Зловісні таємниці директора Державного історичного музею УРСР Георгія Полешка

Автор: Сергій Шаповал | 10 грудня 2017 21:49 |

`   

7-8 грудня 2017 року відбулася щорічна науково-практична конференція Національного музею історії України в м. Києві. Автор цієї публікації зробив повідомлення про Полешка Г.Я., який був директором музею в 1948-1950 рр. та його вперше науково опрацьовану “Польову книжку” військового комісара 2-ї Донської стрілецької дивізії РСЧА в 1920 році. В рамках декомунізації України хочу повідомити музейну та наукову спільноти України про зроблені знахідки по вищезгаданій темі.


Спершу про саму особистість, Полешка Георгія Яковича. Якщо стисло, він народився в м. Новогеоргієвську в 1890 році. Шляхом досліджень, за матеріалами Наукового Архіву НМІУ та рукописним документам та картотеці, які є в музеї, вдалося встановити, що це є фортеця Модлин, що була розташована у Польщі і там був в XIX ст. гарнізон російської імперської армії. Походить Полешко Г.Я. з родини військовослужбовця. Навчався в Варшавському університеті і після відповідного прослуховування почав працювати народним вчителем в м. Полоцьку що знаходиться в Білорусії. В багатьох документах Полешка Г.Я., які зберігаються в НМІУ, чітко вказується його освіта - педагог. В 1913 році потрапив в столицю Російської імперії, де в  лютому 1917 року вступив до партії більшовиків-ленінців. І важливо зрозуміти про його свідомий вибір, коли в Росії ще не було нічого відомо, чим все там закінчиться. А потім відбувся жовтневий переворот 1917 року і Полешко Г.Я. активно взяв у тому участь.

Потім доля привела Полешка Г.Я. на Воронежчину, в 1918 році, де він працював співробітником Всеросійської надзвичайної комісії і активно боровся зі "спекуляцією" і "ворогами радянської влади". Йому були надані такі надзвичайні повноваження, що, навіть важко, зараз, собі уявити скількох там людей спровадив на той світ Полешко Г.Я., в 1918 році. Якщо додати до цього те, що саме Полешку Г.Я., в 1918 році, більшовицька влада доручила сформувати з продовольчих загонів Воронезької губернії спочатку Продовольчий полк, а потім, на його базі, створити 4-ту Воронезьку продовольчу реквизіційну бригаду, де Полешко Г.Я. був Особоуповноваженим військово-політичним комісаром і наводив жах на місцеве селянство, тероризуючи його збиранням продуктів і сільськогосподарських знарядь, то, тоді він був справжнім “Героєм” радянської влади часів Ульянова-Леніна В.І.Тих, хто активно опирався цій драконівській політиці - їх знищували як злісних ворогів радянської влади. Саме звідти бере початок збройний конфлікт на місцях, який явив світу отаманів і загони повсталих селян проти таких як Полешко Г.Я. Така політика, врешті, призвела і до руху опору, який народився і в самій Україні. Полешко Г.Я. був одним з тих, хто створив цілу систему здирництва селянства, де не було місця якомусь там сентименталізму та якійсь елементарній справедливості. І згодом саме така політика і дії привели до справжнього геноциду Голодомором в 1932-1933 рр. на теренах України.

В 1919 році він перебував в Україні, де був комісаром 13-ї стрілецької дивізії та знаходився у м. Харкові, працюючи в штабі військового округу. Цікаво (з документів НМІУ), що ті, хто опиралися Полешку Г.Я., підлягали негайному арешту та передачі Революційному трибуналу як вороги радянської влади. І вже зовсім викликає справжній шок - арешту підлягала не тільки конкретна якась особа, яка чинила спротив діям Полешка Г.Я., а і вся установа, де знаходився у цей час цей комісар. Можна тільки здогадуватися скількох людей угробив Полешко Г.Я. в м. Харкові та прилеглих територіях в 1919 році.

Важка каральна робота Полешка Г.Я. в Україні привела його на лікарняне ліжко - комісар захворів на туберкульоз. І це йому ще пощастило - багато тоді хворіли і помирали від сипного тифу та “іспанки”, різновиду грипу, від якого не було ефективного лікування та захисту. Полешка Г.Я. тодішні лікарі намагалися якось вилікувати і до цього був залучений навіть нарком охорони здоров`я РРФСР Семашко М.О. І Полешко Г.Я. вижив і готовий був і далі захищати радянську владу від "ворогів" -  як він добре вмів робити.

 В 1920 році його призначили військовим комісаром 2-ї Донської стрілецької дивізії, яка сумновідома в РСЧА своїми каральними діями проти повстанців в Приазов’ї та запеклою боротьбою з повстанським рухом Н.І.Махно. Це дійсно була караульно-каральна дивізія, яка опанувала методи боротьби з повстанськими загонами селян проти політики радянської влади та жорстко боролася з національно-визвольними рухами на теренах України. Тому Полешко Г.Я. потрапив в цю частину не спроста - там був потрібний саме такий як він - вольовий і жорстокий.

Переказувати опис “Польової книжки” комісара Полешка Г.Я. немає часу та сенсу, бо на це буде відповідна наукова стаття у збірці щорічної науково-практичної конференції Національного музею історії України, за 2017 рік. Головне, зараз, про зроблені там відкриття:

1. В усіх наукових виданнях, публікаціях, енциклопедіях, популяризованих життєписах, присвячених подіям, які відбулися після жовтневого перевороту 1917 року, і де подаються частини РСЧА, в яких йдеться про політоргани, політвідділи, які були у підпорядкуванні відповідного начальника. На це вказує вся історіографія ще з часів, коли під керівництвом КПРС та КПУ вивчалися ці питання істориками по періоду 1918-1921 рр.. Розгалужений штамп про політвідділи дивізій, корпусів, армій, фронтів діє і зараз. Цей постулат розбивається “Польовою книжкою” Полешка Г.Я., датованою 1920 роком. В ній, для мене, особисто, це вперше, всі політоргани дивізії називаються, далі мовою оригіналу: “Политические учреждения”. Всі наради, вказівки, накази даються по дивізії “Политическим учреждениям” і це переконує, що саме так тоді в РСЧА називали ті політичні установи, які діяли в штатному розкладі червоної армії. Не міг Полешко Г.Я. нести від себе відсебеньку, бо такі “Польові книжки” тоді обов’язково вели всі комісари дивізій РСЧА та особисто заповнювали і начальники дивизій та начальники штабів дивізій. Якщо це відповідає дійсності, то, можна казати про справжнє наукове відкриття в цьому питанні.

 2. Дуже було важливим, за матеріалами Полешка Г.Я., зрозуміти, а що входило до політустанов (“Политических учреждений”) дивізії в 1920 році? І тут, відбулася друга знахідка. Щоб не бути голослівним, надаю повний витяг переліку посад та їх служб (з “Польової книжки”) які саме входили до політустанов (“Политических учреждений”) регулярної 2-ї Донської стрілецької дивізії РСЧА де був військовим комісаром Полешко Г.Я.:

“1) Начподив.

2) Н-к орготдела.

3) Н-к культотдела.

4) Н-к общаотдела.

5) Секретарь

Особоотделение № 3:

Н-к Особотдел.

Н-к Информотдел.

Н-к Военкомотчасти.

Н-к Секретной части

Ревтрибунал:

Председатель.

  Завед. Военследствия

  Секретарь.

  Комдивдел:

1)   Председатель.

2)   Член 2.

3)   Уполномоч. 2.

4)   Секретарь.

5)   Военком. Заградотряда.

6)   Н-к Заградотряда.”

Начподив - це і є начальник політичного відділу дивізії, проте не головний там і входить до складу політустанов частини на загальних засадах - головна особа є військовий комісар дивізії. Начподиву даються вказівки і він контролює дії “Политических учреждений” 2-ї Донської стрілецької дивізії та звітує перед Полешком Г.Я. за їх дії.

Головна знахідка полягає в тому, що в 2-й Донській стрілецькій дивізії в політустанови входили Особливе відділення № 3 зі своїм Особвідділом (це представництво Всеросійської Надзвичайної Комісії РРФСР Дзержинського Ф.Е. в армійських частинах) та Ревтрибуналом і окремо Заградзагін, який знаходився у відділенні справ комісара дивізії. На аркушах “Польової книжки” Полешко Г.Я. постійно вимагає від них звіти та керує їх діяльністю. Цікаво, що в штат культвідділу дивізії входила Бібліотека та Театр з декораціями - агітаційна робота велася з розмахом. Про це чітко вказує в своєму Наказі комісар Полешко Г.Я., коли треба було “Политическим учреждениям” виходити на перебазування та поліпшити свою роботу в частинах дивізії.

Заградзагін, який існує на постійній основі в штаті регулярної дивізії РСЧА в 1920 році - це справжня знахідка, яка потребує додаткового дослідження. В Наказах та вказівках Полешка Г.Я. є особливі команди та караули, які оберігають політустанови дивізії на марші та постою та під час бойових дій, і ніде там не згадується напряму Заградзагін. Отже, можна припустити, що Заградзагін використовувався напряму і був предвісником сумновідомих щитів Сталіна - загороджувальних частин - під час Другої світової війни проти частин своєї армії. Якщо взяти до уваги, що 2-а Донська стрілецька дивізія була за своєю суттю караульно-каральною, то все відразу стає зрозумілим. І цікаво от що. Для Полешка Г.Я. був набагато важливішим комісар Заградзагіну, ніж його начальник. І це в списку Полешка Г.Я. чітко прописане.

3. Полешко Г.Я., як згадується вище, був чекістом в 1918 році. Щоб зрозуміти Інститут комісарства в РСЧА, треба прояснити їх функціанальні можливості і чому вони мали таку владу над Особливим відділенням, Ревтрибуналом та Заградзагіном. Зрозуміло, що саме комісар дивізії, особисто відповідав за дії начдива та начштадиву і мав всі повноваження заарештувуати їх якщо бачив небезпеку від них для влади більшовицької партії. Тому треба з’ясувати - чи був Полешко Г.Я. окремим випадком в РСЧА, а саме своєю службою чекістом, чи всі комісари РСЧА повинні були пройти через ВНК Дзержинського Ф.Е., щоб отримати потім посади комісарів в Червоній армії. Питання дуже гостре і актуальне для розуміння того, що саме відбувалося з частинами РСЧА в 1918-1921 рр.

І наостанок. Полешко Г.Я. прожив бурхливе життя і був в ньому: педагогом, комісаром, чекістом, засновником Дагестанського окружкому більшовицької партії, кооператором, банкіром, доцентом, вченим секретарем Ботанічного саду в Москві, директором заводу, керівником групи лекторів ВПШ при ЦК КПУ і нарешті директором Державного історичного музею УРСР. І завжди він був сталіністом. Помер 31 травня 1950 року. Він так і не побачив хрущовську відлигу...

Вивчення особи Полешка Г.Я. - це ще один крок до декомунізації України і не тільки в музейній справі.

 

Сергій Шаповал,
науковий співробітник Національного музею історії України

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Вересень 2018

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
Серпень | Жовтень