110 років від дня народження художниці Ірини Беклемішевої

До 110 річчя з дня народження

Ірини Беклемішевої

Однією із яскравих мистецьких особистостей, ім’я якої символізує найкращі здобутки буковинського мистецтва другої половини ХХ століття, є Беклемішева Ірина Михайлівна (1908–1988). Вона увійшла в історію українського мистецтва як живописець, видатний пейзажист.

 Майбутня художниця народилася 7 квітня 1908 р. у м. Ніжин Чернігівської області. У 1921–1927 роках навчалася в Київському художньому інституті на факультеті живопису. Педагогами з фаху були видатні українські митці, кожен із яких вклав частинку себе у формування її творчого стилю: Микола Бурачек, Михайло Бойчук, Лев Крамаренко, Федір Кричевський. Під їхнім впливом молода художниця почала по-філософськи осмислювати явища природи, навіть у непомітних куточках землі бачити естетичну цінність.

Перші відомі роботи І. Беклемішевої були виконані у жанрі тематичної картини з дотриманням канонів реалізму. За них вона отримала визнання на всесоюзних художніх виставках. У подальшому творчий метод художниці грунтується на імпресіоністичних ідеях і пленерних принципах письма; її пастозний живопис позначений активними декоративно-колористичними рисами. Протягом 1926-1927 рр. була членом творчого об’єднання Асоціації революційного мистецтва України. Згодом (1928 р.), вступила до Об’єднання сучасних мистців України (ОСМУ). 1938 року була прийнята до Спілки художників України. Деякий час викладала у Київському художньому інституті (1936-1941 рр.). З 1964 р. Ірина Михайлівна – заслужений діяч мистецтв. У своїх творах змальовувала природу Карпат, Буковини, Поділля, Криму, Черкащини, Київщини. На жаль, багато творів І. Беклемішевої втрачено під час Другої Світової війни.

У повоєнні роки художниця постійно жила в Чернівцях. Ірина Михайлівна часто подорожувала мальовничим буковинським краєм і Карпатами, які назавжди причарували її своєю неповторною красою. Поступово Беклемішева повністю присвятила свою творчість пейзажу. Найбільше і найохочіше писала гірські краєвиди. Ефекти сонячного світла, сірі непогожі або яскраві дні в різні пори року, що дивують надзвичайно мальовничими поєднаннями барв, швидкі потічки й річки, що в’ються в горах – все в її полотнах сповнене поезії, могутньої сили, величі й, разом з тим, невимовної краси. Для пейзажів Беклемішевої характерні гармонія відкритих барв, звучання яких підсилено м’якими тональними переходами відтінків, декоративність, пастозна манера письма.

У фондах Хмельницького обласного художнього музею зберігається дев’ять полотен І. Беклемішевої. Вищезазначеній красі природи присвячені полотна «Тече річка невеличка», «Весняні тіні», «Ріка пробудилась», «Загадкова весна», «Останній сніг» та ін. Є і два натюрморти: «Квіти і фрукти», «Натюрморт з зеленим табуретом». Перший – про повноту буття, безкінечне зачарування природою, її щедрістю. Виноград і груші виписано з такою майстерністю, що здається вони так і бризнуть соком, варто лише піднести їх до губ. Натомість, яблука такого відчуття не викликають. Саме цей контраст у передачі плодів і дозволив відтінити живу енергію одних перед просто зображенням інших. Приваблює живописне мерехтіння букету, прозорість скляної вази і матова поверхня глека. Всю композицію єднає барвиста тканина, а розсип дрібних форм на передньому плані надає композиції остаточної завершеності. Це полотно прикрашає постійну експозицію музею: «Українське мистецтво другої пол. ХХ ст. – ХХІ ст.: полістилізм».

Загалом, роботи художниці зберігаються в Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї, Чернівецькому художньому музеї та в інших музеях і приватних збірках України.

Людмила Сковерко,

науковий співробітник обласного художнього музею