Музичний вечір «Перлини піанізму – від Заходу до Сходу» відбувся в Музеї Рильського

12 листопада 2017 р. в затишній вітальні Музею М.Рильського відбувся музичний вечір «Перлини піанізму – від Заходу до Сходу» за участі Марії Куліш (фортепіано), лауреатки українських та міжнародних конкурсів (зокрема Міжнародного конкурсу RÉSONANCES в Парижі, Франція, 2015) та її юних вихованців.

Віктор Ціон, провідний науковий співробітник музею, відкриваючи захід, привітав Марію Куліш з приємною новиною – членством в Асоціації діячів естрадного мистецтва України. А ще сказав:

- Минулого місяця мав можливість насолоджуватися музикуванням пані Марії в Українському фонді культури з нагоди відкриття виставки, привезеної до Києва з Білорусі. Виступ мисткині був настільки яскравим, а її розповіді про композиторів захоплюючими, що інколи складалося враження: саме її музичний супровід є центральною подією того вечора, а не, власне, сама виставка, відкривати яку спеціально прибув посол сусідньої держави...

От і цього разу Марія Куліш не лише потішила присутніх майстерною грою на легендарному шредерівському роялі Максима Рильського, а й заінтригувала прецікавими фактами з життя музичних геніїв, твори яких вона виконувала. Скажімо, про кохання Йоганнеса Брамса до Клари, дружини Роберта Шумана (після виконання трьох його рапсодій для фортепіано). Або про те, як фінансова забезпеченість Йозефа Гайдна впливала на характер його творчості; про дружбу цього композитора - до речі, автора гімну Австро-Угорщини й Німеччини, - з набагато молодшим Вольфгангом Моцартом (після виконання першої частини його Сонати мі-бемоль мажор). Або про фатальну травму Олександра Скрябіна (розрив зв'язок правої руки), що примусила його поставити хрест на кар’єрі піаніста-віртуоза й повністю зосередитися на мистецтві композиції. Цю розповідь Марія Куліш проілюструвала виконанням скрябінського Ноктюрну для лівої руки (свою ж праву поклала при цьому на бортик роялю). Коли ж розповідала про «кольоровий слух» композитора (це коли певному звукові відповідає окрема барва), то не забула додати, що таким же талантом був обдарований Римський-Корсаков, а ще... сама Марія Куліш. Ось так...

Нині молода піаністка не лише є магістранткою Національної музичної академії ім.П.Чайковського (клас професора Михайла Степаненка, народного артиста України), але й займається власною педагогічною діяльністю. В ході концерту виступили троє її вихованців.

Коли шестирічна Мелісса Чал збилася, виконуючи етюд Карла Черні, то пані Марія нахилила голову і закрила обличчя руками. Коли ж Мелісса, переборовши хвилювання, нарешті зіграла твір добре – її педагог підбадьорливо посміхнулася...

Потім виступила 11-річна Маріана Саккулас. Вона впевнено виконала головну тему з балету Петра Чайковського «Лебедине озеро».

А от десятирічний Тимофій Одоладов не лише зіграв «Постлюдію» Корнеліуса Гурліта, а й разом зі своєю вчителькою виконав «Жарт» з сюїти Йоганна Себастьяна Баха в обробці для чотирьох рук.

Звертається Марія Куліш і до творчості вітчизняних композиторів: Сергія Борткевича, Євгена Станковича, Геннадія Ляшенка.



Цього разу вона виконала етюди №5 і №7 з циклу «Сім етюдів для фортепіано» Антона Стука, асистента-стажиста на кафедрі композиції НМА ім.П.Чайковського. Цей молодий композитор не лише експериментує з електронною музикою, але й не забуває про класичні інструменти. Виконані ж етюди зовсім «свіжі» - впродовж 2016-2017-го років написані в Польщі, де А.Стук, отримавши грант, мав нагоду жити і творити. А вже згадуваний етюд №7 присвячений польці Марії Скібінській...

На завершення вечора Марія Куліш натхненно виконала масштабний і складний твір Ференца Ліста «Grand Concert Solo» і цілком заслужено зірвала шквал оплесків і вигуків «браво!». Вдячні слухачі дарували їй квіти, а Михайло Гречка, керівник фонду «Європа-Азія III тисячоліття», виголосив зворушливу промову...
Гості прощалися і, окрилені, виходили надвір, де їх чекав перший цієї осені сніг.

Джерело: Літературно-меморіальний музей Максима Рильського