Життя Олександра Осмьоркіна в світлинах презентували в Кропивницькому

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 19 травня 2017 13:05 |

У великому сузір’ї імен відомих діячів культури і мистецтва, народжених в Україні, одне з почесних місць належить художнику і педагогу Олександру Олександровичу Осмьоркіну (1892-1953). Зацікавленість творчим спадком талановитого колориста, яким справедливо вважається О.О.Осмьоркін, збільшується з кожним роком. Наймолодший член однієї з культових мистецьких груп початку ХХ ст. «Бубновий валет» у 1930-х-1940-х роках він створив в СРСР потужну живописну школу, основою якої стали гуманізм та ідея виховання людини мистецтва

Експозицію тематичної виставки «Олександр Осмьоркін: Життя художника в світлинах», присвяченої 125-річчю з дня народження професора живопису, із циклу «Таємниці музейного зібрання», презентованої в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна в рамках культурно-мистецької акції «Музейні гостини» до Міжнародного дня музеїв, складають понад п’ятдесят унікальних оригінальних та копійних фотознімків із фондів музею, передані у свій час вдовою митця, які яскраво розкривають ключові моменти життєвого та творчого шляху художника, показуючи його як людину та творчу особистість

Розпочинають виставку світлини, виконані в Єлисаветграді (нині Кропивницькому), де пройшли дитинство та юнацькі роки художника. Так, на світлині 1895 року маленький Сашко Осмьоркін сидить на руках у свого дядька - відомого єлисаветградського архітектора Якова Васильовича Паученка, уважно розглядаючи альбом для малювання. На наступному фото кінця 1900-х років – це вже юнак з яскравою зовнішністю в театральній накидці, учасник аматорської вистави. В своїй автобіографії професор живопису О.О.Осмьоркін неодноразово наголошував, що саме в будинку Я.В.Паученка відкрилася для нього таїна малярського і театрального мистецтва, там він захопився поезією та музикою, які незмінно супроводжували його все подальше життя.

Ще одне знакове фото – Олександр Осмьоркін з батьком Олександром Павловичем в Москві, початок 1920-х рр. О.О.Осмьоркін неодноразово повертався до рідного міста,  де написав декілька творів, серед яких: «Портрет батька», «Ливарний цех», етюд до пейзажу-картини «Україна». Олександр Павлович в свою чергу гостював у сина. В останній свій приїзд він залишив сину «Кобзар» Т.Г.Шевченка з дарчим написом українською мовою: «Моя дитино! Згадуй про наше життя з тобою в Москві з 5.12.31р. по 28.3.32р. Міцно стискаю тебе в обіймах своїх. Твій батько». Нині це видання 1932 року, що вказує на особливість зв’язків О.О.Осмьоркіна з Україною, є однією з реліквій нашого музею.

Унікальною в багатьох аспектах є і фотокартка з зображенням групи молодих друзів-художників, що відкриває маловідому сторінку життя митця під час навчання в Києві у 1911-1913рр. На зворотньому боці фотокартки напис: «Киев. Товарищи по студии Александра Мурашка: Осмеркин, Чекрыгин, Барбот-де-Марни и Рабинович». А передав цю світлину до музею київський художник І.З.Толкачов - син відомого українського графіка і живописця З.Ш.Толкачова, учня О.О.Осмьоркіна по ВХУТЕМАСу

Звичайно, з великого масиву фотографій, залишених нам історією, до виставочної експозиції увійшли ті, на яких в моментах, випадково зафіксованих аматорською чи професійною камерою, О.О.Осмьоркін постає людиною жвавою і безпосередньо реагуючою на життєві ситуації.

Так, на знімку 1935 року він сидить в театральній ложі поряд з натурницею Катериною Батоговою, з неприхованою цікавістю вдивляючись в глибину сцени, артистично тримаючи маленького бінокля; а на фотокартці 1944 року - енергійно, але по-дружньому поклавши руку на плече, дає пояснення своєму учневі В.Ф.Подковиріну під час етюдної практики в Загорську.

На фото ж 1949 року в майстерні - його образ постає сконцентрованим, заглибленим у власні роздуми... В цей час О.О.Осмьоркіна вже звинувачено у формалізмі та розповсюдженні західних впливів в радянському мистецтві, звільнено від викладання в провідних художніх вищих навчальних закладах в Ленінграді та Москві, боячись гніву «батька народів» відступилися багато друзів і знайомих,  підступною тінню рухається фатальна хвороба та він продовжує працювати до останніх днів, віддаючи себе мистецтву.

Його розрадою стали діти Тетяна і Ліда, розмову зі старшою дочкою Тетяною фіксує світлина 1952 року. А вірним другом і опорою в ці роки була дружина Надія. Дивовижним за душевною теплотою фотознімком художника з дружиною Надією Георгіївною та собакою на прізвисько Шарик завершується цей невеличкий імпровізований «фотоальбом», що відкриває сторінки душевних переживань видатного художника і педагога Олександра Олександровича Осмьоркіна, якому випало жити і творити в неоднозначному, сповненому трагедіями, розчаруваннями і надіями двадцятому столітті.

Надєждін Андрій,
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

 

 
 
Під час презентації виставки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фото з експозиції виставки
 

 

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень