ЗОЛОТІ ТАЄМНИЦІ КИЗИЯРСЬКОЇ БАЛКИ

70 років тому – в 1948 році – до фондів Мелітопольського музею надійшли випадкові знахідки з території силікатного заводу, що знаходився якраз в Кизиярській балці. Там випадково було знайдено поховання жінки-воїна. Її голова була прикрашена золотою діадемою, на грудях, руках і ногах також були дорогоцінні прикраси, а поруч знаходилися меч, казан і кінське сідло, прикрашене накладними золотими бляхами! Загалом у цьому поховальному  комплексі  гунського  часу було виявлено  понад  90  предметів. 

Про історію цієї знахідки містяни довідались з газети «Радянський степ» від 4.04 1948 р.,  в якій  писалось, що на «…розкопі схилу піщаного кар’єру майстер артілі «Будівельник» Паршина натрапила на блискучий металевий предмет. Обережно розгорнувши навколо нього землю, вона побачила золоту діадему рідкісної роботи». Крім діадеми, в балці працівники артілі та група археологів і істориків, серед яких була і співробітниця Мелітопольського музею Ніна Йосипівна Волчкова, знайшли багато цікавих речей - золоті обкладки ленчика сідла, деталі та золоті накладки вуздечки та багато іншого.

До 70-річчя цієї події, 23 березня 2018 року, лише один день, у Мелітопольському краєзнавчому музеї тривала одноденна виставка - "Золоті таємниці Кизиярської балки". 

Літописець історії Мелітопольщини Павло Дзякович в кінці XIX століття записав таку Ногайську легенду про походження назви Киз-Яру: «З давніх-давен, ще до приходу татар до Криму, в балці Киз-Яр, яка в той час була покрита лісом, жило плем'я жінок-амазонок. Войовниці були хоробрими, добре стріляли з лука, рубалися мечем, їздили верхи і часто в битвах перемагали чоловіків сусіднього племені. Полонені ставали чоловіками амазонок. Їх доля була важким випробуванням: чорна робота, часті травми, а коли обранцем були незадоволені — його вбивали. З новонароджених в живих залишали тільки дівчаток. Керувала амазонками, водила їх у бій прекрасна дівчина-войовниця. Так було до тих пір, поки вона не потрапила в полон. Вона закохалася в царевича чоловічого племені, але не захотіла підкоритися загальної долі всіх жінок і вийти заміж. Викупивши себе, цариця повернулася в рідне плем'я, але не змогла перебороти свою любов. Вона зібрала всіх своїх одноплемінника і наказала спалити себе на вогнищі. З тих пір і з'явилася назва балки Киз-Яр ('киз' — 'дівчина', 'яр' — 'балка').»

Отже, легенди про амазонок, які жили на території Мелітополя, знайшли підтвердження в 1948 році, і найбільшим доказом служить золота діадема!

Діадем гунського часу в археологічній науці відомо близько 20. Мелітопольській діадемі з Кизиярської балки  приблизно 1500 років, вона відома мистецтвознавцям,  внесена в каталоги, вивчається та досліджується!

Діадема відноситься до зразків  поліхромного ювелірного мистецтва – поєднання золота і каменів і виготовлена з бронзової основи, золотої фольги, вона мала 50 інкрустацій з природніх каменів. До нашого часу збереглися тільки 38 інкрустацій, серед яких бурштин, гранат, сердолік. Діадема має 149  трикутників зерні з 4700  золотих кульок-зерняток. Вага діадеми - 50,250 гр., довжина – 23,5 см. і вона прикрашена натуральними камінцями!

Деякі речі з гунського поховання представлені  в розділі експозиції  «Наш край з найдавніших часів до XV століття» - фрагмент лобної частини черепа з ознаками штучної деформації, фрагмент гомілкової кістки з трилопатевим вістрям стріли, дзеркальце, казанок культовий тощо.