У рівненському музеї відкрили фотовиставку, присвячену Юрію Шумовському

05 квітня 2018 року в Рівненському обласному краєзнавчому музеї створена фотовиставка «Юрій Шумовський 1908-2004. Український археолог, палеонтолог, православний священик, капелан французьких військ у Німеччині,  дослідник Судану».

 Куратори виставки Віктор Луц і Ольга Морозова. На виставці експонуються 37 фотографій з матеріалами про пастирську та наукову діяльність відомого вченого-археолога.

Юрій Шумовський народився 23 березня 1908 р. в селі Мирогощі  Дубенського повіту на Волині в родині священника. Його батьки – батько Федір Шумовський, протоієрей, та мати – Марія Шумовська (з Цеховських), прагнули, щоб їхній найменший син Юрій пішов дорогою батька, став його спадкоємцем в рідному селі. Отож, після закінчення гімназії Юрій навчається в Духовній семінарії, згодом студіює теологію на православному богословському факультеті Варшавського університету. Навчаючись у Варшаві, обдарований юнак, окрім богослов’я, виявляє живе зацікавлення археологією, зокрема з великим інтересом вивчає історичну археологію. Варшавський університет Шумовський закінчив у 1932 р., отримавши диплом маґістра богослов’я.

Того ж 1932 р. у Варшаві Ю. Шумовський був рукоположений на священика. Відтоді починається активна пастирська, педагогічна, наукова та громадська діяльність Ю. Шумовського на різних теренах і при різних владах: у 1932-1934 рр. працював у Дубенській державній гімназії ім. С. Конарського, з 1 вересня 1934 р. до 25 червня 1935 р. викладав українську мову в молодших класах і релігію в усіх класах Рівненської української приватної гімназії, у приватній українській початковій школі ім. Івана Мазепи. Був викладачем української мови та літератури в середній школі й технікумі. У 1935-1936 рр. був вікарієм у Мирогощі, у 1936-1939 рр. – працював в гімназіях Ковеля «як професор української мови, латині і релігії»; у 1939-1940 рр. працював учителем російської та української мов у середній школі м. Здолбунова, у 1940-1941 рр. викладав українську мову та літературу в 7–10 класах Ровенської середньої школи № 3.

 Ю. Шумовський, однак, найбільше уваги приділяв улюбленій археології, музейній та науково-дослідній праці. По-справжньому зацікавила його конкретна археологія, коли вперше знайшов кілька камінних доісторичних знарядь у своєму рідному селі Мирогощі. «Я тоді постановив вивчати доісторичну археологію і вступив одночасно на археологічний факультет та вивчав цю науку у професора В. Антоневича, (був свого часу ректором Варшавського університету), Якимовича та інших, а після закінчення студій був призначений професором Якимовичем та Міністерством освіти на Волинь як делегат і археолог, де провадив розшуки, розкопки. 1934 р. молодий богослов і науковець отримав місію делегата консерваторської служби Державного Археологічного музею у Варшаві. Це давало йому право вести розкопки на території всієї Волині, чим він і займався до 1938 р. Водночас Ю. Шумовський активно співпрацював з багатьма музеями та науковими осередками Польщі та закордону (Національним музеєм у Львові, Волинським музеєм у Луцьку, Краківською Академією наук та мистецтв).

У радянські часи Юрій Федорович став співробітником Рівненського краєзнавчого музею.

За гітлерівської окупації, рятуючи наукові скарби Волині, створив у Рівному Обласний археологічний музей та бібліотеку (ці інституції Шумовський очолював до 1944 р.). Впродовж цього короткого часу Шумовський, здійснив низку розкопок і відкриттів, здобув цінні колекції артефактів, які збагатили музеї Волині та Польщі безцінним археологічним матеріалом, написав низку наукових розвідок. З початком звільнення Рівненщини від німецької окупації Ю. Шумовський вимушений був покинути Рівненщину.

Деякий час зі статусом «Ді-пі» (біженця) Ю. Шумовський працював у Музеї доісторичної археології у Фрайбурзі (Німеччина) та в Інституті людини в Парижі. Власне, саме тоді на нього звернув увагу відомий археолог, професор Теодор Моно, запросивши до роботи у французькому інституті Чорної Африки в Судані, т. з в. ІФАН. У цьому інституті, працюючи в дуже складних умовах, Ю. Шумовський за два роки створив Археологічну секцію при Інституті в Судані. Відтоді доля українського вченого буде тісно пов’язана з цією країною. Щороку (упродовж 1951–1956 рр.) Ю. Шумовський організовував довготривалі розвідки в саванах, джунглях та пустелях Судану, керував стаціонарними археологічними розкопками та проводив антропологічні студії. Результатом цієї активної наукової праці була збірка, що складалась більше, аніж із 3000 цінних артефактів. Ця колекція стала основою фондів першого музею в Судані. Про свою роботу на африканському континенті Ю. Шумовський розповів в науково-популярній книзі «Під гарячим сонцем Африки», видану у Вінніпезі 1956 р. українською мовою. В останній автор, описуючи звичаї і традиції африканців, неодноразово проводить загальнокультурні паралелі зі своєю далекою Батьківщиною.

До Шумовського багато науковців бачили у Африці сліди давніх цивілізацій, але висновки, до яких вони дійшли, не знаходили переконливого підтвердження за браком артефактів. Археологічні досягнення Ю. Шумовського важко переоцінити. Вчений був дійсним членом багатьох французьких наукових товариств, міжнародного Африканського інституту в Лондоні, дійсним членом НТШ у діаспорі (з 1958 р.).

Через хворобу Ю. Шумовський змушений був покинути такий плідний для нього як для науковця африканський континент і повернутися спершу в Європу, а згодом переїхати у США.

У США Ю. Шумовський, маючи богословську освіту, отримав парафію і зайнявся душпастирською діяльністю, водночас викладав в університетах Америки археологію, антропологію та етнологію. Був кореспондентом газети «Свобода»» при ООН. Останні роки життя Ю. Шумовський провів у м. Саванні (штат Джорджія).

 Ю. Шумовський помер 22 січня 2004 р., відійшовши у вічність на 96-му році життя.

Нині музей археології та антропології в столиці Малі місті Бамако носить ім’я Юрія Шумовського.

05.04.2018

Віктор Луц, завідувач художнього відділу

Рівненського обласного краєзнавчого музею