МАНДРУЮЧИ УКРАЇНОЮ - ОБОВ`ЯЗКОВО ВІДВІДУЙТЕ МІСЦЕВИЙ МУЗЕЙ

Автор: Василь Скіцько | 26 липня 2017 23:29 |



Він може бути краєзнавчим або присвяченим окремій постаті, яка родом з цього краю і відіграла у свій час помітну роль в історичному чи культурному процесі. Він допоможе вам глибше пізнати той регіон, розкриє таємниці історії, зробить відпочинок незабутнім і вкотре докаже, що музей - це цікаво.

Про один з таких музеїв я вам розповім, нещодавно відвідавши Народний музей
визвольних змагань імені Романа Шухевича. Знаходиться він у селі Тишківці на Івано-Франківщині. Але цей музей присвячений не тільки постаті генерал-хорунжому УПА, а також іншим мешканцям цього села, що творили його культурний простір. Тут змістовно підібрані культурний і побутовий зріз майже двох останніх століть.




При вході у музей є вивіска, яка сповіщає про ще одного місцевого жителя, великого тишківчанина Василя Глуханюка. Саме він зумів переконати і організувати місцевих газдів, ще на початку 30-х років, що у селі потрібно збудувати велику школу і просторий Народний дім, які були споруджені при безпосередньому благословенні Зенона Шухевича, місцевого священника, який одночасно був проектантом цих будівель.
Школа і будинок культури (на першому поверсі розташований музей) служать людям досі, а В. Глуханюка з приходом радянської влади у 1939 року забрали і вивезли десь у Сибір.  Потім депортували всю його родину, але їм вдалось повернутись  додому, а самому будівничому – ні.

Але повернімося у кімнати музею. Його директор на громадських засадах - Галина Дзьомбак - розповідає, що відкривали його 14 жовтня, саме на Покрову, 2014 року. Експонати в ньому - це така собі народна ініціатива місцевих мешканців, кожен приносив з дому те, бо вважав, що саме його річ матиме музейну цінність. Так тут з
`явились виписки з інвентарних книг, цінні папери про продаж – купівлю землі. Портрет цісаря Франца – Йосипа висів поруч з портретами Івана Франка і Тараса Шевченка у багатьох хатах. Бо цісар добре ставився до своїх підданих, а час його правління співпав з індустріалізацією Покутського краю. Були збудовані залізничні колії зі станціями, цукровий завод та ще з десяток дрібніших фабрик. І все це - робочі місця, значить, був заробіток і достаток селян.


Окремої уваги заслуговує кімната яку наповнили пожитками з найстарішої сільської хати Василя Романиці. Їй майже 130 років. Тут є ліжко, застелене  тканими веретами, мережані подушки, поруч різьблена колиска, лави, стіл-скриня, а на стінах – образи, яким понад 150 років.


Добре, що організатори музею звернули увагу на таку подію як скасування кріпацтва, всередині травня 1848 року. Тут є портрет Василя Цалковського, місцевого селянина, депутата до Австрійського парламенту.  Саме він замовив і оплатив іконостас у відомого художника Корнила Устияновича для місцевої церкви Воздвиження Чесного Хреста. Іконостас до цього часу прикрашає цю церкву. А ще тут ви побачите військові нагороди українських січових стрільців УГА та вояків УПА, а також різне церковне начиння, яке колись слугувало місцевій церкві.


Уявляю, з якою гордістю переступали поріг музею діти та внуки Марії Гафтуняк, місцевої жительки, бо саме вона є правнучкою стрільця легіону Українських Січових Стрільців УГА Юрка Бандурки. У музею є його портрет зі своїм побратимом у повній амуніції, з фронтів Першої світової війни.


Переходячи з зали в залу, ви потрапите у світлицю, яка присвячена родині Шухевичів. Перед нами портрети Осипа, його дружини та дітей. Найбільш знаний з них - Володимир, професор Львівського університету, відомий етнограф, автор 4-томника «Гуцульщина» - класики етнографічної науки. А ще він рідний дід Романа Шухевича, головнокомандувача УПА. До речі, сам Роман кілька разів відвідував своє родове село. 1928 року, мабуть, востаннє, коли літньої пори сюди з усього світу з`їхались Шухевичі на свій з`їзд. Про це засвідчує фотографія. Також у цій кімнаті зібрані речі, які слугували місцевому священику Зенону Шухевичу. Відсутнє тільки піаніно, яке конфіскували  від імені радянської влади і вивезли якомусь тодішньому партійному бонзі. Найстарші люди села згадують, що до цієї поважної людини приїздили митці навіть з "Великої України", як тоді висловлювались. Може хтось із читачів захоче зробити меценатську допомогу і передати у музей піаніно – тут з великою вдячністю приймуть такий дар.






А родзинкою музею є криївка, куди можна потрапити тільки через… вбудовану шафу для одежі. Криївка – це кілька кімнат, у яких подовгу жили повстанці. А тепер на стінах їхні портрети. Це майже всі жителі місцевого села. Як і чим  обставити криївку музейників-краєзнавців консультували ще живі вояки, зокрема Петро Заводовський.

Переходячи з зали в залу, потрапляємо у сьогодення. Обмундирування, спогади та портрети сільчан, учасників АТО.








У книзі відгуків багато вдячних слів і не тільки від жителів району чи області. Тут є записи навіть іноземців.

Цей музей на часі, щоб розвінчати радянську пропаганду про місцевих людей, які були на протилежному боці, бо за життєве кредо обирали свободу.

 

Василь Скіцько,
для "Музейного простору"


Від редакції:
У статті використано світлини автора. Фото 1 - "Музейне коло Прикарпаття".

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень