МИСТЕЦЬКІ ЮВІЛЕЇ ЧЕРНІГІВЩИНИ

Автор: Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана | 17 грудня 2017 01:51 |



14 грудня 2017 р. в Чернігівському обласному художньому музеї ім.Григорія Галагана відбу
лось відкриття виставки декоративно-ужиткового мистецтва, присвяченої 100-річчю від дня народження заслуженого діяча мистецтв України Михайла Денисенка та 95-річчю від дня народження народного художника України Сергія Нечипоренка. 


Відомий український етнограф і письменник Василь Скуратівський колись писав: «По тому, як ми будемо оберігати свої кращі традиції минулого, наступні покоління не тільки оцінюватимуть нас, але й збережуть наші сьогоднішні набутки, які згодом також стануть традиціями». Ці слова яскраво презентують творчість двох корифеїв народного мистецтва - заслуженого діяча мистецтв Михайла Івановича Денисенка (1917 – 2000) і народного художника України Сергія Григоровича Нечипоренка (1922 – 2014). 

З ім’ям Михайла Денисенка пов’язане перетворення звичайного гончарного підприємства на відомий далеко за межами Київщини центр з виготовлення оригінальної української майоліки (різновид кераміки, що виготовляється з випаленої глини з використанням кольорової поливи). Він разом з подружжям художників Протор’євих, завдяки спільним переконанням, створили самобутню школу сучасної кераміки, глибоко вкорінену в традиції різних регіонів нашої країни, особливо Київщини та Чернігівщини. Саме тому їх імена невід’ємні від поняття «васильківська майоліка». 

Творчості кераміста Михайла Івановича Денисенка притаманна стильова цілісність, а також органічна спорідненість з ідеями, темами й сюжетами національних культурних скарбів, сконцентрованих у народній пісні, прислів’ях, літературі: таріль декоративна «Де коза рогом, там жито стогом» (1979), блюдо декоративне «А тій красі радіє все...»(1987) 

Денисенків посуд, як правило, близький до традиційного асортименту та вивірених часом народних формам: глеки і горщики, макітри для вареників і куманці, баклаги і барильця, миски і полумиски, «близнюки» і кухлі. 
Про високий мистецький рівень його творчості свідчить той факт, що художнику завжди вдавалось досягнути бездоганного співвідношення форми і декору (баклага «Криниця», 1990), він все життя залюбки займався виготовленням різноманітних наборів посуду (набір «Вечірній», 1966; набір «У хаті діда гончара», 1990). Багато було створено різних композицій і пластів, присвячених історичним подіям, як радісним, так і трагічним (композиція «Хмара Чорнобиля», 1988). 



Художник працював на Васильківському майоліковому заводі до виходу на пенсію, а потім самостійно – у власній майстерні. Самовідданість на ниві художньої кераміки сприяла визнанню М.І. Денисенка. Він став членом Спілки художників (1962), заслуженим діячем мистецтв України (1995), лауреатом премії ім. Катерини Білокур (1996), нагороджений медаллю «За доблесну працю», однією золотою та двома срібними медалями ВДНГ, багатьма грамотами і дипломами. 

До митців, які твердо й послідовно продовжували і розвивали кращі традиції народного декоративного мистецтва належить наш земляк Сергій Григорович Нечипоренко, який зробив вагомий внесок у розвиток ткацтва другої половини XX століття. Всю свою творчість майстер присвятив відродженню та розвитку українського художнього ручного ткацтва. 

Визначальна риса таланту майстра – новизна орнаментальних розробок, прагнення дати нове життя традиційним тканинам, що знайшли широке застосування в сучасному інтер’єрі. Він став творцем орнаментів, що увібрали в себе неповторну традицію кролевецького рушника, його захисну силу, красу та кольорову гаму. До таких належить рушник «Княгиня Ольга» (1991), де одне велике центральне зображення Оранти замінено «квітучим вазоном». Тут присутня і найхарактерніша ознака кролевецького рушника – чергування орнаментальних мотивів з горизонтальними смугами. 



Досвід і знання спонукали Сергія Григоровича до пошуку зовсім інших композицій, в який відтворено філософське осмислення людського існування, глибинне знання народної міфології. Практично в усіх народів були поширені обереги, а найдавнішим з-поміж східнослов’янських є прадавнє жіноче божество - Берегиня. Рушник «Роксолана» (2002) передає узагальнений образ Великої Богині, трактований геометризованими формами. Елементи композиції гармонійно врівноважені, а червоний колір створює враження святкової урочистості. 

На всіх етапах діяльності художник працював над плахтовою тканиною, він розширів межі її кольорової гами. Завдяки цьому, а також орнаменту, мішаній техніці ткацтва, було створено безліч цікавих виробів, яким притаманні особливі лінійні орнаментальні ритми та яскрава декоративність. 



Нечипоренкові килими, ошатні рушники і панно, плахтові тканини знайшли визнання не лише в Україні, а й далеко за її межами. Сергій Нечипоренко – заслужений діяч мистецтв України (1992), народний художник України (1996), нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2001). Як досвідчений педагог, професор до останніх років життя викладав у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. 

Імена двох корифеїв українського декоративно-прикладного мистецтва по праву увійшли до історії національної культури. Вони залишаються взірцем збереження вітчизняної народно-мистецької спадщини для сучасних художників. 

Ніна Бібік,
куратор виставки, завідуюча відділом науково-дослідної роботи
Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана. 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Травень 2018

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Квітень | Червень