«Мольфар кольору» Михайло Демцю

15 січня 2018 18:00 |



Михайло
Демцю – один з найвідоміших українських художників, впевнено заявляє: «Львівський експресіонізм – це я!». Критики називають творчість митця візитівкою західноукраїнського малярства. Його стиль і палітру ні з ким не переплутаєш, а творчість вже давно відома і визнана за кордоном: персональні виставки проходять у Франції, Німеччині, Бельгії, Росії, Голландії…

В Хмельницькому обласному художньому музеї в 1993 році відбулась персональна виставка художника, він прийняв участь у виставці Арт`Клуб-96 та в 1998 році – в колективній мистецькій акції «Робінзонада». У фондах музею зберігається два полотна видатного митця.


2 січня цього року відомий львів’янин відзначав поважний ювілей – 65-річчя. Народився художник 1953 року в с. Круковець Львівської області. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. Труша. З середини 90-х років – активно працює в Європі, проводить там виставки, майстер-класи живопису та розпису по кераміці. У 2004 році на замовлення німецької марки «Rosenthal» Демцю створив розписи на фарфорі, а літом 2005 року компанія випустила у продаж тематичний сервіз «Петербург», що став результатом співпраці з українським художником. Крім українського живописця для цієї компанії робили розписи на порцеляні всім відомі Сальвадор Далі та Енді Воргол. М. Демцю – лауреат ІІІ премії Всеукраїнського триєнале живопису (2001 р.) та І премії Фестивалю кераміки в Музеї кераміки м. Вестервальд, Німеччина (2003 р.). Також він – член Національної Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, з 2010 року – народний художник України.


Львівські митці вже століття торують шлях «життєрадісно-фактурного» живопису. І настільки активно, що мистецтвознавці навіть винайшли для цього явища назву – «колоризм». Один з найяскравіших його представників – Михайло Демцю. Сьогодні важко уявити, що свій мистецький шлях він починав з делікатної техніки акварелі. Витоки колориту, притаманного М. Демцю –представнику українського експресіонізму та постімпресіонізму, без сумніву, варто шукати в мистецтві його рідної Гуцульщини. Адже буяння етнографії і демонології гуцульського світу спровокували не одне покоління митців. Проте, художнику строкатої гуцульської спадщини виявилося замало, тож він додав до неї ще й щедро-сонячної, соковитої фактури Закарпатської мистецької школи. І, хоча національна тематика вже не домінує у творчості художника, генетика його живопису, не залежно від теми, залишається українською – щедрою на емоцію та колір.


Його картини свіжі, живі і енергійні. Це роботи, що створюються в один «сеанс», на одному диханні. Попередніх ескізів, як зізнається пан Демцю, не робить. Його живопис – експромт, вибух емоцій та кольору («Натюрморт» 1992 р.). Загалом, творчість Михайла Демцю побудована на чистому відкритому кольорі, простих формах та нескладних ритмах, а головне, на фактурі, що подекуди перетворюється в скульптурну ліпнину з шарів олійної фарби. Таким чином, ефектність пейзажів та натюрмортів художника досягається, перш за все, за рахунок матеріалу та можливостей його використання.

Творчому доробку автора притаманний декоративізм колірного та тонального вирішення. Поглиблене сприйняття української теми відобразилось в картині «Весняна елегія» 1992 р., де алегоричною мовою художник зображує М. Гоголя в оточенні персонажів з його творів. Чисті фарби на полотні, як шматки мозаїки, знаходячись поряд один з одним, не змішуються. Це і ріднить автора з імпресіоністами та постімпресіоністами. Важко сказати, що пріоритетніше в його творчості – колір чи фактура, живописна ілюзія тривимірного простору чи об’ємна скульптурна форма. Ця загадковість та неоднозначність робить мистецтво художника цікавим та привабливим.

Нині Михайло Демцю постійний гість у Європі. Їздить туди здебільшого за враженнями. Особливо його люблять у Франції та Німеччині. Пише він, орієнтуючись на емоційну пам’ять: в дощ у Львові йому раптом нагадається вечір десь у Барселоні, човни, устриці, вино із присмаком сонця… Натомість за кордоном йому подобається бавитися в атракції. Так, 2006 року у Франкфурті-на-Майні, поки відома флейтистка грала, художник малював її портрет, і мусив скінчити роботу разом з останнім акордом.

Михайло Демцю належить до тих митців, які не зупиняються на пройденому, і завжди перебувають у розширенні власних мистецьких горизонтів. Без сумнівів, ми ще не раз станемо свідками чергових творчих злетів художника.

 

Марія Фролова, 
співробітник ХОХМ

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Лютий 2018

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    
Січень | Березень