МУМІФІКАЦІЯ ЗАПОВІДНИКА

Наприкінці тижня культурну спільноту облетіла звістка: «Під час звірки фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, заступник генерального директора археолог Сергій Пивоваров виявив справжню древньоєгипетську мумію».

Поки роззяви передавали цю «новину» з вуст в уста, розумні люди схопилися за голову: одні через те, що навіть не підозрювали, що у фондах заповідника може бути такий безлад, що під час звірки там можна виявити саркофаги, а інші, кияни, через те, що наприкінці 1980- років бували  в музеї на території Заповідника і вже бачили там ці мумії в експозиції, тобто, почуте не мало насправді ніякого відкриття.

Через день стало зрозуміло, що це був недолугий піар-хід, і всі здивувалися від того, яким же недалеким і примітивним є керівництво заповідника, яке вдалося до такого дешевого циркового трюку, щоб повернути відвідувачів з грошима до «лаврської брами».

З цієї нагоди директор заповідника Любомир Михайлина скликав прес-конференцію, на яку з незрозумілих причин прийшов в принципі шанований у професійних колах археолог-слов`яніст  Гліб Івакін і… якимось чином їм вдалося затягнути на це шоу й Міністра культури Євгена Нищука.

-          Ми сподіваємось, що найближчим часом у  нас буде створена  школа українських єгиптологів», - повідомивСергій Пивоваров на прес-конференції і стримувати сміх від цієї маячні було просто неможливо… Бо українські археологи не мають можливості проводити експедиції на території України, що вже говорити про долучення до великих міжнародних проектів… А питання мови навіть піднімати складно.

А ще хотілося додати: «оні нє вєдают, что творят».

Перед очі журналістів виклали 4 експонати: мумію крокодила, 2 кришки саркофагів та мумію людини, скоріш за все жінки.

Всі вони належать до колекції архієпископа Порфирія Успенського, яка у 1930-ті роки потрапила до Музею атеїзму в Музейному містечку, що функціонував на території закритої і розігнаної Києво-Печерської Лаври. Ніхто ці експонати ніколи не приховував, вони експонувалися й пізніше, аж до початку 1990-х, як кажуть музейні працівники, аж поки заповідник не почав працювати в нових умовах. Справжні науковці про них завжди знали і пам`ятали, більше того – наприкінці 2016 року, коли у фондах заповідника йшла звірка, працівники фондів самостійно показали «варягам» (бо вони свого часу були запрошені на «лаврський престол») - директору Любомиру Михайлині і заступнику Сергію Пивоварову – всі ті старожитності, які їх чомусь не зацікавили. Аж поки не настав час «ч».

А час «ч» формують два моменти:

-          дуже скоро, влітку (якщо не вдалися до підміни контракту) посаду генерального директора Києво-Печерського заповідника виставлять на конкурсний аукціон і поборотися за неї охочих буде ой як багато. (Ще не всі забули двобій між «Розочкою» і «Біляночкою» на Лаврській, 9, у виконанні Влади Литовченко і Вікторії Лісничої, марить затишним кабінетом з акваріумом і Марина Громова, і Сергій Кролевець – це з відпрацьованих конячок. А є ще ж і амбітна молодь…) Відтак Любомиру Михайлині потрібен «посаг» у вигляді хорошої репутації, якої в нього за 5 років практично й не з`явилось. Залежний, втомлений, заляканий – він практично відбув весь цей час, не зробивши жодного проекту рівня національного заповідника.

-          навіть без конкурсу до роботи заповідника є дуже багато питань. Зараз він намагається нашвидкуруч вдягнути вишиванку і шаровари, з нашитим на холоші портретом Рамзеса-ІІІ, ще вчора хотів розвести меценатів Олексія Шереметьєва і Миколу Томенка на відновлення надгробку Князя Острозького, але разом з тим адміністрація не помічає практично зруйнованої вежі Мазепи і боїться потрапити в немилість до головного лаврського попа, який де-юре є лише орендарем приміщень і території державного заповідника, а от де-факто – головним управляючим всього комплексу.

Мені видається, що цей весь цирк – це тільки початок. Бо піарники оголосили, що в Міжнародний день музеїв мумію крокодила до 22.00 можна буде побачити в експозиції заповідника. Відтак ми маємо шанси побачити зіткнення світоглядів і цивілізацій: канонічно-православної і єгипетської. Лаврські попи обов`язково скажуть своє слово. Питання тільки в тому – як.

Хоча, насправді, щоб не сталось далі, навіть якщо у печерах знайдуть Янтарну кімнату, меч Аскольда, хустинку княгині Ольги… – ніщо не зупинить процесу занепаду, муміфікації, заповідника.

Ніщо. Окрім нового, молодого директора зі своєю командою, свіжими силами, новітнім кругозором і принциповою позицією по відношенню до української спадщини і російської церкви.



Фото - зі сторінки Міністерство культури України у Facebook