Побачило світ видання «Максим Рильський. Лібрето опери «Євгеній Онєгін»

10 листопада у затишній вітальні Голосіївського мануару відбулась презентація видання «Максим Рильський. Лібрето опери «Євгеній Онєгін». Український переклад».

 В короткому вступному слові Вікторія Колесник, очільниця Музею М.Рильського, зауважила, що текст перекладу цього лібрето, зробленого Максимом Тадейовичем у час його перебування на посаді завліта Київського театру опери та балету, надруковано вперше. А також додала, що реконструкцію тексту і його літературну редакцію здійснив Максим Стріха, який, власне, і був «двигуном усього процесу» в реалізації такого вкрай важливого і потрібного проекту.

В свою чергу Максим Віталійович, який прибув на захід з недолікованою застудою, виступив з короткою, але змістовною промовою. Окрім іншого, ним було сказане наступне:

- В академічному двадцятитомнику М.Рильського перекладам відведено 5-11-й томи, але жодного з 20-ти його перекладів лібрето (15 оперних, і 5 оперет) там немає. 

1926-го року в УСРР спеціальним декретом було українізовано три оперні театри: Харківський, Київський і Донецький. Над перекладами світової оперної класики працювали українські поети першого ряду (М.Рильський, П.Тичина, М.Бажан, М.Вороний, М.Лукаш, Д.Бобир, Є.Дроб’язко, Л.Старицька-Черняхівська), чого не спостерігалося в Росії. Леонід Собінов спеціально вчив українську, аби впродовж одного сезону співати в Харкові і Києві! Та вже в 70-х роках ситуація почала мінятися. На афішах «Хованщини» і «Бориса Годунова» Київської опери ще писалося «український переклад Миколи Бажана», хоча ці вистави йшли російською. І при цьому Микола Платонович продовжував отримувати за них гонорари. А оперету в Україні було русифіковано ще раніше: в 50-ті роки. На жаль, багато хто з вітчизняних співаків сприяв цьому. Скажімо, одна наша оперна зірка вважала слово «зблідла» нецензурним... 
Також Максим Стріха подякував за співпрацю присутнім на вечорі директору видавництва «К.І.С.» Юрію Марченку і старшому науковому співробітнику Музею М.Рильського Ользі Смольницькій. Як зауважив Максим Віталійович: «Пані Ольга зробила каторжну роботу» (про це читайте нижче).
В ході презентації співак Павло Більський виконав арію Онєгіна в українському перекладі М.Рильського. На роялі йому акомпанував Андрій Бондаренко. 
Наш кор.

РОБОТА НАД КЛАВІРАМИ
Розповідь Ольги Смольницької

Усього перу Максима Рильського належить переклад понад 20 опер, але збережено геть не всі. Моя задача полягала в наборі українського перекладу, надписаного над нотами клавірів, та машинописів лібрето, а також у розшифруванні незрозумілих місць. Найкращий машинопис лібрето, повний і майже не правлений, зберігся у «Руслана і Людмили». Найбільше правок – у лібрето «Кармен». Подекуди помітна рука Максима Рильського. Текст лібрето «Севільського цирульника» (у перекладі Л. Старицької-Черняхівської «Севільський голяр») зберігся не до кінця, і йому бракує багатьох арій, головним чином це речитативи. Правки у клавіри внесені різними почерками, чорнилом різних кольорів, олівцями, кульковими ручками й навіть фломастерами. Подекуди написи змито або зішкрябано лезом. Сьогодні підготовлено до друку 4 файли опер («Травіата», «Севільський цирульник», «Кармен», «Руслан і Людмила», «Євгеній Онєгін»), набрано «Пікову даму» («Винову кралю»), яка вимагає редагування. Чорнові варіанти комп’ютерного набору супроводжувалися моїми коментарями, особливо у випадку «темних» місць. За допомогою М. Стріхи з’ясовано гіпотетичні дати створення перекладу окремих опер. Одним з аргументів став сам текст перекладу – орієнтир на Академічний правопис 1928 р. або ж відсутність такого, тобто нові норми правопису. 

Для оформлення книги (Рильський М. Лібрето опери «Євгеній Онєгін». Український переклад. Реконструкція тексту і літературна редакція, адаптована до клавіру, Максима Стріхи / Максим Рильський. – К. : К.І.С., 2017. – 144 с.) зіскановано зображення сторінок перекладеного клавіру «Євгенія Онєгіна» і обрано їх на палітурку. 

Зроблені відкриття: виявлено підписаний іменем Л. Старицької-Черняхівської переклад «Севільського голяра». Виявлені автографи М. Рильського. Також знайдено машинопис перекладу П. Тичиною «Царської нареченої» з автографом самого поета.

Робота вимагала не лише врахування всіх варіантів перекладу, надписаного над основним текстом М. Рильського, і в очищенні поетового перекладу від редакторських нашарувань, але й обізнаності з класичною літературою і музикою для повнішого уявлення про сюжетні лінії й узагалі характер опер. Обробка тексту М. Стріхою була спрямована на повернення стилю М. Рильського і на вимоги для оперного співу.