NIELEGALNIE WZNIESIONY – ТРИ ПИТАННЯ ДО УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ

Автор: Максим Левада | 30 квітня 2017 15:21 |

Важко жити в середовищі, де будь-яке беззаконня виправдовується політичною доцільністю. Або з релігійних (по суті – конфесійних), або з патріотичних міркувань… Іще важче усвідомити, що все залежить від якихось невиразних дрібненьких індивідуумів.


Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу виступив із заявою, де, зокрема, говориться:

«26 квітня на кладовищі села Грушовичі Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства групою невідомих осіб було знищено братську могилу вояків УПА і вчинено наругу над Державним Гербом України – тризубом.

Свої злочинні дії організатори назвали «публічною акцією» і «першим легальним демонтажем нелегального пам’ятника». Ліквідація могили була анонсована у польських ЗМІ, а сам «демонтаж» польські журналісти висвітлювали безпосередньо на цвинтарі. Варварському нищенню могили не перешкоджала поліція, а війт села навіть схвально відгукнувся про вчинений злочин.

Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах є 15-м за чергою актом наруги над місцями пам’яті українського народу в Польщі, вчиненим від 2014 р. Ці випадки залишаються без розгляду польськими правоохоронними органами. Польська влада не відновлює знищених пам’ятників…»

Цей орган, якщо хтось не знає, має назву Український інститут національної пам’яті. Звертаю увагу – це не науково-дослідний інститут, а саме центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику!

Далі у заяві йдеться: «Натомість відсутність належної реакції польської влади на системне нищення українських місць пам’яті в Польщі змушує нас призупинити процес легалізації польських меморіальних об’єктів на території України.

Відтак, щонайменше 105 польських пам’ятників і пам’ятних знаків, збудованих на території України в період з 1991 по 2017 рр., залишаються нелегальними.

Інститут ініціює перед Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій зупинення надання дозволів на проведення робіт з пошуку поховань та впорядкування польських місць пам’яті в Україні.

Звертаємось до представників органів місцевого самоврядування з проханням припинити розгляд будь-яких звернень польських державних інституцій, окремих осіб чи громадських організацій щодо надання дозволів на встановлення нових польських пам’ятників та пам’ятних знаків чи реставрацію вже існуючих».

Я позначив товстим шрифтом те, що вважаю важливим та принциповим, і що хочу зараз обговорити.

1. Кожен центральний орган виконавчої влади має діяти ВИКЛЮЧНО в межах своїх повноважень. Виступати із «заявами, коментарями і роз’ясненнями щодо питань зовнішньої політики України з міжнародних питань» це повноваження Міністерства закордонних справ України. А офіційні заяви з питань зовнішньої політики України та ініціативи міжнародного характеру це компетенція Міністра закордонних справ, Голови Кабінету Міністрів, Голови Верховної Ради та Президента. Але аж ніяк не голови Інституту!

2. Діяльність Українського інституту національної пам’яті чітко регламентована Положенням про нього. Як інститут, так і кожен працівник цього Інституту (а усі вони є державними службовцями!) не може розширювати своїх повноважень, бо це порушення Закону України «Про державну службу».

До повноважень Інституту не входить ані процес легалізації, ані його призупинення.

3. Заклик інституту стосовно зупинення надання дозволів на проведення робіт з пошуку поховань та впорядкування польських місць пам’яті та припинення розгляду будь-яких звернень польських державних інституцій, окремих осіб чи громадських організацій щодо надання дозволів на встановлення нових польських пам’ятників та пам’ятних знаків чи реставрацію вже існуючих, є глобальним порушенням українського законодавства.

Зокрема йдеться про: Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Польща «Про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій», Закон України «Про охорону культурної спадщини», Закон України «Про поховання та поховальну справу», Постанову Кабінету Міністрів «Про затвердження Комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій».

Присягаюся, що у Польщі навіть одного з перерахованих фактів було би цілком достатньо, щоб керівника цього центрального органу відправили у відставку і він більше ніколи би не з’явився на державній службі. Я не говорю вже за те, що заклик до порушення законодавства з боку держслужбовця є кримінальним злочином!

Але справа не лише в тому, як до такої заяви поставилися би (!) у Польщі, а в тому, як її сприймуть зараз. Ось, наприклад, так: «Niszczenie pomników, ostrzelanie polskiej ambasady, rok 2017 – rokiem UPA, a teraz Ukraiński Instytut Pamięci Narodowej wstrzymuje legalizację polskich pomników na Ukrainie». І можна скільки завгодно шукати в цьому «руку Москви», легше не стане!

А тепер по суті!

Польське Міністерство культури та національної спадщини роз’яснює, що:

– По-перше, пам’ятник побудований з порушенням польського законодавства,

– По-друге, рішення про його демонтаж є компетенцією місцевої влади, а не центральних органів. Ця місцева влада жодного польського закону не порушила.

Отже, якщо відкинути політичну складову, суть конфлікту в різній правовій традиції Польщі та України. Ставлення до виконання законів у нас принципово різні, тому теза про те, що закон єдиний для кожного і жоден орган або начальник не може втручатися у питання, які не належать до його компетенції, не сприймається як аргумент.

Щоб переконатися у своїй правоті (або неправоті!) я хочу через цю публікацію звернутися до керівника Центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу:

1. Як Ви ставитеся до того, що другу чергу Меморіалу жертвам голодомору планують побудувати на території пам’ятки, де закон взагалі забороняє будівництво?

2. Як Ви ставитеся до того, що наступного року на це будівництво хочуть закласти до державного бюджету 800 мільйонів гривень?

3. Чи відомо Вам, скільки коштів витрачається на реставрацію таких видатних пам’яток, як, приміром, Підгорецький замок, Аккерманська фортеця або Межибіж?

Дуже прошу, не відповідайте, що це не належить до Вашої компетенції, бо саме про те і був мій текст!

Дякую!

P.S. А чи не варто було замість цієї заяви подати до польського суду, а?

  

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Травень 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Квітень | Червень