ТИХІ КРОКИ ТРАГІЧНОГО МИНУЛОГО. ЙОСИП ВАЙСБЛАТ

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 05 березня 2018 08:59 |

Минуле буремне ХХ століття яскраво продемонструвало наскільки крихким і незахищеним є життя людства. Його наївні надії на побудову справедливих суспільств, потужність науково-технічного прогресу згорали в спалахах світових воєн, розбивались об спокуси реалізації власних пристрастей та амбіцій за рахунок насилля та терору, прикритих ідеями досягнення щасливого життя, що стали ознаками повсякденності, а ілюзорно мерехтлива ідея швидкого здобуття справедливості, надія на доброго і чесного правителя виявилася банальною кривавою диктатурою.


Результат – фашистські режими в Італії, Іспанії, Португалії, апогеєм яких стала нацистська Німеччина і довга, майже столітня ніч комуністичного терору в СРСР, системність якого, замислена й здійснювана людиною, перетворювали саму людину в слухняний державний пристрій винищуючи, як явище, особисте бажання творчості, встановлюючи страх, як повсякденність життя, ламаючи саму природу людини. Але чи можна побороти природу? Історія доводить, що ні, її можна приспати, одурити, винищити її носіїв, але збороти - ні! Закладена в кожному з нас енергія життя виявляє спротив «грі мозку», стимулюючи відродження особистості, її потребу творчого пошуку, опираючись на невичерпну потужність вічної весни мистецтва.

В художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна в місті Кропивницькому відкрилася виставка творів яскравого, самобутнього художника, учня О.О.Осмьоркіна Йосифа Наумовича Вайсблата.

Виставку складають твори художника, виконані в 1960-х роках, які передав до фондів музею в рік 120-ліття О.О.Осмьоркіна кандидат  технічних наук, дослідник проблем історичної топографії Бабиного Яру Лев Євгенович Дробязко (1934-2017). Добрий друг музею, людина широких енциклопедичних знань, цілеспрямований у всіх справах Л.Є.Дробязко не зраджував обраних ним принципів, в чому був схожим на свого дядька по материнській лінії художника Й.Н.Вайсблата.

Пейзажі  «Ботанічний сад» та «Срібний бор» яскраво відображають колористичні відчуття живопису Й.Н.Вайсблатом, в яких прослідковується дотичність творчості О.О.Осмьоркіна, а ліногравюри: «Гідра комунізму», «Зорі назустріч», «Весілля» - його творчу філософію і світоглядність, що склалися в умовах непростого, сповненого складних подій довгого життя.

Йосип Наумович Вайсблат народився в Києві 2 березня  1897 року в сім’ї духовного рабина видатного богослова Н.Я.Вайсблата (1864–1925). Серед його братів були відомі діячі культури та науки, зокрема видавець, перекладач та мистецтвознавець В.Н.Вайсблат (1882–1945), доктор медичних наук С.Н.Вайсблат (1888 –1965). В 1912 - 1918 роках навчався в Київському художньому училищі в майстерні відомого українського живописця Федора Григоровича Кричевського, чим, до речі, пишався все життя. У 1920 році переїхав на навчання до Москви у Вільні художні майстерні, які у 1921 році було реорганізовано у Вищі художньо-технічні майстерні (ВХУТЕМАС). На той час ВХУТЕМАС складали сім факультетів: архітектурний, поліграфічний, живописний, скульптурний, текстильний, керамічний, дерево та металообробний. Йосип Вайсблат навчався в скульптурній майстерні Сергія Волнухіна і Бориса Корольова та в той же час пройшов яскраву школу живописної майстерності у Олександра Осмьоркіна.

 Йосип Вайсблат був членом Московської організації Спілки Художників (МОСХу), учасником багатьох творчих виставок в Москві та Києві, але на початку 1950-х рр. його спіткала сумна доля багатьох представників творчої інтелігенції СРСР - арешт, слідство, роки сталінських таборів.

«Далеко не всё сложилось у него так, как могло сложиться: после яркого творческого взлёта в молодости, общения с  Экстер, Фаворским, Тышлером, Редько, Эренбургом, семьёй Лансере почти 20 лет однообразной работы с трафаретами вождей и оформление  совтрестов, арест в начале 1950‑х, возвращение домой, работа «для себя» и редкое участие в коллективных выставках. Потом смерть и практически полное забвение…», - пише у своїй статі «Искать, дерзать, мыслить» журналіст Артур Рудзицький, який там же опублікував і сторінки Справи художника  Йосифа Вайсблата (за матеріалами Архіву НКВС-КДБ).

