Палітра майстра живопису Олександра Осмьоркіна

Оригінальну пересувну виставку «Палітра майстра живопису Олександра Осмьоркіна» підготував художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна до загальноміських урочистостей в місті Кропивницькому, що відбулися в обласній філармонії, присвячених Всеукраїнському дню працівників культури та майстрів народного мистецтва, який відзначається 9 листопада. 

Для демонстрації виставки, присвяченої 125-річчю з дня народження  видатного художника і педагога О.О.Осмьоркіна, наукові співробітники музею розробили спеціальну композицію банеру з текстовим супроводом, центром якої стало зображення палітри, якою зазвичай користувався професор живопису, працюючи в майстерні, з вмонтованими в її обриси фрагментами творів художника, представлених в експозиції музею. Тут і ранній автопортрет художника 1912 року, написаний ще під час навчання в Київському художньому училищі, і яскраві твори другої половини 1920-х років - «Спляча жінка і собака» та пейзажний етюд «Україна»,  і елементи пейзажу з кримської серії «Ранок. Крим. Кози» 1939 р. та картини-натюрморту «"Асторія", номер 103. I-й варіант картини 1946 р."З вікна готелю "Асторія". Ленінград"» 1945 р., і заворожуючий магією кольору портрет Надії Георгіївни Осмьоркіної в картині «Зелене пальто» 1947 р., і останній етюд «Пльосково» 1953 р.

Цей своєрідний колаж зображень картин підкреслює думку про те, що палітра - це особливий інструмент художника, в якому, неначе в дзеркалі, знаходять відображення всі колірні та колористичні задуми композицій його картин. А символічним обрамленням колажної палітри стали фотографії О.О.Осмьоркіна різних років, які яскраво фіксують  знакові події його життєвого, мистецького і педагогічного шляху, показуючи його як людину і особистість в моменти творчої дії.

1929 рік – О.О.Осмьоркін за роботою над картиною «Комуністичне поповнення дев’ятнадцятого року». Це - час, коли ще художники вірили в побудову світлого безконфліктного соціалізованого майбутнього. У виступі  в журналі «РабИс» («Рабочее искусство») 1929 р. сам О.О.Осмьоркін зауважує: «Картина написана під великим впливом Рембрандта, яким я дуже захоплений. Живописне завдання картини – дати силует основної фігури, за якою знаходиться невидиме джерело світла, що освітлює всі інші фігури. Частина картини – в денному світлі».  На світлині художник в костюмі з палітрою та пензлем в руці, можливо він позує для фото в журналі?
   
Можливо, але ось інші фото, на яких він зі своїми учнями в аудиторії майстерень ВАХ (Всеросійської академії художеств) - незмінно струнка фігура в костюмі з краваткою «метелик» на шиї та пензлем, якого він легко, елегантно, але впевнено стискає в руці. А на фотокартці 1944 року - енергійно, по-дружньому поклавши руку на плече, дає пояснення своєму учневі Віктору Подковиріну під час етюдної практики в Загорську (нині Сергієв Посад), що в Підмосков’ї.
   
1946 рік - зачарований магією мистецтва О.О.Осмьоркін натхненно малює етюд під час перебування у відрядженні в Єреванському художньому інституті у Вірменії.
   
На фото ж 1949 року образ О.О.Осмьоркіна сконцентрований, заглиблений у власні роздуми, він працює над картиною «Передові люди автозаводу ім. Сталіна», яку йому, майстру пейзажу, натюрморту та інтимного портрету, радянська влада запропонувала у вигляді своєрідної реабілітації. Адже в цей час його вже звинувачено у формалізмі та розповсюдженні західних впливів в радянському мистецтві, звільнено від викладання в провідних художніх вузах в Ленінграді і Москві, боячись гніву «батька народів», відступилися багато друзів і знайомих,  невідступною тінню рухається фатальна хвороба.     Та О.О.Осмьоркін продовжує творчо працювати до останніх днів, віддаючи себе мистецтву і як підтвердження - фото 1952 року, на якому бачимо художника в майстерні за мольбертом, захоплено працюючого над натюрмортом на тлі перської ковдри.
   
Зауважу, що вибір теми виставки «Палітра майстра живопису Олександра Осмьоркіна»  не випадковий, адже в експозиції меморіального залу музею представлені передані у свій час дружиною художника Н.Г.Осмьоркіною предмети натюрмортного фонду та творчої праці художника, серед яких одне з чільних місць займають палітра митця, якою він користувався під час роботи в майстерні та етюдник, з яким до останніх днів свого життя працював на природі.
   
Палітра художника зазвичай ясно і чітко відображає не лише кольорову гамму його творів, а й риси характеру, відношення до життя і творчої праці. При першому ж погляді на поле палітри етюдника зацікавлений глядач помітить особливості порядку розміщення фарб, їх розподіл на холодну і теплу групу, для кожної з яких є свої білила, а чорна фарба взагалі відсутня. Все це вказує на людину акуратну, що дотримується певних правил і тонко відчуває градації кольору. Як згадувала учениця О.О.Осмьоркіна  ленінградська художниця Ольга Богаєвська: «Особливо діяла на нас захопленість Олександра Олександровича професіональною стороною справи, коли нам доводилося працювати з ним разом. Ця захопленість була у нього  постійною і артист в ньому перевірявся професіоналом. Олександр Олександрович був веселою і легкою людиною, але в живопису був серйозним, як майстер, як робітник». А ось московському живописцю Івану Сошнікову назавжди запам’яталися слова майстра: «До всього треба відноситися професійно, по-художньому. Зрозумійте, художник починається з підрамника».
   
До речі, останні слова є дуже актуальними і нині, коли зіштовхуєшся в музейній практиці з дослідженням та експонуванням творів сучасних художників, хоча це вже тема іншої історії…

Надєждін Андрій,
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

Палітра О.О.Осмьоркіна з колажем зображень його картин

Фото, представлені в експозиції виставки

Етюдник О.О.Осмьоркіна з меморіальної експозиції музею

Провідний науковий співробітник А.М.Надєждін (праворуч) презентує виставку міському голові міста Кропивницького А.П.Райковичу (в центрі)

Під час експонування виставки в обласній філармонії