ВЕЛИКІ БУДІВНИЦТВА ТА РЕАЛІЇ ЖИТТЯ: ДО 85-РІЧЧЯ ДНІПРОГЕС

Автор: Бердянський художній музей ім.І.Бродського | 09 листопада 2017 16:53 |



У листопаді 2017 року виповнюється 90 років з початку будівництва та у жовтні – 85 років з моменту пуску Дніпровської ГЕС – унікальної гідротехнічної споруди, найстарішої гідроелектростанції на Дніпрі. В рамках проекту «Дніпрогес у творах мистецтва», в Бердянському художньому музеї ім. І.І.Бродського відкрилась виставка «Великі будівництва та реалії життя», присвячена одному з найбільш суперечливих періодів в історії та мистецтві.


 Головним замовником, адресатом і споживачем мистецтва соцреалізму була держава. Культуру розглядали як засіб агітації і пропаганди. Відповідно, канон соцреалізму зобов'язував радянського художника і письменника зображувати рівно те, що держава хоче бачити. Це стосувалося не тільки тематики, а й форми, способу зображення.

Окремою темою в живописі соціалістичного реалізму можна виділити зображення грандіозних будівництв, одне з яких розгорталось на берегах Дніпра. Спорудження першої з усіх радянських гідроелектростанцій стало темою яка надихала багатьох художників та на багато років уперед визначила напрямок їх творчих пошуків.

Індустріальний пейзаж у роботі графіків цього періоду привертає увагу романтично-піднесеною  передачею сюжету. Він перетворює індустріальні мотиви в величне, часом феєричне видовище. Здавалося б, саме такі твори мають найбільш творчий, емоційний підхід до натури. І дійсно, серед них нерідкі значні і дуже красиві по виконанню речі. Але романтична піднесеність їх найчастіше носить дещо абстрактний і суб'єктивний характер. Недарма, захоплюючись загальними видами будівництва, цехів заводів і т. д., автори всіх ранніх індустріальних робіт все менше й менше уваги приділяють в них людям. Прикладом творів романтичного плану можуть слугувати  роботи Миколи Івановича Дормідонтова "Дніпробуд" (1931), які представлені на виставці в Бердянському художньому музеї ім. І.І.Бродського. Дормідонтов М. І. належить до числа перших художників індустріальної теми в графіці. У роботах "Дніпробуд" художника захоплюють величезні масштаби споруди. У його творах праця перетворюється у вражаюче уяву видовище, таємниче, грандіозне і трохи фантастичне.

Сьогодні в експозиції музею представлено багато художників, які зверталися до теми будіваництва Дніпровської ГЕС, зокрема Пащенко Олександр Сафронович, Безуглий Данило Іванович та Герценок Віктор Андрійович. У своїх роботах вони надзвичайно захоплені міццю, величністю зображуваної сцени. Митці прагнули представити злагоджений трудовий ритм будівельників, а разом із ними показати доцільність всього що відбувається. Адже процес форсованого нарощування промислового потенціалу країни був найважливішим для держави, особливо для того щоб скоротити відставання економіки від розвинених капіталістичних країн.

З полотна Герценок Віктора Андрійовича із гордістю та радістю дивляться будівельники та робітники. Вміло художник поєднує їх із навколишнім індустріальним пейзажем, від чого художній образ картини набуває більшої емоційності. Можна зробити висновок що в живописі та графіці того часу іноді важко визначити жанрову приналежність і це безсумнівно говорить про важливе значення художньо-документального напрямку мистецтва соціалістичного реалізму.  


