130-річчя графіка Амшея Нюренберга вшанували у Кропивницькому

14 квітня 2017 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито виставку творів «Радянська епоха у творах Амшея Нюренберга» до 130-річчя від дня народження видатного  художника-земляка, графіка, мистецтвознавця, автора мемуарної прози  Амшея Марковича Нюренберга (1887-1979).

 Ми можемо по-різному сприймати та відноситися до мистецтва соціалістичного реалізму… Але повністю заперечувати його існування,  а головне – історично-пізнавальну цінність, ми, сучасне покоління, не маємо права. Адже справжнє мистецтво не залежить від змін  історичних епох та стоїть вище за будь-яку політичну кон’юктуру.

Отже, Амшей Маркович Нюренберг народився17 квітня 1887 року в  м. Єлисаветграді  (Кропивницький).

Нюренберг – людина з надзвичайно насиченою, багатою на події біографією: редактор першої в Єлисаветграді радянської газети «Червоне село», перший радянський комісар мистецтв і начальник з охорони пам’яток мистецтва в Одесі й в той же час очолює групу модернового направлення «Незалежні», один із перших художніх рецензентів газети «Правда», художник, який двічі: у 1910 після закінчення Одеського художнього училища та в 1927 році за розпорядженням Луначарського в якості «культурного посла»  був направлений у Париж для вивчення сучасного французького живопису та читання лекцій про радянське образотворче мистецтво. Там же і виставляв свої роботи в знаменитому  «Осінньому салоні». Його друзями були Марк Шагал, Жозеф Бернард, Пабло Пікассо та багато інших цікавих особистостей.

Першим наставником у мистецтві став для юнака талановитий художник, викладач Єлисаветградського земського реального училища Феодосій Козачинський (учень І.Репіна), який виховав цілу плеяду відомих майстрів живопису. Знання, отримані в Одеському художньому училищі у педагогів Ладиженського та Костанді, він доповнив у Парижі, де великий вплив на формування його як художника мали Е.Мане, Дом’є, Сезанн.

Амшей Маркович Нюренберг входив у знамениту «четвірку», засновників «Вікон РОСТа», де працював під керівництвом Володимира Маяковського разом із художниками Малютіним та Черемних. Був автором статей у «Паризькому віснику» (1911-1922 рр.), організатором одеського «Общества независимых» (1915 р.) керівником Ізокомітету та Головмузею в Одесі (1919 р.), написав монографію «Сезанн» (1924 р.) та книгу «Спогади, зустрічі, думки про мистецтво» (1969 р.). Відомо, що щиро захоплювався творчістю імпресіоністів і постімпресіоністів. Слід відзначити, що протягом свого життя Нюренберг брав участь у величезній кількості виставок. Остання прижиттєва персональна виставка була в Одесі у 1963 році.  

Помер художник на 92-му році життя в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Роботи митця зберігаються в Національному художньому музеї України та в різних музеях колишнього СРСР. Споглядають також його твори в музеях США та Ізраїлю.

Колишній головний зберігач фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Роза Григорівна Турбай у далекому 1967 році побувала  в гостях у художника, який мешкав у Москві. За її сприяння він подарував музею 20 своїх робіт: портрети, натюрморти, плакати, написані в 1919, 1925 і 1945 роках. В фондах нашого обласного художнього музею нині зберігається 7 живописних та 42 графічні роботи майстра.

В експозиції зали представлено живописні й графічні  твори  майстра, унікальні документи, книги, альбом графіки факсимильних репродукцій, які висвітлюють життєвий і творчий шлях художника з фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею.  

Амшей Нюренберг – «художник великої культури». Він майстерно володів  найрізноманітнішими техніками: олією, темперою, гуашшю, пастеллю, аквареллю, сангіною, вугіллям, олівцем і пером.

Широку популярність здобули численні портрети Маяковського, виконані Нюренбергом під час спільної роботи з поетом. Один із таких малюнків – «Маяковський в «РОСТе», написаний з натури 1921 року, представлений на виставці.

Не залишився осторонь художник і від воєнної тематики, адже у 1938-1940 роках Нюренберг створив кілька серій кольорових малюнків на історико-революційну тему. А серія малюнків (сепія, сангіна, гуаш), датованих 1941-1944 роками, присвячена ІІ Світовій війні, представлена роботою «Фашисти у музеї» (1943).

 Простим робітникам, які будували «світле майбутнє» – колгоспницям, будівельникам, шахтарям присвячені графічні малюнки майстра: «Копання картоплі» (1929), «Штукатурниці» (1957).

Амшей Маркович – ліричний співець людини, її емоцій, різного настрою. Він спостерігає за нею не з холодною цікавістю шукача чистої форми, а намагається розкрити її красу в радісну пору юності, філософське примирення зі старістю, яка вміє ховати мудру думку в іронічній посмішці, у м’яких гуморі та жарті. Портретний жанр на виставці представлений такими роботами як «Портрет інженера Явуза Муратова» (1960), «Портрет Могилевського», «Білоруський поет Дубко» (1963), «Портрет скульптора Чайкова» (1959), «Портрет історика А.І.Казанського». Причому він писав не тільки відомих людей, а цілком випадкових, якщо знаходив у них цікаві риси…

В своїх пейзажних творах художник тонко передає всю красу навколишньої природи, милується нею: «Куточок Сочинського парку» (1964), «Вид Кишлака у горах» (1957), «Яхти» (1955), «Парк у Хості» (1947), «Паланга», «Осінній день», «Квітучі яблуні» (1939) і т.д.

29 вересня 2009 року в стінах обласного художнього музею було відкрито виставку робіт Амшея Нюренберга та відбулася презентація сайту – віртуального музею його творчості, створеного онукою митця - Ольгою Юріївною Тангян (м. Дюссельдорф, Німеччина). Подружжя Тангян – Андронік та Ольга, розповідали усім присутнім, як створювався сайт, якими біографічними даними, творами та публікаціями можна ознайомитись на ньому.

До сих пір гостро стоїть питання про створення в місті галереї видатного художника-земляка Амшея  Нюренберга на зразок галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна». Онука художника, пані Ольга, ще при останній зустрічі зазначила, що готова надати багато матеріалів стосовно творчості свого діда. Але, на жаль, цього не стається.

«В основу своего искусства я стремлюсь ввести все естественное и обыкновенное. Мотивы и материал для своих работ я ищу в обыкновенной жизни. В случайном жесте, незначительном движении, в чуть заметной радости, печали», - так говорив про свою творчість Амшей Нюренберг. Таким він і залишився в пам’яті  сучасників, у своїх картинах…

Леся Нестройна,
науковий співробітник відділу  науково-просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею