ПІДГІРЦІ

Автор: Тетяна Сабодаш | 19 березня 2017 16:26 |



Від редакції. 21 березня 2017 року Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького презентує виставковий проект "Скарби Підгорецького замку", що представить світу частину мистецької колекції (близько 200 творів), яка колись прикрашала інтер`єри одного з найвеличніших палацових комплексів України. Пропонуємо для ознайомлення публікацію про унікальність колекції у викладі мистецтвознавчині, головної зберігачки Музею "Олеський замок" (відділу Галереї) Тетяни Сабодаш, що разом з Борисом Возницьким багато часу досліджувала це питання і продовжує його популяризувати й донині. 


Підгорецький замок – унікальний пам’ятник  архітектури І пол. XVII ст. на території Західної України у Львівській області. Замок, побудований за бажанням Станіслава Конецпольського (1591 – 1646), відомого гетьмана коронного, учасника битв з турками під Кам’нець -  Подільським у 1634 р., з татарами під Мартиновом у 1624р., під Охматовим у 1644 р.

Як вказує польський польський дослідник Збігнєв Баня (Zbigniew Bania, Pałac w Podhorcach, Rocznik Historii Sztuki t.XIII, 1981), палац в Підгірцях був побудований у 1636(7) – 1640 рр. архітекторами Andrea dell Aqua і Constante Tencalla. Станіслав Конецпольський встиг не лише побудуівати палац, але й до 1640р. закласти палацовий парк, архітектор якого невідомий.



Вже в період Станіслава Конецпольського про замок говорили: “ О чем Русь только до сих пор слышала, теперь будет иметь в Подгорцах.....” [1]. Після смерті Станіслава Конецпольського у 1646р. В Бродах, замок переходить до рук єдиного сина Олександра, який продовжує справу батька: займається палацовими інтер’єрами, парковими терасами, альтанками, будує гроти.  Олександр помирає в Підгірцях у 1659р., а у 1662р. з Європи прибуває його син Станіслав, який, продовжуючи сімейну традицію, займається розбудовою палацу. У 1682р. він, не маючи дітей, передає Підгорецький палац у власність Якуба Собеського ( 1667 – 1737), старшого сина польського короля Яна ІІІ Собеського. Якуб рідко бував у Підгірцях, хоча у 1687р. навіть приймав тут своїх знаменитих батьків – Яна ІІІ і Марисеньку Собеських. Після смерті Яна ІІІ (1696), при розподілі родового майна, Підгірці перейшли у власність до Костянтина Собеського (1680 – 1726), брата Якуба. Костянтин незабаром ( у 1725р.) продає його Станіславу Матеушу Жевуському ( 1662 – 1728), відомому гетьману коронному, кавалеру орену Білого Орла
.


З періодом Жевуських починається відродження Підгорецького палацу. При розподілі родового майна старший син Станіслава Матеуша Северин отримує у власність Олеський замок, а молодший Вацлав  - палац у Підгірцях. Під опікою Вацлава Жевуського (1706 – 1779), гетьмана велького коронного, замок перебував до 1767р., тобто, до момменту арешту Вацлава та його заслання до Калуги як учасника Барської конфедерації [2].

У засланні Вацлав перебував у 1767 – 1773 рр. Після заслання Вацлав Жевуський у Підгірці не повернувся , він зупинився в Седлісках (Siedliskach) недалеко від Хелма (Chelm), Республіка Польща, де і помер у 1779р.

Георгій Лукомський так писав про діяльність В.Жевуського в Підгірцях: “Живя здесь до 1767г., он сделал из замка в Подгорцах средоточие богатейших собраний книжных, картинных и археологических. Он устроил здесь целый музей оружия, собирая все памятники старины, связанные с жизнью Собеского и разбросанные по всей Польше [3]".

З часом Підгорецький замок переходить до Леона Жевуського (1808-1869), сина Вацлава-еміра, внука Северина і правнука знаменитого Вацлава Жевуського. Леон ремонтує дахи, відновлює деякі зали, парафіальний костел замінює на родинний мавзолей. У 1865 р. Леон продає замок князю Владиславу Сангушко, який у 1867р. передає палац сину Євстахію. До цього часу в палаці ще залишалась велика бібліотека (майже 2000 томів), а також художні цінності.

