ЩО ДЛЯ МЕНЕ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ?

З таким запитанням напередодні головного державного свята «Музейний простір» звернувся до музейників з різних регіонів України, але тих, хто формувався вже в незалежній державі і хто не словом, а ділом, захищав її у війні. Попри певні відмінності, у їхніх відповідях - небайдужість до своєї долі, долі держави, любов до України і віра у краще майбутнє. Тож слово колегам.

«Я пішла у школу в незалежній Україні. Пам’ятаю, як довго батьки шукали шкільну форму, а фактично я одягла її тільки на перший дзвоник – і нестримно з неї виросла. І шалено вдячна всім, хто допомагав виростати, щоб ніколи більше не повертатися до тугого комірця й шорсткої тканини темно-синьої важкої сукенки. До чого тут незалежність? До того, що право вибору має починатися з дрібниць. Зрештою, незалежність – це право на думку, на віру, на ретельне пізнавання своєї історії без цензури і заяложених штампів. Незалежність – це говорити про Сковороду не як про демократа й атеїста, а як про людину європейського рівня, тогочасного гіпстера і невтомного мандрівника земними і духовними шляхами.

І якщо хтось запитає «Що мені дала незалежність», я парирую: «А що ми дали незалежності? Наскільки ми відкриті світові? Наскільки готові до нових викликів? Чи приймаємо цей світ у різноманітті? Чи готові дати відповідь на запитання «Что то за вольность?»» 

Незалежність  - це саме та вольність, яку виборювали і за яку ще боротися й боротися, відстоювати кожен клаптик реальності перед звітами й програмами для галочки, відстоювати важливість діалогу перед чіткими рамками й обмеженнями, відстоювати ідентичність і бачити, як ми стаємо кращими. Принаймні, як говорив Сковорода, варто прагнути вершини, щоб здобути середину».

Олена Рибка,
зберігач фондів ОКЗ «НЛММ Г.С.Сковороди»

«Для мене незалежність - це коли ти співаєш гімн своєї Батьківщини, на головній площі столиці, на очах, мимоволі, виступають сльози, і тебе "розпирає з середини" від гордості за свою країну. Просто тому, що саме ти і саме тепер цю країну можеш змінити ...»

Олександр Бриндіков,
художник Національного музею у Львові ім. А. Шептицького

«Незалежність для мене тотожна із свободою. Це можливість займатися улюбленою справою та всебічно розвиватися, самостійно приймати рішення і брати на себе відповідальність за них. Це право сприймати світ таким, яким ти його бачиш, без нав’язаних стандартів. Незалежність держави – це перш за все її територіальна цілісність та суверенність, економічний розвиток, високі соціальні стандарти, розвинуті духовність і культура, це право стабільно розвиватися та зайняти власне місце серед інших держав. Це те, що має об’єднати громадян держави задля подальшого розвитку й удосконалення держави».

Аліна Малород,
науковий співробітник
Національного музею історії України у Другій світовій війні

«Для мене незалежність - це жити в цій країні і розмовляти її мовою, адже я переконана, що неможливо любити країну, бути її громадянином і не змогти вивчити мови (я ж змогла). Це бачити красу природи навіть через відсутність розвиненої туристичної інфраструктури. Це бути причетною до історії своєї країни, можливість відкривати нові цікаві сторінки і ділитися цим з юним поколінням. Це бажання відроджувати старовинні традиції. А ще банальна можливість "лаяти" політиків, президентів, говорити про погане життя, АЛЕ не дозволяти робити цього іншим: це ж наша країна - самі розберемося».

Ліана Аскурава,
завідувачка відділу маркетингу та науково- просвітницької роботи
Херсонського обласного краєзнавчого музею

«Незалежність це можливість будувати, творити державу з чіткими правами та законами, правилами, системами, які діють і яких дотримуються. Незалежність - це можливість поїхати закордон і побачити світ, навчитись в ньому чужого корисного та навчити своєму доброму, і головне пам'ятаючи та шануючи своє. Незалежність - це можливість говорити та бути почутим. Незалежність це мати можливість обирати та бути обраним. Незалежність - це працювати не там де є місце, а в тій сфері, де ти можеш себе найкраще реалізувати. Незалежність – це говорити на рівних, притому з повагою, до себе і до людей. І найголовніше: вдягати вишиванку не тому, що дав рознарядку начальник, і не тому, бо «що скажуть люди», а тому, що ти поважаєш свої корені і традиції, бо в ній хрестиком зшитий код твоїх коренів, а не китайське барахло. І скажу ще одне: якщо я не зможу бути незалежним у власній державі, то я змушений буду її покинути».

