НІЧ У МУЗЕЇ РЄПІНА АБО ПОДОРОЖ У ЧУГУЇВ НОВОГО ХХ-ГО

«Музеї та суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване» - саме таку тему Міжнародного дня музеїв оголосила Міжнародна Рада музеїв ІСОМ. Тема провокує на роздуми. Розмірковуючи над нею, у колективу Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна виникло багато питань, які хотілося б підняти і спільно з громадою їх обговорити, і не менше варіантів того, який період цікаво було б висвітлити. Врешті решт вирішили  розповісти своїм відвідувачам про найбільш суперечливий період в розвитку нашого суспільства – початок XX століття до 1917 року.

Події того часу до сьогодні виступають глибинними витоками соціальних та політичних протиріч в Україні. Тому музей вирішив, насамперед, розказати правду про той час мовою фактів та предметів. Усім відвідувачам Ночі у Музеї Рєпіна - 2017 «Чугуїв. Нове ХХ сторіччя» було запропоновано перенестися на 100 років назад, аби не тільки почути факти, а й відчути тогочасну атмосферу.

Художня галерея перетворилася на своєрідний макет тогочасного міста. На вході до будівлі кожен міг не тільки роздивитися старі фотографії чугуївських вулиць, а й спробувати зіставити їх з сучасними. Далі гостей чекала відома всім гра "Вірю-не вірю", фактами в ній слугували дані з архівів про життя міста початку ХХ століття з галузі освіти, медицини, суспільного життя. В кросвордах була зашифрована присяга гласного Чугуївської міської Думи. А відповідями слугували назви вулиць дореволюційного Чугуєва. Не так то й легко виявилося потрапити до залів, бо необхідно було довести, що ви дещо знаєте про Чугуїв, виконавши цікаві (хоч часом і складні) завдання.

Коридорами-вулицями бігали діти-газетярі, які розповсюджували листівки з рекламою, новинами з ХХ ст. Майже всі з подивом зауважували, що тематика бульварних газет та реклами мало змінилася за сто років. Зайшовши в галерею, відвідувачі мали змогу ознайомитися з повними списками мешканців Чугуєва 1917 року з Державного архіву Харківської області і навіть відшукати там своїх прабатьків.

Виставкова зала раптово стала сінематографом «Експрес». До речі, такий кінотеатр і справді був у Чугуєві. У таємничій напівтемряві усім гостям було запропоновано подивитися спеціально створений фільм-презентацію про історію міста на початку ХХ сторіччя, основою якого стали наукові напрацювання музейників в архівах Харкова, Києва, Одеси, Москви та Санкт-Петербургу. Мешканці міста з подивом дізнавалися про високий рівень освіти населення Чугуєва на початку ХХ ст. Одкровенням для більшості стали статистичні дані про перевагу українців у національному складі жителів Харківської губернії, благодійну діяльність, місцеве самоврядування. Про сутність подій жовтня 1917 року глядачам повідав протокол екстреного засідання гласних Чугуївської міської думи, які заявляли, «що ніяка партія не вправі узурпувати владу». Городяни вперше замислилися над тим, що багато років до складу власності міської громади входять націоналізовані, або фактично вкрадені у 1917 році, будинки купців («бізнесменів» того часу) та громадських діячів, якими ми продовжуємо користуватися як громадськими будівлями.

Наступним сеансом став перегляд тогочасного німого кіно, звучання якому надали дві талановиті жінки-тапери, ролі яких віртуозно виконали педагоги Чугуївської музичної школи і голосом якого стала поезія ХХ сторіччя у виконанні чарівних дівчат-читців Ірини Хижняк та Поліни Походенко.

А от послухати як читають листи Іллі Юхимовича можна було на локації «Рєпінська вітальня»: у затишному камерному форматі оживали слова митця про рідне місто і проникали до самої душі.

Працював у галереї і «Буфет громадських зборів», де можна було насититися знаннями про ціни на продукти харчування, порівняти їх з зарплатнею, яку отримували чугуївці на різних посадах. Гості свята мали змогу перевірити свої кулінарні знання, визначивши, які інгредієнти є зайвими у рецептах початку ХХ ст. Таким чином музейники у необтяжливій формі хотіли показати побут міста, розповісти інформацію про щось буденне, що легко порівняти з сучасністю. На сторінках підручників з історії нам розповідають загальні відомості про епоху, звертають увагу на відомих особистостей, а от саме у музеї відвідувачі можуть дізнатися і про зарплатню вчителя, про життя робітника, про роботу швачки.

Так, у музейних фондах зберігається свідоцтво, що дозволяло Марфі Коростильовій займатися модною справою у місті. Це й надихнуло на створення локації «Модна майстерня Марфи», де можна було зануритися у світ моди, роздивитися старі світлини містян, повідгадувати елементи одягу, пройти крізь процес зняття мірок для крою одягу. Також усі могли побачити фондові речі – одяг та аксесуари, праски, швейні машини.

До сьогодення відвідувачів повертала локація, де треба було написати листа своїм нащадкам і розповісти про Чугуїв ХХІ століття. Усі написані листи передано в музейне зібрання, де вони будуть зберігатися довічно.

Всі ці цікавинки музей зміг продемонструвати завдяки співпраці з нашими чудовими партнерами. Наша вдячність фотошколі Володимира Оглобліна, колективу естрадного балету «Юсалія» (керівник — Кузнецова Ірина Леонідівна), Чугуївській дитячій музичній школі, агенції з організації свят ««ROUT», фірмі EPSON, дитячій кіношколі "Cinema School" (керівник – Бєліна Валерія Олегівна), Відділу містобудування та архітектури Чугуївської міської ради, Чугуївській радіокомпанії та Державному архіву Харківської області.

Замовчувана історія має різні грані. Часом її цілеспрямовано замовчують, інколи просто якась тема не є популярною, тому про неї зовсім мало говорять і відповідно про неї мало знають. Однак, в будь якому випадку, не можна будувати міцне майбутнє на хитких історичних знаннях. Музейники намагаються не тільки зберегти частинки історії, а й надати змогу відвідувачам скласти «пазл», який буде розповідати, навчати, застерігати. Ніч у музеї минула, та залишилося ще багато історій, які хотілося б розповісти, безліч предметів, які цікаво роздивитися – тому чекаємо на усіх охочих уже вдень.

Джерело: Художньо-меморіальний музей І. Рєпіна в Чугуєві