У вересні 1939 р. господар Підгірець Роман Сангушко перевіз найцінніші експонати з Підгірець до Гумніск (Республіка Польща), а звідти – до Румунії і, через всю Європу, до Бразилії, до Сан-Паулу. Тепер всі вивезені художні твори належать до фундації Сангушків, серед них оригінальний живопис Я. Йорданса (1593-1678) “Милосердний самарянин”, портрет Якуба Собеського (1699), старшого сина польського короля Яна ІІІ, роботи французького художника д’Труа ( Jean Francois de Troy), одне з найкращих релігійних зображень Богоматері з маленьким Христом Симона Чеховича(1689-1775), відомого польського художника, який жив і творив при дворі Вацлава Жевуського.

Частина експонатів знаходиться тепер в музеї Тарнова (Республіка Польща), і сюди вони потрапили з Гумніск, куди іх привіз Роман Сангушко.

Після Другої Світової війни (1939 – 1945) в Підгорецькому замку був відкритий туберкульозний санаторій. З 1997р. замок як відділ належать до Львівської галереї мистецтв. Стараннями невтомного директора Б.Г. Возницького вже тоді почали проводити роботи по відбудові палацу. Велике значення для відтворення підгорецької колекції мають старі фотографії Е.Тшемеського (E,Trzemeski) 1859, 1880рр., Т.Яворського 1906р., Заборовського 1909р., Чоловського 1912, 1920 рр., стан залів у 1933, 1939 рр., також зарисовки інтер’єрів художниками Я.Матейко, А.Григлевським.

Але найбільше інформації про експонати дають інвентарі Підгорецького замку: 1768, 1812, 1858/59, 1887, 1939 рр. В них детально вказано де, в якому залі, знаходився той чи інший твір. Тому в науковців є унікальна можливість реально відтворити екпозицію кожного залу, який мав свою назву і призначення, наприклад, Зала кармазинова, Дзеркальна, Золота, Жовта, Зелена, Столова, Китайський кабінет, Мозаїковий кабінет, Замкова каплиця.

Підгорецький замок – це був музей, наповнений творами як європейських, так і місцевих майстрів: живопис, меблі, дзеркала, зброя, порцеляна, килими, скульптура, книжки і гравюри переповнювали просторі зали.

Серед відомих європейських художників можна назвати голандського маляра Яна Бокехорста (Boeckhorst, 1604-1668) і його твір “Меркурій закохується в Геру” та Якоба Йорданса  (1593-1678) і його живопис “Милосердний самарянин”. Історичні полотна написав голандський художник Ян де Баан (1633-1702), використовуючи місцевий матеріал, наприклад, “Станіслав Конецпольський в битві під Смоленськом в 1611р.” (1663) і “Посли шведські перед Владиславом IV” (1663).

Продовжив історичну тему і італійський художник Томас Далабелла (1570-1650). Йому приписують живопис “Станіслав Жолкевський представляє Зигмунту ІІІ і королевичу Владиславу полонених царів Шуйських”. Твір відображає реальну подію, коли гетьман Станіслав Жолкевський представляє полоненого російського царя Василя Шуйського і двох його братів польському королю Зигмунту ІІІ Вазі і сенаторам.

Нині ці полотна належать Львівському історичному музею.

Крім історичного живопису підгорецька збірка була багата на твори з біблейськими сюжетами, наприклад, “Сісара та Яіль”, “Мідний змій”, “Омовення ніг”, Явлення Христа апостолам”, “Святе сімейство”, “Христос і самарянка” та цілий ряд інших. Даний живопис був розвішаний не лише в анфіладах залів, але й у замковій каплиці.

Міфологічні сюжети також були у живописній колекції замку, серед них виділяються “Тріумф Венери”, “Смерть Адоніса”, Зевс та Іо”, “Геркулес та Омфала”, “Діана і Ендиміон” та інші.


Пейзажі, архітектурні фантазійні пейзажі прикрашали палацові зали. Можна назвати один з них (ж-5919), що датується XVII ст. Як вказують документи, живопис був подарований Яну ІІІ Собеському Михайлом Гоцьким (1630-1703), королівським дипломатом і криптографом . Особливо хочеться назвати два парні фантазійні архітектурні пейзажі, які згадуються в усіх інвентарях 1768-1939 рр. На одному з них (ж-4406) композиція представляє фрагмент архітектурної будівлі з відкритими терасами і балконами, канельованими колонами, що завершуються корінфськими ордерами, арками з замковим каменем по центру і масивними карнізами. Перила сходів увінчані декоративними глечиками-вазами .


Живопис з фантазійним архітектурним пейзажем був досить популярним у західноєвропейському малярстві XVI-XVII ст. Можна назвати цілий ряд художників, які писали подібні твори, це наприклад, Dirck van Delen (1605-1671), Hendrik van Steenwyck (1580-1649), Bartolomeo van Bassen (1590-1652) та інші. Але найбільш близьким до підгорецьких робіт є живопис німецького художника Gabriela Engelsa (1592-1654) “Архітектурна перспектива” (полотно, олія, 71х84,5, Данія, Копенгаген, Національна галерея) та художника Niffo H. (?-1650) “Архітектурне капріччіо” (полотно, олія, 75х125,5, Австрія, Відень, Національна галерея).

В інвентарі 1939 р. аналізований живопис відомий під назвою “Тераса Сикстинської капели у Римі”, що не є достовірним. Підгорецький твір – це фантазійний архітектурний пейзаж, який прославляє багатство ренесансних архітектурних форм, це, скоріш за все, навіть не просто архітектурний пейзаж, а дійсно архітектурне капріччіо. Парні підгорецькі архітектурні пейзажі виконані в дзеркальному відображенні (pendant) і, без сумніву, одним художником. У 1768-1939 рр. твори висіли у Жовтій залі, у 1939р. їх перевісили до Кармазинової зали. 

У Кармазиновій залі можна було бачити натюрморти, написані, як вважають, голандськими художниками XVII ст. Яном Веніксом (1642-1719) та Мельхіором Хондекутером (1636-1695) – “Мисливські трофеї”, “ Пташиний двір”, “Півень та кури”.

Відомо, що живопис із зображенням мисливських трофеїв розвивався в Голандії у ІІ пол. XVII ст. Бажання показати свої мисливські подвиги і своє “живе” господарство було продиктоване аристократичним життям знаті, що було сповнене розваг та мистецтва. Головними творцями таких натюрмортів і були Ян Венікс та Мельхіор Хондекутер, яких часто запрошували для декорування палаців і замків.

Мельхіор Хондекутер – знаменитий живописець птахів. З надзвичайною майстерністю, ефектно він їх групує, ретельно виписує курей, когутів, лебедів, павичів і т. д. Натюморт “Пташиний двір” з підгорецької збірки згадується в інвентарних описах 1768, 1813, 1887, 1939рр. У 1768-1939рр. він знаходився у Жовтій залі, у 1939 р. його перевісили до Кармазинової зали.  Ю.Менкіцький в інвентарі 1939 р. приписує натюрморт М.Хондекутеру, що є абсолютно слушним, бо даний живопис вражає професійною майстерністю і стилістичними ознаками прославленого голандця. За композиційним вирішенням і колоритом “Пташиний двір” є близьким до живопису “Домашні птахи” (полотно, олія, 112х125) М. Хондекутера, що знаходиться в Ермітажі ( Росія, Санкт-Петербург).


Натюрморт “Мисливські трофеї” Ю. Менкіцький також приписав у своїх інвентарях 1939р. голандському художнику Яну Веніксу. Твір згадується в підгорецьких інвентарях 1768, 1813, 1887, 1939рр. Він є парним до “Пташиного двору”, тому висів також у Жовтій залі та був переміщений у Карамзинову у 1939р.