Ось один з фрагментів протоколу допиту 15  травня 1951:
«В. - Приступайте к показанию о своей антисоветской деятельности.
И.В. – Антисоветской деятельностью я никогда не занимался.
В. – Вам представлена тетрадь, изъятая у вас при аресте. Кем сделаны записи в ней?
И.В. – В предъявленной тетради все записи сделаны мной лично. Для памяти я записывал кое-какие события из своей жизни и некоторые свои мысли.
В. – В том числе и свои антисоветские измышления. Признаете это?
И.В. – Нет. Антисоветских измышлений я никогда не записывал.
В. – (Следователь зачитывает фрагмент из записей в изъятой у И.Вайсблата тетради): «…У нас не может быть большого настоящего искусства, потому что нам нужна публицистика…»
И.В. – Данная запись сделана мной в 1935 году. Она отражает мои антисоветские взгляды на вопросы развития живописи в условиях советской действительности. Я считал, что в условиях советской действительности не могут быть созданы полноценные художественные произведения, так как условия жизни в  Советском Союзе не создают художникам предпосылок для творческой деятельности, предопределяют создание призведений, исполненных на низком художественном уровне. Кроме того, я придерживался мнения, что в Советском Союзе отсутствует свобода творчества, искусство находится в загоне, а в художественных организациях СССР поощряется только изготовление портретов одного из руководителей ВКПб и Советского правительства.
В. – Кому из своих знакомых вы высказывали подобные вражеские измышления?
И.В. – Свои вражьи взгляды я никому из своих знакомых не высказывал».
   
І ось державне звинувачення:
«Враждебно настроен к Советской власти, убежденный националист, на протяжении ряда лет проводил среди своих знакомых антисоветскую агитацию клеветнически националистического характера, изготавливал и хранил у себя на квартире рукописи антисоветского содержания, т.е. преступления по ст. 58-10 УК РСФСР ч. I. Особое Совещание при Министре Государственной Безопасности СССР от 15 августа 1951 года постановило: «Вайсблата Иосифа Наумовича, за антисоветскую  агитацию (ст. 58 - 10 ч. 1 УК РСФСР) заключить в исправительно-трудовой лагерь сроком на 10 лет, считая срок с 10 марта 1951 года».
   
За цією сфабрикованою справою художник відбував покарання до 1954 року, та був реабілітований в 1955 році.

«Позже, уже после смерти Сталина, когда дело Иосифа Вайсблата пересматривалось, - зауважує в своїй статті Артур Рудницький, - он писал в Генеральную Прокуратуру РСФСР: «…следователь Пантелеймонов допускал всяческие издевательства, площадную ругань  и непрерывные угрозы. Следователь Пантелеймонов протоколы писал не на основании допроса, а собственные сочинения, и путем лишения меня сна по 5-6 суток подряд, доводил меня до такого состояния, что мне было безразлично, что подписывать. Следователь Пантелеймонов мне заявил дословно следующее: «если ты не поспишь еще пару суток, так ты подпишешь, что Гитлер был твой отец»...».

За спогадами Леоніда Фейгіна, онука художника Моїсея Фейгіна, також учня Олександра Осмьоркіна, якого викликали на допити у справі Йосипа Вайсблата, дід розповідав йому, що коли поцікавився у слідчого за що заарештували Й.Вайсблата, той на його здивування  «рассказал,  что,  мол,  он жаловался, что нельзя в наше время пейзажи писать, а можно только картины на военно‑патриотические темы и портреты со Сталиным. А Вайсблат  не  хочет  писать  Сталина, и не потому, что не умеет, а потому, что он - пейзажист. В 1954 году Вайсблат  вышел на свободу, пришёл к дедушке, они пили водку. Вайсблат рассказывал о лагере, плакал. он говорил: „Моня, когда нас освобождали, нам дали прочитать наши дела. Ведь против меня все что‑нибудь написали. Все оговорили - друзья, любовница, начальники. Все! Но в деле был один чистый лист - твой. Моня, ты один! один ничего не написал!“».

Л.Є.Дробязко в інтерв’ю від 22 грудня 2001 року для Тетяни Чайки зауважував, що дядько був людиною життєлюбною і навіть одружився вже в похилому віці. Але важко спав і часто кричав ночами.

Зазначу, що під час політичного таврування О.О.Осмьоркіна за звинуваченням у формалізмі  наприкінці 1940-х рр., М.О.Фейгін був одним з небагатьох, які підтримали художника у важкі роки його життя, в подіях, які в кінцевому результаті призвели до передчасної смерті видатного майстра.

Трагічні сторінки свого життя Йосип Вайсблат з документальною точністю відобразив у серії картин «Арешт», а своє відношення до тоталітарного суспільства, як явища, в сповнених образних символів ліногравюрах «Гідра комунізму», «Зорі назустріч» та інших, виконаних на початку 1960-х років. До речі, свої лінорити він створював на дачі у відомого російського скульптора Євгена Лансере, який люб’язно оселив у себе Йосипа Наумовича, адже жити в Москві, як і в інших великих містах СРСР, йому було заборонено.

Роки таборів зоставили тяжкий слід у житті художника. Після табору треба було відновлювати професійні навички. Допомогло бажання творити, образно, ясно і переконливо продемонструвати істинні реалії країни, в якій він жив. Слід зазначити, що в своїх творах Й.Н.Вайсблат не виносить остаточних вироків, він швидше воліє показати ту тваринну й безглузду жорстокість, на яку здатні люди, необмежені у владі, і душевну шляхетність та мужність громадян, які потрапляли у непрості життєві обставини.

Характерним для творчості Й.Н.Вайсблата є і глибоке відчуття національної приналежності. В його композиції «Весілля» митець з невмирущою надією на майбутнє розповідає про побут єврейського народу.

Йосип Наумович Вайсблат помер у 1979 році у Москві. Чимало робіт художника присвячено темі геноциду, який здійснили нацистський і комуністичний режими. На жаль, більшість творів художника безслідно зникли під час війни та арешту, а також осіли в приватним колекціях у Москві, США, Німеччині. Окремі роботи зберігаються в Самарському художньому музеї (Росія) та Інституті юдаїки (Київ).

Тривалий час його творчість взагалі було забуто. Лише з розпадом СРСР, утвердженням незалежної України, а разом з тим і вільного мистецького простору твори Й.Н.Вайсблата зайняли гідне місце в мистецтві і неодноразово експонувалися на київських вернісажах - в галереях «Тадзіо», «Мистець», музеї історії міста Києва, на виставках «Єврейська тематика у творах художників Києва» в «Українському домі» в Києві та «Єврейська культура в Україні» в Лондоні.

В грудні 2001 року виставка живописних та графічних творів Й.Н.Вайсблата з приватної колекції Л.Є.Дробязка з успіхом презентувалася в Кіровограді (нині Кропивницькому) в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна напередодні відзначення 109-ї річниці з дня народження художника і педагога О.О.Осмьоркіна. На її відкриття Лев Євгенович приїхав разом зі своєю дружиною Неллі Аронівною і подарував музею ліногравюру Й.Н.Вайсблата «В Богові доля його» 1962 року.

Коли нині ми готували виставку вже до дня народження Й.Н.Вайсблата в рамках заходів з відзначення пам’яті творчості учнів О.О.Осмьоркіна, надійшла сумна звістка про те, що Лев Євгенович покинув наш світ. Тому було вирішено виставку «Трагедія життя і творчості художника Йосипа Вайсблата» присвятити фактично першому досліднику його мистецтва Леву Євгеновичу Дробязку, який доклав чимало зусиль для відновлення репресованого радянською владою імені митця в сучасному художньому світі.

Особлива подяка від колективу музею дружині Лева Євгеновича Неллі Аронівні, яка, добре пам’ятаючи візит до музею, надала для виставки фото-документальні матеріали про художника та репродукції його рідкісних творів.

Надєждін Андрій,
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

 
Л.Є.Дробязко передає в дар музею
твори Й.Н.Вайсблата.
Київ. 10 вересня 2012 р.

 

Провідний науковий співробітник музею
А.М.Надєждін презентує виставку
 
 
 
Фото-документальні матеріали
з експозиції виставки
 
Вайсблат Й.Н.
Весілля
1950
Папір, ліногравюра
24,5х34
(Із фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Вайсблат Й.Н.
Зорі назустріч
1961
Папір, ліногравюра
20х28
(Із фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Вайсблат Й.Н.
Гідра комунізму
1961
Папір, ліногравюра
30х23
(Із фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Вайсблат Й.Н.
В Богові доля його
1962
Папір, ліногравюра
30х30
(Із фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Вайсблат Й.Н.
Ботанічний сад
1960
Картон, олія
25х34
(Із фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Вайсблат Й.Н.
Срібний бір
1970
Картон, олія
35,5х50,5
(Із фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
 
 
 
 
 
 
Репродукції творів Й.Н.Вайсблата
з експозиції виставки

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень