Леонід Кучма подарував музею відтворений гобелен з кабінету Максима Рильського

17 травня 2017 р. Київський літературно-меморіальний музей М. Рильського отримав у подарунок від Фонду «Україна» відтворений гобелен середини ХХ століття, що знаходився в робочому кабінеті Максима Тадейовича. З цієї нагоди до Голосіївського мануару завітало багато поважних гостей, в тому числі й президенти України Леонід Кучма (1994 – 2005) та Віктор Ющенко (2005 – 2010).

Відновлення гобелену - третій спільний проект Музею та Фонду. Відомо, що за життя М.Т.Рильського підлогу його кабінету у Голосіївському будинку прикрашав гобелен. За характером виконання квіткового орнаменту фахівцями славетної Решетилівської майстерні було встановлено, що такий килим міг бути виконаний за ескізами художника Леоніда Товстухи, майбутнього лавреата премії ім.Т.Шевченка.

- Килим, який долучається сьогодні до колекції музею, - зауважує Вікторія Колесник, директорка Музею М.Рильського, - це творча і пошукова робота науковців нашого закладу та фахівців Решетилівської майстерні. Його виготовили у символічних і традиційних українських кольорах, спираючись на спогади сучасників та творців першої музейної експозиції. Можна лише припустити, що вибір Максимом Тадейовичем блакитно-жовтої гамми килима був далеко не випадковим. Адже в радянські часи саме за неодноразове використання в своїй віршах цих «націоналістичних» барв поета називали «петлюрівцем».

Назар Рильський, поетів правнук, звертаючись до Віктора Ющенка, нагадав, що свого часу був його перекладачем під час зустрічі з китайським послом. А ще розповів про дослідження генеалогічного древа свого давнього аристократичного роду.

- У XVIII столітті, - розповідає Назар Рильський, - аби уникнути небажаних тоді польських асоціацій, першу частину прізвища Сцибор-Рильських свідомо прибрали. Сьогодні представників нашого роду особливо багато у Франції...
- А на Сході нікого не знайшов? – несподівано цікавиться Леонід Кучма.
- Якщо треба – знайдемо!, - браво відповідає поетів правнук, і зал вибухає сміхом.

Особливо емоційним був виступ Сергія Кулінченка, директора Решетилівської майстерні:
- Сьогодні у нас працює не так багато людей, як колись на фабриці, - всього 30 чоловік, але традиції решетилівського килимарства ми свято бережемо. Наші роботи знаходяться і в Адміністрації президента України, і в Генасамблеї ООН. А виготовлена на замовлення художника Олега Тістола картина-килим виставлена нині на лондонському аукціоні Sotheby's...

- Ще Микола Гоголь писав, - додає Тетяна Кара-Васильєва, доктор мистецтвознавства, - «Квіти на решетилівських килимах, як птахи, а птахи – як квіти»...

- А знаменитим решетилівським вишивальницям, - долучається до розмови Мирослав Вантух, художній керівник Національного ансамблю ім.П.Вірського, - наш колектив свого часу присвятив танець. Ми гастролювали у 80 країнах світу! Лише у Франції я бував 30 разів. Королева Англії приймала мене в Букінгемському палаці. А в 1979 році мені навіть пропонували мільйон доларів, аби тільки перебрався на Захід. Та я відмовився, адже Україна - найкраща!..

- Треба було гроші взяти, - жартома зауважує Леонід Данилович, - і залишитись в Україні...

А потім виступає Сергій Гальченко, заступник директора Інституту літератури НАНУ. В кінці промови він дарує Вікторові Ющенку захалявну книжечку Шевченка і, посміхаючись, загадково промовляє:
- Віктор Андрійович свого часу звільнив мене з посади директора Музею Т.Шевченка, і відтоді почалося знищення шевченкознавства в нашій країні...

Далі виступає Юрій Богуцький, радник президента України. Від імені Петра Порошенка він вітає усіх присутніх з важливою культурною подією і каже:
- Музей М.Рильського для мене саме оселя, а не будинок. Коли заходиш сюди – хочеш накласти хресне знамення!

А Леонід Кучма додає:
- Ми з Віктором Андрійовичем мало чуємо на свою адресу добрих слів, а тут їх стільки сказано!..

Також виступали поет Дмитро Павличко і доктор історичних наук Володимир Мельниченко.



В ході заходу юна піаністка Марія-Луїза Плєшакова виконала «Скерцо» Шопена, а Олександр Гурець і Євгенія Проворова, солісти Національної опери України ім. Т.Шевченка - арію з «Травіати» двома мовами: італійською і в українському перекладі Рильського.

Ще довго після закінчення заходу, в поетовому саду, журналісти допитували поважних гостей.

Ось що сказав Віктор Ющенко:
- Повертається до оселі частина родинного ковчегу - а я думаю, що в кожній родині є свій костюм, свій рушник, свій килим. І от уявіть собі: сьогодні до Максима Тадейовича, в його рідну оселю, через зусилля Леоніда Даниловича, повертається одна річ, яка була невід’ємним атрибутом. Мені здається, це гарне свято.

І Леонід Кучма:
- Я завжди з великим задоволенням відвідую цей заклад, про який можна казати дуже багато слів. Ця людина, Максим Рильський, занадто багато значить для України, і якщо ми починаємо забувати, то треба завжди нагадувати людям про це. І не варто сьогодні все списувати на війну. Якщо ми забуваємо про культуру, про мистецтво, літературу, то ми тільки втрачаємо, в тому числі і в тих проблемах, які на сьогоднішній день маємо.

«Не має майбутнього той, - писав Максим Рильський, - хто не знає свого минулого». Задля збереження надбань попередніх поколінь Фонд «Україна» продовжує піклування про культурну спадщину українських музеїв. 

Віктор Ціон,
п.н.с. Літературно-меморіального музею Максима Рильського

Наша довідка:
2010-го року за сприяння Фонду «Україна» було відреставровано знаменитий Шредерівський рояль, на якому музично обдарований Максим Тадейович любив імпровізувати на теми творів Шопена, Сметани, Дворжака, Гріга... Неодноразово Рильський акомпанував своєму другу, оперному виконавцю Іванові Козловському. Нині інструмент звучить так само чудово, як і за життя Максима Рильського: в музейній вітальні постійно влаштовуються літературно-музичні вечори. Також фонд допоміг у реставрації 10 рідкісних видань із меморіальної бібліотеки Поета, здебільшого, раритетів XVI—XIX століть та рідкісних видань творів Михайла Грушевського, Тараса Шевченка, Юліуша Словацького.