На фоні дерев та голубого неба представлені мисливські трофеї – різноманітні птахи ( качки, снігурі, куріпки), але композиційний акцент направлений на зайця та глухара, які підвішені за лапи до гілки дерева. Мотив зайцячи птиці , підвішених донизу головою, був одним із улюблених у художника, якого приваблювало зображення безпорадно витягнутого тіла, м’яке хутро тварин, крила птахів на фоні пейзажу чи багатого парку з колонами та скульптурою.

У підгорецькій колекції на особливу увагу заслуговує творчість Симона Чеховича (1689-1775), відомого польського художника періоду барокко. Вихованець Римської Академії св. Луки, С. Чехович все життя був вірний принципам болонської художньої школи, яскравими представниками якої були брати Людовіко, Агостіно та Анібале Караччі. Творчість провідних італійських живописців С. Рафаеля, К. Маратті, П’єтро да Кортона, Г. Рені, Гверчіно та фламандських художників П. Рубенса та А. ван Дейка вплинула на формування художнього світогляду С. Чеховича. Вивчаючи творчість італійських живописців XV-XVII ст., художник активно користувався методом “свідомого еклектизму”, що вважався нормальним явищем не тільки в італійському мистецтві, але й у європейському.

У Польщі творчість Симона Чеховича мала велику популярність, оскільки він був не тільки майстром монументальних вівтарних композицій, але й портретного живопису. Він працював у Варшаві, Кракові, Любліні, Кельцах, Познані, Вільнюсі, Полоцьку, Підгірцях, Олеську та інших місцях. Серед образів святих у релігійному живописі найчастіше зустрічаються зображення Богоматері, Христа, св. Марії Магдалини, св. Антонія Падуанського, св. Аполонії та інших.

Особливе місце у творчому житті Симона Чеховича займало перебування у Підгорецькому замку ( 1762 – 1767 ) на службі у гетьмана Вацлава Жевуського. Вацлав Жевуський – волинський воєвода, людина надзвичайно освічена і ерудована – перетворив Підгірці в центр науки, культури і мистецтва, зібрав у Підгірцях унікальну бібліотеку, створив придворний театр, для якого сам писав п’єси; в палаці звучала хорова капелла, функціонувала хімічна лабораторія. Але особливої уваги заслуговує живописна колекція , яка значно поповнилась при ньому. Відомо, що в Підгірцях вже існувала збірка XVII ст., зброї XVII ст., турецьких шовкових наметів, що були трофеями Яна ІІІ Собеського в результаті перемоги під Віднем у 1683р.

Для декорування інтер’єрів палацу Вацлав запрошував відомих живописців, таких як Симон Чехович, Гіацинт Олексінський, Смуглевич; також працювали монахи-живописці Ісихій Головацький, Сава Калинович, Діонісій Головчинський. Ці художники приймали участь  в розписах новозбудованого костелу. Таким чином в числі запрошених опинився і Симон Чехович, який на той час мав 70 років, але ще встиг створити велику кількість полотен релігійного і портретного живопису, всього, як підкреслював український вчений П. Жолтовський, 107 робіт (П.Жолтовський, 1983, с.175).    

Як свідчать інвентарні описи палацу 1768р., твори С. Чеховича були представлені в найкращих урочистих залах, таких як “Золота”, “Зелена”, “Дзеркальна”, каплиця. “Зелена зала” взагалі була повністю декорована творами Симона Чеховича. Це був перший музей творів художника.

Георгій Лукомський, відомий російський мандрівник, перебуваючи у Підгірцях у 1914р., зазначав: “.....из часовни вход в зеленый зал, где размещена галерея Симона Чеховича (97 картин) [4].”

Виходячи з інвентарних описів 1939р., можна назвати деякі з творів С. Чеховича, що знаходились у “зеленому залі” палацу: “ Явлення Христа апостолам”, “Св. Аполонія”, “Моління про чашу”, “Введення Марії до храму”, “Анна з маленькою Марією”, “ Мідний змій”, “ Сплячий Христос серед ангелів”, “Винищення немовлят” та цілий ряд інших живописних полотен.

Серед релігійного малярства виділяється робота “Явлення Христа апостолам” (1758р., полотно, олія, 134,5х188), в якій відчувається вплив роботи Рафаеля “Покликання апостола Петра”. У композиційному плані художник розділив твір на дві симетричні частини, центром живопису є постать Христа на фоні пейзажу. Апостоли стоять по обидві сторони від Христа. Таким чином в основу композиції покладено принцип симетрії. Велич і спокій характеризують образ Ісуса. Колористична гама дуже насичена: чергування яскравих червоних тонів з гірчичними, блакитними, зеленими підсилюють живописний ефект.

Особливо цікавим є полотно “Маленький Христос, що спить серед ангелів” (полотно, олія, 88х117,5) . С. Чехович написав три роботи під цією назвою, дві з яких абсолютно ідентичні є у фондах Олеського замку, третя – більших розмірів – знаходиться у Львівському історичному музеї.

Центр композиції твору виділений фігурою маленького Христа, який спить в оточенні ангелів.  Два путті, що знаходяться по обидва боки від Христа, розташовані симетрично один до одного, а блакитне і малинове драпірування в їх руках виконує функцію  контрастних умовних рамок, в яких розміщене немовля. Твір привертає увагу композиційною ритмікою, ліризмом, пастельним живописом.

 Полотно «Ангел і Товій» написане на біблійний сюжет. Художник зобразив Товія, який, за порадою ангела, зловив рибу, жовчю якої повинен вилікувати сліпого батька. Домінуюча роль ангела підкреслена не тільки тим, що він є вищим від Товія. Білий хітон ангела в поєднанні з яскраво-жовтим драпіруванням теж виділяють його.  Золотисте волосся аристократичного юнака-ангела вносить додатковий живописний акцент в ліричний образ. Широкий розмах могутніх крил ніби символізує внутрішню силу, якою він володіє. Образ ангела вражає лірично-романтичним настроєм, надзвичайною елегантністю і високим духовним звучанням.

Одне з головних місць в релігійному живописі С. Чеховича займає цикл “Страстей Христових”, який розгортає перед глядачем історію останніх днів життя Христа. Весь цикл написаний художником на міді, має однакові розміри; вважається, що цикл був створений у 1747р., оскільки на одній із стацій (“Зложення до гробу”, стація XIV , Краків, Музей Народовий) є ця дата.

Цикл був розміщений, як свідчать інвентарні описи Підгорецького палацу 1939р., у замковій каплиці. Головним персонажем є Христос, але Симон Чехович представив його не як боголюдину, а просто людину. “Божественне начало” проявляється тут не в чудесах воскресіння, а в надзвичайній самовідданості і духовній стійкості. Це цілком земні, людські почуття, але показані в самому сильному й чистому звучанні.

Цикл “Страстей Христових” привертає увагу не тільки живописним професіоналізмом, але й психологічним настроєм, певною “сучасністю” почуттів, переживаннями з головною діючою особою – Христом. При візуальному знайомстві з циклом виникає відчуття абсолютної завершеності, здається, ніби весь цикл був виконаний на “одному диханні”, настільки роботи єдині у живописному вирішенні, і в той же час кожна зі сцен може існувати самостійно, поза загальним складом. “Легкість” живописної манери в циклі – це титанічна праця художника, це багаточисленні штудії того чи іншого образу або композиційної сцени.

Не випадково, аналізуючи роботи циклу, ми згадуємо імена Рафаеля, Рубенса, Г. Рені та інших художників, що вплинули на становлення творчого методу С.Чеховича.
1. “Христос перед Пилатом” -  стація І
2. “Христос, який втішає жінок” -  стація VIII
3. “ З Христа зривають одяг” – стація Х
4. “Зняття з хреста” – стація ХІІІ.

З усієї серії стацій не вистачає трьох, дві з яких втрачені ( “Христос прибитий до хреста”, стація ХІ та “Розп’яття”, стація ХІІ), а “Зложення до гробу”, стація XIV знаходиться у Кракові в Музеї Народовому, у відділі Сукенніц.

Велике місце у діяльності художника займає портрет, галерею якого складають  люди відомі в суспільстві Речі Посполитої XVIII ст. Портрети були різного формату – від монументальних ростових до поясних; портретовані особи завжди стримані, без ефектних жестів. С. Чехович акцентує увагу на обличчі портретованого. В портретній галереї художника можна зустріти знаменитих воєвод, гетьманів, сановне духовенство. Серед них виділяються зображення А.Чапського, Г. Брюля, В. Жевуського, Т. Потоцького, Є. Оссолінського, Я.Ліпського та багато інших.

Як згадує відомий російський мандрівник Георгій Лукомський, у Підгорецькому палаці була значна кількість портретів: “ Обращает на себя внимание и передняя рыцарской залы, где когда-то находилась стража, Стены этой комнаты почти сплошь покрыты портретами и картинами религиозного содержания. Особенно интересны портрет Адама Сенявского ( последнего в роду), Ходкевича, С. Конецпольского, основателя замка, А.Чарторийского, кн,Сапеги, Б. Хмельницкого, Шептицкого, епископа львовского и основателя собора св. Юра во Львове “ [5].

Про унікальну колекцію підгорецьких портретів згадував ще один мандрівник Юрій Беляєв: “ Портреты! Их тут такое множество, что кажется, будто вся сбежавшаяся польская аристократия Галиции собралась здесь и застигнута нами врасплох” [6].

Перебуваючи у Підгірцях, С. Чехович мав можливість познайомитися з цією унікальною портретною галереєю. Тому ті портрети, які він написав, були достойним продовженням вже існуючої живописної колекції.

Після арешту господаря Підгорецького замку Вацлава Жевуського (1767) як учасника Барської конфедерації, Симон Чехович залишає Підгірці і їде до Варшави.

Серед відомих портретів С. Чеховича у підгорецькій збірці можна виділити зображення господаря замку Вацлава Жевуського, Генріха Брюля, Яна Ансгарія Чапського Теодора Потоцького.


Вацлава Жевуського ( ж-4639) художник представляє в латах, поверх яких накинута малинова драперія з зіркою ордену Білого Орла (1735) і дорогоцінною застібкою, з-під якої виглядає блакитна стрічкатого ж ордену. У правій руці гетьмана булава. В. Жевуський зображений у зрілому віці (56 років), з характерною зачіскою (підголене чоло). Портрет створений у 1762р. і повністю відповідає парадно-репрезентативному стилю.

До парадно-офіційних зображень належить і портрет Генріха Брюля (1700 – 1763), всесильного канцлера Саксонського королівства, з 1746р. – першого міністра сакського Августа ІІІ, кавалера орденів Білого Орла (1732) і св. Андрія Первозванного (1736); колекціонера, який особливо захоплювався французьким художником XVIII ст. Антуаном Ватто.

Г. Брюлль представлений в латах, поверх яких малинова драперія з зіркою ордену Білого Орла, на грудях – орден Андрія Первозванного. Молоде обличчя обрамлене модною перукою “ a la lion”, що спадає на плечі.

Як свідчить інвентар 1939 р., портрет висів у кімнаті перед їдальнею.

У офіційно-парадному ключі написані портрети духовних осіб, наприклад, Андрія Залуського (1695-1758), єпископа луцького, краківського; Яна Ліпського (1690-1746), кардинала; Теодора Потоцького ( 1664-1738), архиєпископа гнезнєнського.

Ще одним відомим художником  який працював у Підгірцях, був Гіацинт Олексінський. Він разом з іншими майстрами декорував Підгорецький замок ( в околицях Львова був знаний у 1745-1758рр. Гіацинт Олексінський походив з  села Гумниська Буського р-ну Львівської області.

Г. Олексінський писав не лише портрети, але й релігійний живопис. Серед портретів можна назвати зображення Северина Жевуського, волинського воєводи, господаря Олеського замку (1745р. Польща, Тарнув), портрет Вацлава Жевуського, власника Підгірець ( після 1752р., Олеський замок), Вацлава Ієроніма Сєраковського, львівського архиєпископа (Олеський замок, Львівський історичний музей) та інші.