      
За радянських часів індустріалізація вважалася великим подвигом. Стрімке зростання виробничих потужностей і обсягів виробництва важкої промисловості мало величезне значення для забезпечення економічної незалежності і зміцнення обороноздатності країни. Багато художників того часу прагнули, відображаючи в своїх роботах зміни в країні, продемонструвати всю пафосність створення нового суспільства. Прикладом таких робіт є картини близького друга та учня І. І.Бродського, Бєлоусова Петра Петровича «Випуск шлаку», Блохіна Івана Семеновича «Магнітобуд», Непийпиво Василя Ігнатовича «Будівництво Кременчугської ГЕС», Пащенка Олександра Сафроновича «Будівництво металобаржі», Любимова Олександра Михайловича «Будівництво трубного заводу» та ін. Митці зображують масивне виробництво, киплячі цехи, масштабні будівництва на фоні спокійного блакитного неба. Хоча в картинах майже не видно людей, в усьому відчувається присутність людини, виявлення нестримної, кипучої творчої діяльності.

Художники-соцреалісти пішли досить далеко в своїй творчості, зокрема в зображенні людей і предметів. Їх не цікавило, художник ця людина, чи філософ, або робочий, вони малювали людину як таку, в будь-якій життєвій позиції - на роботі, на відпочинку або за миттям рук - їх цікавила людина як об'єкт. Звичайно, знайшлися художники, які швидко подолали «безідейність» мистецтва , замінивши відсутність ідей на нові офіційні ідеї, які диктував час та влада, але найбільш талановиті художники все ж виходили з реальності як такої.

Одне з найбільш вагомих досягнень соціалістичного реалізму – це те, що предметом живопису може бути все що завгодно, практично все, що ми бачимо в навколишньому світі та в житті народу. Дане відкриття дещо розширило можливості живописців і поставило перед ними нові завдання. Відтепер художник брався за найпростіший предмет, але вкладав у нього стільки таланту, стільки знання життя і фізичного досвіду з його такими непростими законами світла, кольору і тіні, що роботи  справді ставали гідними творами соцреалістичного жанру. Художники, таким чином, піднімали своєю творчістю повсякденні речі, повсякденні події і картини, підносячи їх на новий рівень пізнання, на рівень майже шанування. Якщо під таким кутом дивитися на живопис соцреалізму, то стають зрозумілими всі ці образи робітників, доярок, передовиків виробництва, колгоспні збори і т.п.  Якщо раніше живописець шукав красуню-модель для своєї картини, то тепер художник знаходив ідеал творчості в тому, щоб добувати красу з усього, що було дозволене державою. Образи робочих людей, натруджених важкою працею яка неодмінно приведе до щасливого майбутнього – одна з найцікавіших тем у образотворчій мові соцреалізму. Обличчя, характер, виразність, які ми вважаємо невід’ємними складовими образу людини, в манері соціалістичного реалізму виходять далеко не на перший план. Мета художника – продемонструвати героїчну працю, високі досягнення та визначну мету. В більшості випадків художники намагаються показати робочу людину в дії, коли ударник працює, або виступає як доповнення в жанровій сцені на фоні киплячого виробництва. Тобто якщо фіксувати увагу на таких картинах – буде зрозуміло що в них демонструється не особистість, а дія, або епізод.

Серед особливостей мистецтва соцреалістичного  напряму, можна виділити дух, який розкував людський образ у творчості деяких художників Тобто окремі картини слід розуміти як віддзеркалення образу одухотворених людей, людей сильних, з непохитною волею, які мріяли та йшли до своєї мети тяжкою працею в ту антидуховну епоху.  Це вельми примітно, бо філософський світогляд того часу, навпаки, заперечував дух, як діючу силу. Однак в мистецтві все виходило по-іншому!

Робота Білоусова Петра Петровича «Робочий у верстата» демонструє романтику праці повсякденного життя народу. Художник на передньому плані зобразив верстат, біля якого молодий робітник зосереджено виконує свою роботу і це підтверджує той факт, що тема праці займала центральне місце в творчості художників соціалістичного реалізму. Вважалося, що в роботі найповніше людина розкривається і саме тому ідеал краси та мужності був нерозривно пов'язаний з працею. Таке творче спрямування знайшло своє відображення в роботах Арнаутова Віктора Михайловича «Робочі», Точиліна Ліберія Павловича «В цеху ізоляції», Пащенка Олександра Сафоновича  «Зварка», «Сталевар біля ковша», «Розлив сталі», «Автоматична розбивка летки перед пуском чугуну» які представлені сьогодні в експозиції музею.

