МЕРЕХТЛИВІ КОМПОЗИЦІЇ САДА

18 січня 70-річний ювілей відзначає
відомий одеський художник Василь Сад

Одеса – місто, яке виховало і продовжує плекати багатьох видатних українських художників, чиї імена відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Мистецька позиція деякого із них формувалася ще наприкінці 1960-х років, коли єдиним офіційно дозволеним методом в радянському мистецтві був соціалістичний реалізм з його мірками ідейності, партійності, тематичної значущості. Та, всупереч цьому, група одеських художників об’єдналась на засадах критичного ставлення до офіційного мистецтва та увійшла в історію як «нонконформісти».

Поняття «конформізм» словник пояснює як «пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку, пануючих думок, безпринципове й некритичне наслідування першому ліпшому взірцеві, що має найбільшу силу тиску». Отже, одесити були «не-конформістами», вони мали власну позицію, хоча й не боролися з соцреалізмом, не брали участі в будь-якій політичній діяльності, не писали маніфестів. Вони просто жили, приятелювали і творили своє мистецтво, для якого головним мірилом були художні якості твору. Їхня творчість не існувала для широкого кола глядачів, бо не потрапляла на офіційні виставки. З нею можна було ознайомитись лише на «підпільних» квартирних виставках та за допомогою «саміздатівських» каталогів. Історію нонконформістів від 1960-х до 1990-х можна простежити за іменами: О. Ануфрієв, В. Стрельніков, В. Басанець, Л. Ястреб, В. Цюпко, О. Стовбур, Є. Рахманін, І. Божко, С. Савченко… Завдяки їм, як вважає художник В. Цюпко, творчість модерністів Одеси стала помітним і впливовим явищем у мистецькому житті України, зробивши вагомий внесок у становлення і розвиток українського нефігуративного мистецтва і українського постмодернізму.

Саме в такому середовищі відбувалося становлення творчої особистості живописця, графіка, автора творів монументально-декоративного мистецтва, члена Національної спілки художників України Василя Сада. Він народився у с. Великі Телковичі Рівненської області. Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі імені М. Б. Грекова. Твори митця зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського художнього музею, в приватних збірках України та за кордоном. Василь Сад – лауреат Першої всеукраїнської триєнале абстрактного живопису «ART-AKT» (2010 р., м. Чернівці). До одеських нонконформістів приєднався у 1980-х рр., спочатку входив до групи «Шлях», згодом – «Човен», а уже з 1998 р. – учасник мистецького об’єднання «Мамай». За влучним висловом кандидата мистецтвознавства Романа Яціва, обравши останню назву, «художники задекларували своє увіходження у контекст національної історико-культурної традиції».

Творчість одеських нонконформістів хмельничани мали нагоду бачити на кількох гучних проектах у обласному художньому музеї. Зокрема, Василь Сад представляв свої роботи на виставках «Арт’Клуб-96» (1996 р.), «Хутір ІІ» (1996 р.) та «Місто на березі моря» (2003 р.). Саме тоді митець подарував фондам два полотна, і тепер у колекції музею – «Композиція № 3» та «ХХХVІ». Ці твори, як і багато інших, не мають конкретної назви, окрім номерів. Автор свідомо не називає їх, оскільки вважає, що глядач повинен бути максимально вільним при сприйманні живописної поверхні, щоб трактувати полотно, відповідно своєї індивідуальності.

Образотворчою основою в полотнах Василя Сада є фактура поверхні, фарбовий шар, що має природну об’ємність і матеріальність. Саме фактура стає самодостатнім живописно-естетичним об’єктом. Ретельно випрацьований кожен її фрагмент, кожна найтонша подряпина. Часто зображення створюється саме подряпуванням на різну глибину кількох різнокольорових шарів фарби. В інших випадках – це площини, увиразнені дрібними барвистими фактурними мазками. Це своєрідні графіті, що привертають увагу не лише виплеском кольору, ритмом, а й тихим миготінням.

Вишукані мерехтливо-мінливі композиції художника не лише створюють оптичні ефекти, а й мають певну глибину, в основі багатошаровості якої можна спостерігати тривогу насиченого передгроззя, оманливу таїну теплого Чорного моря, марення гарячого степового вітру, медитативні спалахи розбурханої уяви. Також їхня монохромна поверхня може нагадувати сліди хаотичного руху елементарних часток. Картини В. Сада часом нагадують квітучі сади у вечірню пору, а часом – густо всіяне зорями небо. Його роботи потребують спілкування віч-на-віч: заманюють, притягують до себе, пропонують зануритись у їхню глибину, щоб зрозуміти, що зображуване – це дійсність.

Мистецтвознавець Віра Савченко вважає, що вирішальною складовою творчої манери майстра є безцінний досвід народної культури, передусім мистецтва розпису писанок, плетіння, вишивки, гаптування, килимарства, різьбярства тощо. Полотна В. Сада розкривають перед нами не тільки свою вишукану декоративність, а й філософсько-символічну глибину і наповненість. Його творчість сприяє створенню гармонії між тілесним та духовним, спонукає до усвідомлення справжньої краси та людських цінностей.

На фото на відкритті виставки «Місто на березі моря» (2003 р.) зліва направо: Савченко С., Стовбур С., Юсім С., Сад В.

Людмила Сковерко,
науковий співробітник
Хмельницького обласного художнього музею