У релігійному живописі славу художнику принесли 4 стації, що датовані 1746р.:
1.    "Христос у саду", полотно, олія, 250х177;
2.    "Бичування Христа", полотно, олія, 245х188;
3.    "Коронування терновим вінцем", полотно, олія, 250х145;
4.    "Покладення до гробу", полотно, олія, 244х140.

Дві з стацій мають авторський підпис, це: “Бичування Христа”, нa зворотній стороні полотна напис J.Olesinskipinxit/(d) ie 27 julij?Anno 1746. ; “Покладення до гробу”, нa зворотній стороні полотна також є авторський підпис HiacynthusOlesinskiPinxit/ Anno  W:1746/(d) ie 30 iulij/.

Як вказують підгорецькі інвентарі, всі стації завжди знаходились у замковій каплиці. Живопис вражає монументальністю, багатофігурністю композицій, виписаністю персонажів з головним акцентом на образі Христа.

Колекція Підгорецького замку була багата і на декоративно-прикладне мистецтво. Особливо це відноситься до колекції порцеляни, яка була представлена різними знаменитими європейськими мануфактурами, такими як англійський "Веджвуд", австрійський "Відень", французький "Севр", німецький "Мейсен" та "Дрезден".  Значне місце було відведено і предметам з Корця, Баранівки, Городниці.

Серед предметів мейсенської мануфактури можна було бачити столові сервізи з супницями (1745р.), підсвічники, сервізи десертні, мініатюрну скульптуру.

До відомої севрської мануфактури належить бюст Марії Лещинської (1707-1768), королеви Франції і дружини Людовіка XV. Марія Лещинська зображена в діадемі, на плечах плащ з бурбонськими ліліями, на грудях медальйон із зображенням  Людовіка XV. Вважається, що бюст виконаний французьким скульптором Г. Кусту (1677-1746). На сьогодні знаходиться в Тарнові (Польща).

Корець і Баранівка представлені столовим посудом І чверті ХІХ ст. Хочеться відзначити вазу з монограмою Євстахія та Клементини Сангушків Корецької мануфактури (1815 р.).  У шафах для посуду було виставлене скло – кришталеві келихи, графини, рюмки, виготовлені в Любачові, Налібоках, Уричі. Наприклад, зберігся келих XVIII ст., на поверхні якого є двосторонній герб: “pogon” (Сангушків) і “Sreniana” (Любомирських). Келих виготовлений в Уричі.

Крім порцеляни в підгорецькій колекції були численні тканини: килими, гобелени, слуцькі пояси, шовкові турецькі намети з-під Відня. У кожному залі розставлені дорогі меблі: шафи гданські, столи, креденси, курдибанові крісла XVII ст., різноманітні секретери з цінних порід дерева. Настінні дзеркала в золочених рамах прикрашали просторі зали.
___
Примітки:
1. Георгий Лукомский. Подгорцы // журнал «Столица и усадьба». - Санкт-Петербург. - 1914. - №22. - с.15.
2.
Барська конфедерація (1768-1772) – військово-політичне обєднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського (1732-1798) та втручання Російської імперії у внутрішня справи Речі Посполитої. Організація створена 29 лютого 1768р. у м. Бар на Поділлі ( тепер Вінницька обл.). Безпосереднім приводом до виступу конфедератів стало підписання 17 лютого 1768р. Станіславом Понятовським, під тиском російського уряду, трактату про зрівняння в політичних правах католиків з некатоликами. Боротьба конфедератів проти царських військ тривала з 1768 до 1772р. Лідери конфедерації були заарештовані російським послом Рєпніним і вивезені до Калуги.
3.
Георгий Лукомский. Вказана праця. - с.15.
4) Георгий Лукомский. Вказана праця. - с.16.
5) Там само.
6) Ю. Беляев. Старый замок. // журнал «Столица и усадьба». - Санкт-Петербург. - 1915. - № 42. - с. 11.



Тетяна Сабодаш,
головний зберігач фондів музею "Олеський замок" ,
відділу Львівської національної галереї мистецтв
імені Б.Г. Возницького

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Червень 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Травень | Липень