ОЛЕКСАНДР РОЙТБУРД: "Я НЕ ЛЮБЛЮ ПРОГРАВАТИ"

Протягом листопада місцева спільнота гаряче обговорювала подальшу долю Одеського художнього музею – адже на початку місяця обладміністрація оголосила конкурс на посаду нового директора ОХМ. Попередні 5 років ним був Віталій Абрамов.

Кого обирали: спочатку їх було троє

Документи на конкурс подали діючий директор Віталій Абрамов, його заступник Сергій Сєдих та відомий художник Олександр Ройтбурд. Вимоги до кандидатів становили: українське громадянство, володіння державною мовою, стаж роботи в сфері культури не менше 3-х років, вища освіта, належні ділові та моральні якості.

Віталій Абрамов, 1946 р.н., випускник історичного факультету, працює в ОХМ з 1970 року, з 2012 – на посаді директора. Відомий дослідник творчості Кандинського, митців українського авангарду. Листи на його підтримку надали директор Департаменту культури та туризму Одеської міської ради Т. Маркова, голова Правління ОООНСХУ А. Горбенко, ген. директор Одеської національної наукової бібліотеки О. Ботушанська.

Олександр Ройтбурд, 1961 р.н., в 1983 році закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. В 90-ті роки очолював одеський Центр сучасного мистецтва Сороса, в 2002-2004 рр. був директором галереї Марата Гельмана в Києві. Також надав довідку, що з 2010 р. є художнім директором галереї «ХудПромо». Рекомендаційні листи мав від ген. директора НХМУ Ю. Литвинець, ген. директора Київської картинної галереї Ю. Вакуленко та народного депутата Ірини Подоляк.

Сергій Сєдих, 1963 р.н., має технічну, економічну та юридичну освіту. З 2014 року працює заступником директора ОХМ з наукової роботи. До приходу в музей працював інженером-судоводієм, оперуповноваженим та навіть керівником департаменту ПриватБанку. Займався розробкою сайту музею, втіленням цифрових технологій та створенням електронного архіву колекції.

Перше засідання: чи варто обирати директора за півгодини?

До складу комісії облради увійшло дев’ять осіб, головою обрали директора ОММОК ім.О.В.Блещунова Світлану Остапову. Музейну спільноту також представляли директор Музею сучасного мистецтва Одеси С. Кантор та директор філії Одеського літературного музею «Меморіальний музей О.С.Пушкіна» А. Нірша.

Органи влади відрядили до конкурсу депутатів облради О.Барського і Ю.Маслова та начальника Відділу охорони об’єктів культурної спадщини О.Воробйову. Від громадських організацій до комісії потрапили представники Одеської обласної організації НСХУ, місцевого відділення Українського фонду культури та ГО «Museum for Change».

Перше засідання почалось в понеділок 4 грудня об 11 ранку. В кабінеті №605 Одеської облдержадміністрації зібралися члени комісії, кандидати та близько 20 представників громадськості - художники, краєзнавці, волонтери. Спочатку все проходило без суперечок. Комісія одноголосно ухвалила допустити всіх кандидатів та впровадити таємне голосування за остаточний вибір, з відкритим обговоренням решти питань.

Розбіжності викликав четвертий пункт порядку денного: чи проводити друге засідання. Виявилося, що на цей же день призначено засідання бюджетної комісії облради, де мали бути присутні деякі члени конкурсної комісії. Отже поступила пропозиція зробити все за один раз і якомога швидше: «Якби ми провели засідання достатньо інтенсивно, скажімо, за півгодини… 15 хвилин регламенту на доповідь, а там, припустимо, ми проголосуємо та підемо».

Голова комісії зазначила, що в такому випадку краще зібратись двічі, адже йдеться про культурний об’єкт великого значення, тим більше закон про конкурси містить аналогічні рекомендації. Зрештою, друге засідання назначили через день, в середу об 11 ранку, а вівторок вирішили присвятити вивченню програм кандидатів.

Друге засідання: Абрамов говоритиме першим

Другу зустріч перенесли з невеличкого кабінету до Малої зали засідань, і не дарма: людей прийшло вдвічі більше, всього в залі можна було нарахувати близька 50 осіб. Серед них були доволі відомі одесити: скульптори Михайло Рева та Олександр Князик, краєзнавець Олег Губарь,  арт-критик Уте Кільтер.

Засідання почалося з несподіванки: об 11.06 Сергій Сєдих увійшов до зали та одразу ж заявив, що хоче зняти свою кандидатуру. Комісія задовольнила його прохання, і кандидатів лишилося двоє. Першим запросили доповідати діючого директора музею Віталія Абрамова.

В своїй доповіді пан Абрамов виділив основні напрямки подальшого розвитку музею та зазначив, що сьогодні в ОХМ існує чимало технічних проблем, вирішення яких залежить не тільки від директора – адже для цього потрібні чималі кошти, що їх жоден музей в країні не здатен здобути самотужки.

