянсове блюдо «Жар-птах» (1978) (іл. 2, 3, 4) (всі три зберігаються у Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького – СОХМ).

Іл. 2. «Хом’як», 3. «Вовк», 4. Блюдо «Жар-птах». Всі - збірка СОХМ.

В пе­ріод навчання в інституті О. Трегубов розпочав виставкову діяльність, взявши участь у Восьмій обласній виставці творів молодих Львівських ху­дожників (1980). Свою дипломну роботу – сер­віз «Весільний» він виконував на Баранівському фарфоровому за­воді (іл. 5), куди після закінчення в 1982 році ЛІДПМ (іл. 6) і отримав направлення на роботу.

 Іл. 5 - О. Трегубов на БФЗ за роботою над дипломом в 1982 році.

Іл.6 - Диплом сервіз «Весільний». 1982.

На БФЗ О. Трегубов працював з 1982 по 1995 рік, від 1984 року був головним художни­ком. Як головний художник О. Трегубов входив від заводу до Всесоюзної художньої ради. Поруч з ним в художній лабораторії БФЗ працювали митці старшого покоління, а також талановита молодь. Виконуючи обов’язки головно­го художника, О. Трегубов організовував роботу художників, ставив перед ними завдання з онов­лення асортименту, як у формах, так і в малюн­ках… Він вперше в історії заводу добився, щоб керівництво пішло назустріч художникам і ввело для них розпоря­док вільного відвідування. Про виконану роботу вони кожного кварталу звітували на заводських, а потім республіканських худрадах. В заводську художню раду, очолювану директором, входили художники і головні технологи… За організацію виставки зразків від окремого підприємства на означених худрадах відповідав головний худож­ник заводу.

За ініціативою О. Трегубова і технолога ху­дожньої лабораторії та за угодою з адміністра­цією заводу, для максимальної реалізації твор­чого потенціалу художників БФЗ, кожен з них мав можливість один квартал на рік присвятити творчій роботі над формами або розписом і пред­ставити результат на худраді. Це був гарний шанс показати свої здібності як митця і проде­монструвати художні можливості фарфору як матеріалу. Після перших таких успішних «демон­страцій» організували нечисленну бригаду з кра­щих живописців, які відтворювали затверджені зразки унікальних, за суттю, виробів малими ти­ражами... На жаль, згадує О. Трегубов, жодного з таких унікальних виробів не збереглося.

В цілому ж, заводське виробництво тоді було орієнтоване на випуск продукції масового спожи­вання – столових, чайних і кавових сервізів, різ­номанітних побутових комплектів і наборів (для вареників, юшки, торту, дитячих), відповідні за­вдання максимальної пристосованості зразків до серійного виробництва ставилися перед автора­ми форм та малюнків. О. Трегубов розробив і запустив у виробництво на БФЗ: «Комплект для вареників» (1983), комп­лект для соків «Крюшон» (малюнок «Бриганти­на»), набір з трьох фігурних штофів «Панас», «Кіндрат» і «Левко» (1985; у виробництві йшли малим тиражем – іл. 7),

 Іл. 7. - Набір штофів: Панас, Кіндрат, Левко. БФЗ. 1985, збірка художника.

миску «Ватра», кухоль «Крокус», чайно-кавовий сервіз «Арабіка», деко­ративні вази «Орфей» і «Глорія» (іл. 8, 9), тощо [1, с. 55]. Розроблені художником на БФЗ вироби з 1983 по 1986 роки експонувалися на п’яти республікан­ських виставках і одній міжнародній. Фігурні штофи «Панас», «Кіндрат» і «Левко» були пред­ставлені в експозиції розділу УРСР на Виставці Радянського союзу в Аргентині у 1986 році.

Іл. 8. Ваза «Глорія», малюнок «Голубий ірис». БФЗ.   

Іл. 9. Ваза «Орфей», малюнок «100-88». БФЗ.

Займаючи посаду головного художника, О. Трегубов мав можливість впливати на ви­робничу політику підприємства і намагався від­родити на БФЗ виготовлення малої фарфорової пластики. Однак, як він зазначає із жалем, це були лише спроби. Орієнтація заводу на масо­ве тиражування передбачала відповідність всіх, створених на заводі моделей, виробничим умо­вам: максимальній механізації та інтенсифікації технологічних процесів. Головним завданням ху­дожника було спрощення його розробок для кон­веєрного виробництва… Скульптура на ті часи виготовлялася на БФЗ окремими обме­женими партіями, лише за спеціальними замов­леннями, переважно до державних свят. Так, до 40-річчя перемоги СРСР над фашистською Ні­меччиною було розроблено скульптурні компо­зиції на історичну тематику: «Регулювальниця» (іл. 10) і «Василь Тьоркін» (іл. 11) та сучасну – «Дід з ону­ком»  (іл. 12)(всі – 1985 року).