Особливу увагу привертають і портрети, графічні та живописні постаті людей, творців та будівельників держави та культури, які  ставали цетральною темою у творчості багатьох художників-соцреалістів. Серед них Шепелюк Анатолій Павлович, Кацман Євген Олександрович, Трохименко Карп Дем’янович, Савенков Віктор Якович, роботи яких також представлені сьогодні в експозиції Бердянського художнього музею. Сувора і ясна простота портретів поєднується з великою сердечністю, представлені роботи як видимі біографії людей, в усій своїй неповторній особливості демонструють характер людини зазначеного періоду. Багато художників, ґрунтуючись на портретному зображенні, ставили перед собою за ціль створення типового образу нової людини, яка показує все більше і більше нових рис та натхненно втілює іх в суспільному та моральному характері цілої нації. Суто індивідуальні риси дещо нехтуються, або відступають на другий план перед соціально-суспільним. Навіть назви цих портретів («Ударники» і т.д.) говорять про те що не дивлячись на втому та подекуди змученість людина виступає героєм, який кожний день виборює щасливе майбутнє.


Кацман Є. "Ударники". 1931 р.


Шепелюк А. Портрет робочого. 1935 р.


Савенков В. Портрет майстра-коваля. 1957 р.

Безсумнівно збагачувало живопис соціалістичного реалізму новими образами звернення до побуту різних народів. Портрети колгоспників також привертають увагу тим як в зображенні людини, звичайної сільської працьовитої жінки, чітко проступають найкращі сторони характеру людини того періоду: врівноваженість, внутрішня сила, моральна чистота. Художники часто прагнуть продемонструвати сюжет взятий із життя конкретної особи у звичному для неї оточенні. Так і в роботі Трохименка Карпа Дем’яновича «Дівчина з бурячної ланки», художник зобразив жінку із сапою на фоні широкого лану та хатин, яка незважаючи на важку працю посміхається на тлі строкатої веселки.

З усього сказаного можна зробити висновок що образ людини яка працює не покладаючи зусиль, в першій половині ХХ століття викликав інтерес багатьох художників та мислителів. Це був символ нового типу людини, який своєю повною самовіддачею руйнує всі життєві перепони та будує світле майбутнє, Саме такий образ з особливою наполегливістю диктувався державою.

Знайомлячись з мистецтвом епохи соцреалізму, не можна не визнати його вкладу в образотворче мистецтво. Прагнення художників до вираження революційно-романтичного пафосу того часу, в поєднанні з історичною конкретністю реалістичних образів, вміння відобразити ту чи іншу подію в багаточисленних зв’язках із життям народу та підкреслити в людях важливі прикмети часу, яке відобразилось в їх внутрішньому світі, - все це являється саме характерною рисою соцреалізму тих років. Це був час змін в культурі, які визначались успіхами у справі будівництва соціалізму в усіх галузях економіки та культури, та супроводжувались процесом загальнонародного підйому, що наклав відбиток на духовний світ людини.

Ентузіазм будівельників нового суспільства, їх гордість своїми досягненнями, які здійснювались під керівництвом держави, все це знайшло своє втілення в мистецтві цього періоду.  Жорстко вибудувана ієрархія мальовничих жанрів, на вершині якої - так звана тематична картина - це і є образотворча розповідь з правильно розставленими державою акцентами. Сюжет творів цього періоду завжди має відношення до сучасності - а якщо не до сучасності, то до тих ситуацій минулого, які нам цю прекрасну сучасність обіцяють. Так само сказано й у визначенні соціалістичного реалізму: дійсність полягає в її революційному розвитку.

Вікторія Купчинська,
с.н.с. Бердянського художнього музею імені І.І. Бродського

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Грудень 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Листопад | Січень