Гострі питання з обох боків

Фондосховища переповнені і потребують негайного встановлення нових систем вентиляції; влітку температура в приміщеннях сягає 40 градусів, що унеможливлює будь-які дитячі заходи; через недосконалу електрику в музеї регулярно зникає світло. Також Віталій Олексійович висловив занепокоєння ремонтом вулиці Софіївської наступного року: це ускладнить сполучення з музеєм та сповільнить будь-які роботи.

В планах у пана Абрамова розширення рекреаційної зони із заглибленням в бульвар Жванецького, створення цифрової бази музею, введення до штату IT-фахівця, проведення міжнародних заходів спільно з ICCROM, продовження співробітництва з ПНПУ ім.К.Д.Ушинського в підготовці музейних кадрів та видання нових збірок і каталогів.

Після закінчення презентації члени комісії та представники громади могли задати питання. Спільноту цікавило, чи прислухатиметься пан Абрамов до громадської думки щодо управління музеєм, яким чином ОХМ отримає позабюджетні кошти, в тому числі гранти, скільки знадобиться грошей, аби реалізувати існуючі плани та навіть чи дозволить стан здоров’я директора провести на цій посаді ще п’ять років.

Не обійшлося і без провокацій: одна з присутніх одеситок (чиє ім’я ми не будемо називати з міркувань етики) відверто заявила, що «інколи треба вчасно іти на пенсію», чим викликала обурення частини залу. Після цього пан Абрамов на кілька хвилин покинув засідання, а комісія запросила до виступу Олександра Ройтбурда.

Промова Ройтбурда: то що ж буде з передвижниками?

На презентацію Олександра Ройтбурда присутні в залі та під’єднані до онлайн-трансляції глядачі чекали, немов на прем’єру блокбастера – що скаже на підтримку своєї кандидатури один з найбільш відомих та епатажних українських митців, який несподівано вирішив стати директором державного музею?

На початку промови пан Ройтбурд віддав належне особистим якостям та професійному досвіду Абрамова. Він підкреслив, що в разі перемоги воліє, аби Віталій Олексійович не полишав свого кабінету та продовжив роботу в ОХМ в якості радника та заступника. Також художник розповів, що пішов на конкурс під впливом сумнівів самого Абрамова щодо своєї спроможності та бажання далі займатись музеєм.

Мабуть, найгостріше питання, що хвилювало спільноту – чи не вирішить Ройтбурд, отримавши владу в музеї, позбутись всього «застарілого» та «викинути на смітник» роботи старих майстрів, повісивши замість них картини товаришів по цеху та свої власні твори. Певно, він це розумів і тому одразу ж заявив, що «мова йде не про те, щоб створити музей сучасного мистецтва, а про сучасний музей мистецтва».

Втім, певні плани щодо реекспозиції є: наприклад, дістати з фондосховищ полотна Баранова-Росіне та прибрати з зали декого з «другорядних передвижників».  Що ж до можливого перетворення ОХМ на «музей Ройтбурда» Олександр згадав, що вперше виставив свою роботу в Галереї Гельмана вже після того, як полишив її керування, а у своїх кураторських колективних проектах завжди намагався триматись в тіні.

Виховати доглядачів та створити хаб

Олександр Ройтбурд вважає, що ОХМ має стати чимось більшим, аніж «сакральне місце, куди мають приходити лише підготовлені до зустрічі з мистецтвом» - він хоче зробити з музею своєрідний «хаб, міський форум». Для цього, зазначив митець, треба створити новий імідж музею, а крім наукових каталогів видавати популярні книжки з мистецтвознавства.  

Також Олександр заявив, що вважає обов’язковим введення екскурсій українською мовою як першої пропозиції, перехід на гнучкий графік, підвищення рівня спілкування музейних доглядачів. Має плани щодо розширення музейної площі щонайменше до 5000 м² за рахунок появи другого корпусу: сьогодні вона становить 3260 м², з яких лише ¼ припадає на фондосховища.

Що ж до болючого питання фінансування, кандидат обіцяв використовувати свої широкі зв’язки у правлячих колах [нагадаємо, з 2014 р. Ройтбурд входить до колегії Мінкульту, - прим.авт.]: домовлятися з представниками адміністрації та «ходити по кабінетах, стукати лобом та всіма іншими частинами тіла». 

Громадське обговорення: температура зростає

Промова пана Ройтбурда тривала майже годину, і ще 40 хвилин зайняли відповіді на запитання членів комісії та громади. Зокрема, голова комісії поцікавилась, якими нормативними актами керуватиметься новий директор в разі перемоги, де зберігатимуться картини з фондів під час ремонту та яким чином спільнота зможе проконтролювати роботу музею з новим керівництвом.

Для вирішення юридичних питань Олександр обіцяв найняти спеціалістів, для фондів на час ремонту знайти безпечне приміщення, а для контролю з боку громади створити наглядову та опікунську ради. До першої він планує запросити спеціалістів з музейної справи, до другої – меценатів та лобістів музейних інтересів.

