Нові туристичні маршрути розробили співробітники "Давнього Галича"

Галич, як «історично населене місто», цікаве різноманітними об’єктами та пам’ятками культурної спадщини минулого. Серед численних пам’яток історії, архітектури та археології, цікавими для історії міста є давні кладовища,  церквища,  кургани, фортифікаційні споруди, храми, що знаходяться в межах генерального плану Національного заповідника «Давній Галич».

Зважаючи на те, що туризм є найбільш дієвим засобом популяризації історико-краєзнавчих знань, вивчення пам’яток минулого, підвищення загальноосвітнього і культурного рівня, що сприяє формуванню загальнолюдських та національних цінностей, науково-освітній відділ, як і заповідник загалом, працює над покращенням якості екскурсійного обслуговування відвідувачів, розширенням екскурсійних маршрутів, формуванням  туристичної  привабливості  історичних  й сакральних об’єктів, збалансованістю його туристичного потенціалу, через перспективи розвитку туристично-пізнавальних особливостей заповідних історичних територій.

Щоб зрозуміти в якому напрямку скерувати зусилля з метою приваблення відвідувача до об’єкту, слід виявити всі позитивні і негативні сторони, дослідити можливі загрози та вигоди середовища. Подбати про створення відповідних  умов для поліпшення туристичної інфраструктури,  підвищення ефективності роботи.

З цією метою науково-освітнім відділом організовано краєзнавчо-пізнавальний експедиційний загін з розширення та удосконалення  екскурсійних маршрутів та поліпшення  роботи екскурсоводів.

Перший етап роботи загону було здійснено 15 червня 2017 року за пішохідним  маршрутом з міста Галича до караїмського цвинтаря, де знаходяться 225 поховань середини XVII – поч. XXІ ст. Далі до  урочища Мниський сад, де в 1987–1988 роках О. М. Іоаннесяном, а в 1990 році Б. П. Томенчуком  було зафіксовано сліди одного із найбільших кладовищ княжого Галича площею приблизно 2 га. (на дослідженій території було розчищено поховання в саркофагах, прості ґрунтові та підплитові могили). Через виноградну гору до храму святого Пантелеймона, до церкви Спаса на горі «Карпиця», відкритої Л.Лаврецьким та І. Шараневичем 1882 року, згадуваної у Київському літописі під 1153 роком як божниця св. Спаса біля палацу галицького князя Володимирка Володаревича. Тут же військові фортифікаційні споруди часу Першої світової війни.

Далі старою княжою дорогою маршрут проліг в урочище Діброва, до двох печенізько-половецьких  курганних могильників («угорських могил») за Я. Пастернаком (Угорський час, ІХ–Х ст.), звідти – у Підгородь, до Княжої криниці,  на Золотий тік, до Музею історії Галича, оборонних валів, в урочище Прокаліїв сад, до фундаменту монастирської церкви св. пророка Іллі, яку було споруджено у романському стилі в ХІІ ст. У XVIIІ ст. храм було розібрано і з його каменю споруджено митрополичі палати.

В ході роботи експедиції визначено цілий ряд завдань щодо створення нового маршруту, серед яких маркування нового екскурсійного шляху, визначення тривалості, можливість поповнення запасів провіанту і води, благоустрій окремих територій об’єктів, встановлення інформаційних знаків і банерів, визначення місць для відпочинку та облаштування укриттів на випадок негоди. Розглянуто й можливість створення велосипедного маршруту, а також дводенного – з облаштуванням наметового табору в урочищі Бідун над р. Лімницею.

Ярослав Поташник