Іл. 10. «Регулювальниця» - авторський варіант. БФЗ. 1985, збірка художника.

Іл. 11. «Василь Тьоркін» - авторський варіант. БФЗ. 1985, збірка художника.

Іл. 12. «Дід з ону­ком» - авторський варіант. БФЗ. 1985, збірка художника.

Дві скульптурні композиції були створені на казкову тематику. Скульпту­ра «Іван-царевич» (іл.13) (1984; малюнок «Ошатний»), що зображує вершника із жар-птахом, через складність виготовлення випускалася одиничними екземплярами.

Іл. 13. «Іван-царевич» - авторський варіант. БФЗ. 1984, збірка художника.

Для малого тира­жу скульптуру спростили – прибрали вершни­ка із птахом, залишивши лише коня, і в такому вигляді випускали з 1984 року. (іл. 14).

 Іл. 14. «Кінь». БФЗ. 1984. Тиражний варіант. Приватна збірка.

Вдалою з боку відчуття специфіки фарфорової пластики є ані­малістично-казкова скульптура «Кінь»за моти­вами казки «Коник-горбоконик» (1984, малюнок «Золота грива») (іл. 15). З робіт в анімалістичному жанрі слід згадати також скульптуру «Півень» (збе­рігається в Слов’янському краєзнавчому музеї; далі – СКМ).  

 Іл. 15. «Кінь» («Золота грива»). БФЗ. 1984. Тиражний варіант. Приватна збірка.

Яскравою декоративністю відзнача­ється скульптурна композиція на етнографічну тему «Бандурист»  (Іл. 16)(1992; СКМ) [2, с. 15], яка у виробництво не пішла, хоч і була затверджена заводською худрадою.

 Іл. 16. «Бандурист» . БФЗ. 1992. СКМ.

Зроблені О. Трегубовим на БФЗ твори, осо­бливо ті, що зображують людей, персонажів ка­зок, вирізняються статичністю і фронтальністю постанови, композиційною врівноваженістю, ком­пактністю, виконані із знанням законів створен­ня фарфорової фігурки та особливостей її де­коративного оздоблення… Художник покинув ро­боту на підприємстві, коли видалася така мож­ливість, а випуск скульптури на БФЗ після його уходу майже остаточно згас. Лише з десяток шаржованих під анімалістику творів сувенірно­го плану було випущено заводом на останньому етапі його існування.

Поворотний момент у творчій біографії та жит­ті митця відбувся 1994 року, коли О. Трегубов був направлений від БФЗ на курси менеджерів до Лейпцигу (Німеччина). Завдяки щасливому випадку в тій самій групі, що й він, підвищували кваліфікацію засновники фарфорової компанії «Фарко» зі Слов’янська. Основне виробництво на фірмі було вже налагоджено, підприємці хоті­ли запустити у виробництво лінію ексклюзивного фарфору подарункового асортименту і запропо­нували художнику зайнятися організацією да­ної справи. О. Трегубов переїхав до Слов’янська (1995), і продовжив працювати в улюбленому ма­теріалі, створювати унікальні вироби та фарфо­рову пластику. На базі виробничого кооперативу «Фарко» протягом 1995-1997 років він створив вази, чайний сервіз «Аріель», жанрову і аніма­лістичну скульптуру.

Потім побудував власну майстерню і працював як приватний підприємець (1999-2010), а нині – як вільний художник. Розробляв вази, фігур­ні штофи, жанрову і анімалістичну скульптуру («Кізонька», 2001; іл. 18), а наймані працівники за його зразками відтворювали невеликий тираж для продажу.

 Іл. 17. Кізонька, 2001, Слов’янськ.  збірка художника.

До малотиражних виробів відно­ситься серія антропоморфних скриньок. Компо­зиційно вони представляють доволі традиційну схему – накривку скриньки трактовано у вигляді чоловічої фігури, що сидить. Добродушна фігура чоловіка в капелюсі, що сидить і тримає в обох руках по кавуну, – на скриньці «Українець» (2003) (іл. 18) [2, с. 17], має оповідальний характер, реа­лістичне моделювання і розпис, вона компактна і статична за композицією.

Іл. 18. скринька «Українець», Слов’янськ.  збірка художника.

 Іл. 19. скринька «Пірат», Слов’янськ.  збірка художника.

Композиційно з нею перегукується скульптура «Чумак» (іл. 20), яка зображує українця-чумака, що присів відпочити та пообідати варениками за чарочкою.

 Іл. 20. Чумак. Слов’янськ.  збірка художника.

Твори, які виготовляються для продажу (навіть невеликим тиражем) мають бути комерційно виправданими, тому їх асортимент та сюжети часто визнача­ються з урахуванням сучасних смаків і запитів покупців, а композиційно вони більш одноманітні та стримані. Прикладом є багата варіативність одягу та аксесуарів у скульптурах дам у вечер­нях сукнях, капелюхах (або без) (2004) та се­рія антропоморфних пляшок для міцних напо­їв (2004-2006, створювалися малими тиражами і на замовлення).

 Іл. 21. Дами. 2004. Слов’янськ,  збірка художника.

Фігурні пляшки зображують чоловіків різних професій та занять: «Повар», «Лікар», «Мисливець», «Капітан», «Ри­балка», «Боцман» (іл. 22, 23), та інші. Характерною рисою означених творів є подібність до натури, що до­сягнуто ретельною проробкою облич, їх міміки, виразу очей, колір волосся, а також індивідуа­лізацією рук, деталей одягу та аксесуарів.

 Іл. 22. Фігурна пляшка «Боцман». Слов’янськ.  збірка художника.

 Іл. 23. Фігурна пляшка «Мисливець». Слов’янськ.  збірка художника.

Від­чуття наближеності до натури виникає й завдяки виготовленню деяких робіт з бісквіту. При всій різноманітності втілених сюжетів (особливо у фі­гурному посуді) не можна не помітити шаблон­ність виразів облич та композиційного рішення, щоправда останнє продиктоване функціональ­ним призначенням форм. Художник розробляв як власні малотиражні твори, так і моделі фар­форових виробів для інших замовників-вироб­ників. З-поміж них – скульптура «Амур» (2008; іл. 24), що композиційно перегукується із ві­домим шедевром «Амур, що загрожує» (1755) Етьєна Фальконе (1716-1791). В ній захоплюють ретельна проробка деталей стеком (пір’я, волос­ся), тонкий реалістичний розпис і, насамперед, матова поверхня фарфору. Така фактура, що зо­вні і на дотик має ефект людської шкіри, створю­ється завдяки тому, що бісквіт злегка, з різною інтенсивністю задувають прозорою глазур’ю за допомогою аерографа. В такій само техніці зро­блено й інші авторські твори: «Чумак», «Заяць-чемпіон», «Гопачок», що завдяки означеним ри­сам упізнаються як роботи даного майстра. 

 Іл. 24. «Амур». 2008. Слов’янськ.  збірка художника.

Іл. 25. «Заяць- чемпіон». 2011. Слов’янськ.  збірка художника.

З 1996 року О. Трегубов відновив активну ви­ставкову діяльність, постійно бере участь в що­річних міських художніх виставках та у Всеу­країнських керамічних симпозіумах, що постійно проходять у Слов’янську, в міжнародних проек­тах. В даний час О. Трегубов працює у своїй майстерні як вільний художник. Крім фарфору, майстер звертається до таких матері­алів, як шамот і дерево, займається акварельним живописом розписом по фарфору, комп’ютерною графікою, комп’ютерною розробкою малюнків для деколі. У якості живописця по фарфору він розписав декоративні тарелі на сюжет повісті М. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та унікальну вазу «Благовість».

Іл. 26. Ваза «Благовість». Слов’янськ.  збірка художника.

В 2010-х роках, використовуючи за живописну основу керамічну плитку, він також створив невеличкі живописні панно розміром 30 х 30 см: «Пірат» (2010), «Гномик» (2010), «Садко», «Колядки», «Зберігач часу», де виступив як дивовижний майстер-оповідач і тонкий рисувальник. Ці ро­боти візуально особливо близькі до акварельно­го живопису, яким теж останніми роками плідно займається майстер.

Іл. 27. Розпис по плитці «Пірат». 2010. Слов’янськ.  збірка художника.

 Сьогодні, коли всі державні фарфорові під­приємства закрито, у Слов’янську працює біля трьохсот малих приватних керамічних підпри­ємств, що випускають величезний асортимент продукції. Керамісти міста намагаються відро­дити фарфорову галузь і керамічне виробництво в цілому. О. Трегубов гідно продовжує традицію українського фарфору, усвідомлюючи важли­вість збереження цього різновиду декоративного мистецтва, він прагне передати свої навички наступному поколінню і навчає всіх бажаючих на курсах підготовки майстрів деко­рування художньої кераміки, що відбуваються у Слов’янську. 

 Автор статті висловлює подяку художнику Олександру Трегубову та мистецтвознавцю Людмилі Федевич (СОХМ) за надані матеріали.

Фото: Олександра Трегубова і Олександра Горбаченка.

 Друкується за текстом Корусь О.П. Повна версія статті – у журналі «Молодий вчений», № 2, 2018.