КАДРИ

Загальновідома музейна проблема – брак кваліфікованого персоналу. Спеціалістів, особливо з досвідом, знайти дуже важко. Один мій знайомий, до думок якого я завжди прислуховуюся, вважає, що проблема у відсутності місць, де готують тих, хто нам конче потрібен. Після останньої нашої розмови, я вирішив це перевірити.

Наприклад, мистецтвознавство. Сучасне мистецтво є дуже модним трендом. Якщо, приміром, на якусь пляму публічно заявити, що це мазня – репутація невігласа та ретрограда забезпечена назавжди! Тому краще мовчати, та слухати пояснення спеціалістів.

А де їх знайти? Де та хто їх готує? У Києві існує аж дві поважні інституції. Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України та просто Інститут сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Різниці зрозуміла – перший спеціалізується більше на проблемах, а другий – на сучасному мистецтві взагалі, в усіх його проявах та різновидах.

Структура Інституту проблем сучасного мистецтва має такий вигляд:

– Відділ науково-творчих досліджень, інформації та аналізу;

– Відділ естетики і культурології;

– Відділ методології мистецької критики;

– Відділ кураторсько-виставкової діяльності та культурних обмінів;

– Відділ культурних стратегій, ініціатив і технологій;

– Відділ візуальних практик;

– Відділ мистецтва новітніх технологій;

– Відділ театрознавства;

– Відділ музикознавства;

– Відділ дизайну й архітектури.

Виглядає це, як на мене, досить переконливо, хоча слово «проблеми» у назві інституту трохи бентежить. Бо виникає враження, що кожен з цих напрямків проблемний, а, якщо так, то справи наші кепські…

А от структура іншого інституту – Інституту сучасного мистецтва (без проблем) – відверто вражає! Ось вона яка:

– Кафедра хореографії;

– Кафедра естрадного виконавства;

– Кафедра сценічного та аудіовізуального мистецтва.

Звичайно, я не можу претендувати на глибоке знання та розуміння сучасного мистецтва. Але, навіть мені здається, що воно дещо ширше за хореографію, естрадне виконання та різні сценічні або аудіовізуальні проекти.

І тут я посидів-подумав та вирішив поцікавитися – а що таке взагалі ця Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв? Ось що з’ясувалося…

До складу цієї академії, окрім Інституту сучасного мистецтва (без проблем) також входять:

Інститут публічного управління та кадрової політики;

Інститут практичної культурології та арт-менеджменту;

Інститут дизайну та реклами.

Усе це готує для нас «керівні кадри культури і мистецтв». Тому не треба жалітися, що бракує кадрів. Їх достатньо. Правда, лише керівних.

Той самий мій знайомий, якого я згадав на початку, стверджує, що багато хто з колишніх міністрів культури або їх заступників сьогодні викладає по різних навчальних закладах. Якщо це так, то справа в надійних руках, бо ми добре пам’ятаємо як вони вдало працювали.

І останнє. Минулого тижня на одній вельми представницькій конференції один дуже відомий персонаж заявив: «Лише після анексії Криму я зрозумів яка величезна роль культури». Навмисне не буду його називати, бо він був міністром культури тричі. І на цьому все – стоп-кадр!