Артур Єфремов,
директор Музейно-виставкового центру у м. Калуш

«Для мене Незалежність нашої держави це своєрідний синтез світових, футуристичних прогнозів розвитку людства, переплетених думками про нашу Державу таких національних діячів як Грушевський, Липинський, Донцов… Сьогодні ми є свідками того, як швидко технології змінюють світ, відбувається багато процесів які руйнують наші стереотипи, і їм важко давати належну оцінку. Знаю одне, що сьогодні в Україні є надзвичайно багато чудових, прекрасних, унікальних музеїв і їх, для порівняння, більше, ніж в інших державах. Можливо це і буде у майбутньому визначальна перевага нашого народу? Вірю, та глибоко переконаний в тому, що саме завдячуючи музеям, кропіткій праці музейників, відбудеться національне та духовне відродження українського народу та його Незалежної держави».

Андрій Левчук,
директор Кременецького краєзнавчого музею

«Незалежність для мене - це як життя у своїй оселі. Навколо тебе свої люди, звичаї, побут. Тут лунає рідна з дитинства мова, ти відчуваєш себе господарем і водночас відповідальним за все, що в ній відбувається! Кожен мешканець оселі по різному сприймає те, що відбувається навколо, але кожного з них, незважаючи на розбіжності, єднають теплі почуття до рідної домівки!»

Юрій Євтушенко,
старший науковий співробітник
Історико-меморіального музею М. Грушевського в Києві

«Незалежність для мене - це моє життя. Я не уявляю свого життя без незалежної України, без свободи держави. Вище за державу лише права людини. Але доки немає і не вірю, що у найближчому майбутньому буде інша ефективніша форма забезпечення прав  людини, ніж незалежна держава. Для моєї родини незалежність дала можливість правдиво і голосно розказувати про своє минуле і відкрито сповідувати й виражати свою віру. Після Майдану слова "душу й тіло ми положим за нашу свободу " стали настільки гостро відчуватися і чітко розумітися, що якщо раніше я розуміла Незалежність як свій спосіб життя, існування, то зараз це і мета життя. Сподіваюсь, такої гостроти відчуття, що Незалежність є постійно загроженою, колись зникне, але не зникне відчуття її цінності».

Юлія Зіновіїва,
Учений секретар
Національного художнього музею України

« Я не хотіла б бути емігрантом чи біженкою. Україна дає мені громадянство. Я розумію цінність цього, не дивлячись на низку соціальних проблем. Як би там не було, мої права і свобода, життя є захищеним. Я не вкладаю в це високої філософії. Я мислю максимально практично і розумію небезпеку втрати Україною державної незалежності.

За ці 26 років Україна допустила багато помилок. Але я вірю, що зараз для  нас настав інший етап. Можливо це через те, що зараз мені 26 і я відчуваю громадянську відповідальність за те, що відбувається. Я не відчуваю зв’язку з 1990-ми чи початком 2000-х. Для мене це історія, яку я маю аналізувати і не повторювати її. Я знаю, що прийде час, коли ті, хто продовжував зберігати УРСР в нашому житті і тим самим тормозив розвиток країни, будуть нести за це відповідальність.

Коли в 1998 році я пішла до першого класу, моя вчителька на уроці сказала, що ми є ровесниками держави Україна. Того дня я дуже плакала, бо це перевернуло мій світ: я вірила, що Україна існувала завжди. А вчителька, в 1998-му році, навпаки, не знала, що Україна почалася не з 1991-го.  Тому я дуже хочу, щоб ми припинили руйнувати світи наших дітей через наше посттоталітарне мислення.

Я вірю що Україна стане сильною, заможнішою і демократичнішою».

Яна Гринько,
завідувачка Науково-експозиційного відділу
Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»