Хоча зазвичай на таких засіданнях задавати кандидатам питання можуть лише члені комісії, цього разу присутній спільноті також надали таке право. На відміну від представників комісії, їх не обмежував протокол та необхідність зберігати власне реноме – отже, питання лунали відповідні.

Так, панові Ройтбурду пригадали його роботи на відверту тематику та висловили занепокоєння – чи не стане він нав’язувати ОХМ свої естетичні погляди та навіть перетворювати його на «музей гомосексуалізму». Яке питання – така й відповідь: Олександр в саркастичній манері пообіцяв, що «будуть і порнографія, і наркотики, обов’язково», а потім запропонував пригадати картини еротичного змісту Пікассо, Магрітта та інших митців минулого. Втім, його опонента це не задовольнило: «Так то ж були великі…».     

Комісія робить свій вибір

Напруження зростало, і хтозна, до чого б це могло перейти, але голова комісії нагадала про регламент і запропонувала перейти до голосування. Кандидатів та спостерігачів попросили покинути залу, а бурхливі обговорення перемістились до коридору.

Чекати на оголошення результатів довелось майже півгодини: комісії також спочатку довелося обговорити обидві кандидатури, і, очевидно, це була непроста дискусія. Зрештою, двері зали відчинилися і всіх запросили знову зайняти свої місця.

В результаті таємного голосування комісії з 9 осіб в конкурсі на посаду директора ОХМ з перевагою в один голос переміг Олександр Ройтбурд. Нам вдалося взяти невеликий коментар у голови комісії Світлани Остапової та у самого переможця.

- Звісно, засідання було дуже складним: дві надто серйозні кандидатури, протилежні за своїм баченням майбутнього музею. Вибір був дуже непростим, але його треба було зробити, і зробити зважено. Велику роль відіграли презентації обох кандидатів.

Віталій Олексійович в музеї працював 47 років, і з них 5 був директором – він чудово знає усю ситуацію зсередини, його презентація була більш конкретно-предметною, ставила чіткіші задачі, але в тому ж руслі, в якому музей знаходиться сьогодні. Як людина зацікавлена в розвитку музею, я не побачила значних перспектив – хоча в наш час складно казати про перспективи.

Ройтбурд має амбіції, він хоче, аби музей засяяв новими фарбами. Звісно, у мене є серйозні побоювання, що він не до кінця розуміє усю відповідальність, яка лягає на нього в зв’язку з перемогою. Але сподіваюсь, йому вистачить сил, здорового глузду та розуміння, що необхідно обов’язково залучати професіоналів. Це мають бути люди з досвідом музейної роботи, можливо, з усієї країни – адже наш музей, як і наше місто, як то кажуть, не перше в Україні – але й не друге. Він має дуже повну та репрезентативну колекцію, яка, безумовно, є гордістю Одеси. І відповідальність за цю колекцію тепер лягає на пана Ройтбурда. 

Я думаю, наша громада не дасть йому надто розперезатись та наробити помилок, є речі, які постійно будуть під наглядом. Зміна директора – це, безумовно, зміна парадигми, але не повинна постраждати колекція та жодний твір з неї. Концепції та директори можуть мінятись, але зібрання мусять лишатись. Має бути розроблена концепція, що переконає спільноту: все це на користь музею та міста.

Не слід забувати, що хоча контракт з новим директором укладають на 5 років, через рік спільнота зобов’язана затребувати звіт про діяльність, і якщо вона буде незадовільна – поставити питання про відповідність займаній посаді, - зазначила Світлана Остапова, голова конкурсної комісії, директор ОММЛК ім..О.В.Блещунова, віце-президент національного комітету ICOMУкраїни.

- Звичайно, я хотів цієї перемоги. Звичайно, я трішки розгублений. Я розумію складнощі, з якими доведеться зіткнутись і не можу сказати, що готовий до всього – але я не люблю програвати, - прокоментувавОлександр Ройтбурд, переможець конкурсу на посаду директора Одеського художнього музею.

Що ж буде далі?

Тепер Олександр Ройтбурд чекає на затвердження своєї кандидатури на сесії облради. В соціальних мережах не згасає полеміка щодо результатів. Реакції одеситів – полярно протилежні, від радощів та надії, що це перший крок до великих змін в культурному середовищі, до відчаю та апокаліптичних пророцтв щодо музею.

Нам не вдалося поспілкуватись з Віталієм Абрамовим, проте інформаційний ресурс «Зачем» вже поширив інтерв’ю, де той стверджує, що нове керівництво планує розпродати музейну колекцію, яку Абрамов оцінює в 70 мільйонів доларів. Імовірно, про співробітництво попереднього директора з новим мова вже не йде.

Наразі важко спрогнозувати, яким директором стане пан Ройтбурд і чи вдасться йому реалізувати амбітні плани. Він і сам напевно цього не знає. Але одне можна сказати точно: якщо нового директора затвердять на посаді, Одеський художній музей вже ніколи не буде таким, як раніше.

Матеріал підготувала Софія Райчева

Фото - зі сторінки Сергей Мазураш