МОЦАРТ І МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ У ЛЬВОВІ

 

На початку ХІХ століття Львів цілковито змінив своє обличчя. Місто ченців та монастирів – Urbsmonachorum  XVIII століття – перетворилося на столицю великої провінції однієї з провідних європейських держав, на великосвітське місто та культурний осередок, тісно пов’язаний з європейськими центрами. Львів скинув з себе обрамування  середньовічних мурів, позбувся великих монастирських комплексів – їх нова влада перетворювала на адміністративні або культурні заклади. Місцеві аристократи охоче ставали меценатами освіти та культури. Світські раути, театральні вистави, бали, концерти стали ознаками нового часу.

 Поява в цей період (1813-1838) у Львові Франца Ксавера Моцарта (1791-1844), музиканта, композитора та педагога, стала для міста знаковою подією. У львів’ян  це ім’я асоціювалося з його великим батьком, а тому підвищувало самооцінку мешканців. Тим більше, що Франц Ксавер  вів активне громадське життя: давав уроки музики в елітних родинах, влаштовував концерти, стояв біля витоків організації музичного товариства «Святої Цецилії» – предтечі майбутньої Львівської філармонії, був у тісних стосунках з представниками місцевого та столичного (віденського) нобілітету, товаришував з багатьма діячами культури.

Виставка зі збірок Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького, Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника та Львівського історичного музею «Любити музику. Ф. К. Моцарт і музичне життя у Львові», яку презентували 18 серпня 2017 року під патронатом Тараса Возняка у Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Возницького у приміщенні палацу Потоцьких (куратори:  Андрій Лінік, Анна Банцекова), ставить за мету представити культуру Львова ХІХ століття, пов’язуючи її з європейською музичною культурою через ім’я Львівського Моцарта – Франца Ксавера, сина великого австрійського композитора Вольфґанґа Амадея.  Ідея експозиції  – виявити семантичні зв’язки цієї доби, визначаючи основні її вектори, якими стали  Музика, Місто, Мешканці.

В. А. Моцарт –син. Дзеркальна літографія Йозефа-Франца Гауштайна з живописного твору Карла Швейкарта (1825 р.). Збірка Львівського історичного музею. Інв. № Г-7809

Тематика, що прямо чи опосередковано розкриває життя і діяльність Львівського Моцарта, представлена кількома оригінальними експонатами. Серед них унікальна скрипка 1719 року з колекції Баворовських, виконана найкращим австрійським майстром того часу Даніелем Штадльманом – її очевидно тримав у руках видатний музикант, коли давав уроки юному Віктору Баворовському, майбутньому засновнику бібліотечної та художньої збірки.

До цієї ж групи експонатів належить прижиттєвий портрет Франца Ксавера Моцарта, виконаний за живописним твором Карла Швейкарта, австрійського портретиста, що пов’язав свої життя і творчість зі Львовом.

 Поруч портрети інших музикантів, з якими був пов’язаний Ф. К. Моцарт, – К. Ліпінського, Й. Рукґабера, Ф. Ліста. Портрет видатного львівського скрипаля Кароля Ліпінського створив Алоїз Рейхан – чудовий портретист, абсольвент Віденської Академії Мистецтв. Ліпінського часто порівнювали з Паґаніні. З концертами він багато подорожував по Європі, а у Львові, в парку Гехта, організував концерти камерної музики. У 1826 році Франц-Ксавер Моцарт та Кароль Ліпінський влаштували у Львові концерт пам’яті Моцарта-батька.

Портрет  композитора Йогана (Жана) Рукґабера, француза, вихованця консерваторій у Парижі та Відні, виконав Антоні Ляуб, учень К. Швейкарта. Рукґабер був талановитим педагогом. Від 1835 року в Редутній залі, що була на вул. Театральній, він проводив вишколи львівських музикантів-аматорів,а у 1838 році заснував «Товариство друзів музики». Партитура Чотирьох Полонезів для Балу у виконанні Моцарта-сина (1812 р.) має пізніший автограф Й. Рукґабера. 

Портрет Франца (Ференца) Ліста Юліуш Коссак – майбутній корифей львівського малярства, – малював ще юнаком, щойно по закінченні університету, коли тільки пробував себе у живописі. У квітні-травні 1847 року Ліст давав концерти в Оссолінеумі, театрі графа Скарбека та в музичному товаристві Св. Цецилії.

Крім партитури полонезів на виставці представлена партитура Великого концерту Моцарта-сина (1812 р.) з посвятою Великій герцогині Марії  Павлівні.

Унікальним є Підручник гри на скрипці авторства Леопольда Моцарта, батька Вольфґанґа Амадея та його першого вчителя. У XVIII-ХІХ століттях цей підручник вважали найкращим у Європі і він витримав не менше десяти видань. На виставці експонується одне з перших видань з колишньої колекції Порфірія Бажанського. 

Хронометри музичного життя – концертні афіші: до опери В. А. Моцарта «Дон Жуан» у театрі графа Скарбека (1844 р.), до виступів співаків у Редутній залі  (1829 р.) та Королівському театрі (1828 р.).

Афіша до опери Моцарта «Дон Жуан». Театр графа Скарбека, 1844 р. Збірка ІДБМР ЛННБУ ім. В. Стефаника. Інв. № АФ-79.


Тема самого Львова 1820-х – 40-х рр. представлена акварелями та літографіями з видами міста. Це, в основному, роботи Карла Ауера та Антона Лянґе, виконані у літографічній майстерні Піллерів.

Особливо прикметною з цього ряду творів є акварель з зображенням собору Св. Юра  авторства Теофіля Чишковського. Вона експонується вперше. Саме в цьому соборі, в квітні 1828 року, хор Святої Цецилії виконав сакральну композицію під керівництвом Ф. К. Моцарта.

Теофіль Чишковський (Theophil Czyszkowski). Площа перед собором св. Юра. 1840. Папір, акварель, туш, перо. З фондів ІДБМР ЛННБУ ім. В. Стефаника. Інв. № 7967. Робота експонується вперше.

На площах і вулицях Львова зображено різноманітну публіку. Це – конкретні люди,  а не просто стафаж. Їхні портрети також виконував на своїх рисунках Каєтан Келісінський: це, зокрема, – характерні типажі з львівського ярмарку на площі Св. Юра.

 Окремо виділені  інтер’єри цього періоду. Інтер’єр міщанської кам’яниці у Львові виконав Артур Ґроттґер.  У таких салонах часто звучала музика. Популярними були й  великосвітські маєтки Галичини. Один з найвідоміших – палац  Маґдалени з  Дідушицьких Морської у Заріччі під Перемишлем. Саму графиню сучасники називали значною постаттю у культурному житті Галичини.

Портрети людей епохи – це третя група експонатів. Серед них – діти князя Сапіги, яких Моцарт-молодший вчив грі на скрипці, молода жінка з родини Маґдалени Морської, юна особа на полотні Авґуста фон Медвея і ціла галерея портретів тогочасних діячів культури, економіки, політики, релігії. Їхні автори – відомі львівські художники початку та середини ХІХ ст. – Йозеф Пічман, Алоїз Рейхан, Олександр Рачинський, Мартин Яблонський, Йоган-Батист Лампі, Карл Швейкарт, Корнелій Шлеґель та інші. На цих портретах бачимо представників родин Жевуських, Любомирських, Сапігів, Созанських. Окремо виділений портрет Мартина Барвінського, доктора богослов’я, ректора Львівського університету в 1837-1838 рр. греко-католицького священика.

У палаці Потоцьких, наново зведеному  в 1890 році, але вже існуючому в першій третині ХІХ століття (його зображення видно на акварелі Теофіля Чишковського), в інтер’єрах, оформлених у стилях  рококо, ампіру та бідермаєра, на тлі тогочасних портретів, показано цей період, один з етапних в історії міста, в якому знаковою фігурою виступає Франц Ксавер Моцарт.

Чимало творів несе на собі відбиток романтизму – течії, яка надихала на  національну боротьбу і творення самобутніх культур, що й призвело до революційного вибуху 1848 року, знаменуючи початок нової епохи. Однією з предтеч цієї епохи був Франц Ксавер Моцарт.

На фото 1: Партитура Чотирьох Полонезів для Балу у виконанні Моцарта-сина та Кароля Ліпінського. 1812 р. Збірка ІДБМР ЛННБУ ім. В. Стефаника. Інв. № Н.5715.

Анна Банцекова,
кандидат мистецтвознавства,
провідний зберігач фонду графіки
Львівської  національної галереї мистецтв імені Б. Возницького