З ПАМ`ЯТТЮ В ДУШІ І СЕРЦІ

Нині виповнюється 90 років від дня народження заслуженого художника України Бориса Михайловича Вінтенка (1927 - 2003). Його  творчість пройнята любов’ю до життя. Образ рідної степової України, в якому завжди є присутньою лірична інтонація і власне почуття митця, відтворюють  світ його уподобань.

Борис Михайлович Вінтенко народився 25 липня 1927 року в с. Обознівка, що на Кіровоградщині, а в 1930 році родина переїхала до м. Зінов’євська (з 1934 р. Кіровоград, з 2016 р. Кропивницький). У 1947 році закінчив живописне відділення Одеського державного художнього училища, викладачі: Є.Буковецький, М.Павлюк та представник мюнхенської та паризької школи живопису Т.Фраєрман, який прищепив Б.Вінтенку любов до імпресіонізму та постімпресіонізму.

Повернувшись у 1948 році до рідного міста, три роки працював керівником художнього гуртка обласного Палацу піонерів, а згодом художником Кіровоградського товариства художників та живописцем Кіровоградських художньо-виробничих майстерень Кіровоградського художнього фонду УРСР та Кіровоградського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України. З 1969 року експонував свої твори на багатьох всесоюзних та республіканських художніх виставок, представляв і персональні виставки в місті у 1967, 1972, 1974, 1992, 1998 роках. Активно і плідно працював у творчих групах Республіканського будинку творчості «Седнів». Чимало його доробків зберігаються у Кіровоградському обласному художньому музеї та приватних колекціях різних країн. З 1973 року - член Спілки художників СРСР. Незалежна Українська держава визнала талант митця, присвоївши йому у 1993 році звання «Заслужений  художник України».

Борис Михайлович пишався тим, що отримав це високе звання саме за часів Незалежної України. «Звичайно ж, я не сприймаю звання заслуженого художника як аванс, звання – то справді підсумок багаторічної праці. Працюючи над полотном, я турбуюся найперше про те, щоб робота над ним продовжувалася якомога довше, щоб постійно існувала потреба подальшого заглиблення в нього. Тому і твір свій хочу бачити таким, щоб глядачеві при ознайомленні з ним так само все більше хотілося заглиблюватись у його тематику, знаходити все нові й нові деталі, відтінки, нюанси. Якщо робота хоча б чимось мені не подобається, я зчищаю фарби і розпочинаю все спочатку. Я ніколи і нікого не копіював і не повторював, хіба що прислуховувався до власного серця...» - зазначав художник в одному з інтерв’ю.

Від початку творчого життя Борис Вінтенко розвивав в мистецтві індивідуальну художню лінію, яка на період 1980-х – 1990-х років набула сталих, оформлених рис. В ній тісно переплітаються етичні та естетичні мотиви традицій українського образотворчого мистецтва, класичного романтизму та імпресіоністичного сприйняття світу. Свої пріоритети художник яскраво означив картиною «Флора і атрибути мистецтва» (1972 р.), де поряд з репродукціями з творів Рафаеля та Клода Моне стоїть український куманець і горщик з польовими ромашками та ліліями.

Також відверто прослідковуються погляди митця в картині «Портрет Григорія Сковороди» (1972 р.), де композиція вирізняється ясністю і динамічністю образу - опираючись на посох, Г.Сковорода цілеспрямовано і твердо крокує по землі, тримаючи в правій руці сувій. Художник неначе наголошує, що філософ - людина вільна, він є носієм власних ідей і думок. Внутрішньо сконцентрований погляд героя картини митець підкреслює за рахунок контрасту між крокуючою постаттю і зображенням спокійного, розміреного устрою ландшафту. Вертикалі тополь на другому плані картини, ритмічно повторюючись,  неначе упереджують такт ходи філософа. Невипадково художник вводить в композиційний стрій і зображення річки, що неначе стрічкою перетинає картину по всій довжині, розділяючи берег, яким крокує Г.Сковорода, і берег з зображенням села. Хати, вітряки, садиби в картині Б.Вінтенка стають символами повсякденності, а образ Г.Скороводи утверджує право людини і художника на самісність існування і розвитку особистості. Декоративність і традиційна символічність надають картині рис народної і національної самобутності.

Взагалі картина-пейзаж – царина художника. Б.Вінтенко довго і прискіпливо працював над кожним твором, з  часом винайшов своєрідну манеру «мерехтливого» живопису, яку називав «серпанковою».  Поєднуючи техніку лесірування та пуантилізму, художник досягав своєрідної кольорової багатошаровості картинної площини, ілюзії глибини простору. Його пейзажі завжди насичені сонячним світлом,  реальні і фантастичні водночас.

Так, в колекції сучасного українського образотворчого мистецтва художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна зберігається картина «Веселка» (1987 р.), в якій перед нами розгортається велична панорама степового краєвиду. Верхівки дерев, широке плесо річки, що неначе змія біжить між пологими пагорбами, уквітчаними вербами, зникаючи за горизонтом. Величний простір неба, сяйво сонця, що народжує тендітні переливи кольорів веселки та заливає картину рівномірним світлом, підкреслюють масштабність краєвиду. Художник неначе створює своєрідну ауру дзвінкої прозорої тиші і спокою, доносячи до нас своє відчуття вічності, сталості світу. І хоча зображення людини в пейзажах Бориса Вінтенка рідкість, але в той же час самі композиції з їх рівним, не контрастним освітленням, яке завжди, неначе спускаючись з неба, заповнює кожний куточок площини, зображеннями верб, тополь, пагорбів, мотиву ріки, веселки, що постійно повторюється, переростають в своєрідні символи, набуваючи рис закінченої неповторності,  яка відображає перед нами уявлення автора про світ.

15 жовтня 2002 року Борис Михайлович Вінтенко відійшов у вічність, але пам'ять про митця живе не лише у його творах - у 2009 році на будинку обласної бібліотеки для дітей ім. Т.Г.Шевченка, де у свій час мешкав художник, встановлено меморіальну дошку, а нині міською радою розглядається питання про заснування міської художньої премії в галузі культури імені Бориса Вінтенка.

Надєждін Андрій
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

Б.М.Вінтенко під час навчання в Одеському державному художньому училищі (в першому ряду в центрі викладачі Т.Ф.Фраєрман та М.А.Павлюк, в другому ряду четвертий зліва Б.М.Вінтенко) Прибл. 1947 р.

Б.М.Вінтенко в майстерні

Б.М.Вінтенко під час відкриття персональної виставки в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна 1998

Меморіальна дошка Б.М.Вінтенку на будинку Кіровоградської обласної дитячої бібліотеки для дітей ім. Т.Г.Шевченка (Скульптор – член НСХУ В.В.Френчко) 2009

Вінтенко Б.М. Флора і атрибути мистецтва 1972 (Із фондів Кіровоградського обласного художнього музею)

Вінтенко Б.М. Портрет Григорія Сковороди 1972 (Із фондів Кіровоградського обласного художнього музею)

Вінтенко Б.М. Рідне село 1972

Вінтенко Б.М Веселка 1987 (Із фондів художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна)

Вінтенко Б.М. Навесні 1997 (Із фондів Кіровоградського обласного художнього музею)