Мода у музеї модернізму та сучасного мистецтва: ідіосинкратичні практики

Автор: Наталія Говоркова | 19 березня 2017 01:07 |



На Тижні Моди Лісабону, який цього року пройшов під титулом Baundless, на території Культурного Центру Белен, сербська дизайнерка Лідія Коловрат показала у галереях Музею сучасного мистецтва Колесау Берарду свою нову осінньо-зимову колекцію 2017/18, котра приємно вразила своїми яскравими і ретельно випрацюваними образами.


На цей раз вона була представлена елегантними роботами з опрацюванням етнографічних мотивів різного походження, які попри це, притримувалися прямого крію і концептуальної простоти, що вже є її маркою. Окрім етно були і нотки поп: одне вбрання її креативної колекції містило як аплікацію "Тайну Вечерю", таку поширену серед католиків, як мотив популярної ікони, але у версії декоративного коврика - наскільки низької якості, що виникають сумніви, чи то дійсно Христосова остання вечеря, чи то просто якісь посиденьки за столом - і це додало роботі вишуканої іронічно-пікантної нотки. Хлопець який представив це вбрання - найвідоміша модель португальської моди - Луїс Боржес, окрім того, що вже давно увійшов до топу найпопулярніших на всесвітньому ринку моди моделей, ще й привернув нещодавно до себе увагу тим, що не без скандалу розлучився з Едуардом Буте, з яким вони вже прожили декілька років і усиновили трьох дітей.  


Зала була переповнена журналістами. Було на що подивитися, і кожен вдивлявся у своє, відповідно до інтересів...

У представленій колекції є багато червоного; шерстяні й важкі речі тут протиставляються легкими тканинами, роботи зазвичай декоровані ціпками та вишивкою. Колекція досить оригінальна. Відчувається вплив мультикультуралізму.  У самому показі є щось сінематографічне.


Манекени безпосередньо вписалися у амбієнт музею: моделі з самого початку, щойно виходячи, перетинали один з витворів мистецтва, виконаний у стилі мінімалізму португальським художником Педру Кабріта Рейш, “One, two and three” (2001), виставлений у центрі коридору, легко пересувулися поміж граней його паралелограмів з вмонтованими зверху довгими лампами, та плинно, без будь-якого подіуму, переміщувалися коридорами виставки постійної коллекції музею. У цім є і певний шарм і та перформативність, що взаємодіє з усіма деталями, самим приміщенням та витворами мистецтва. Барви вбрання моделей у русі додають арт-роботам ритму, що особливо відчувається коли силуети просковзують повз картину “Hagamatana II” (1967) Френка Стелли, або повз “Due ragazzi alla fonte” (1962-1975) художника Мікеланжело Пістолетто.



 

Показ пропорціював відчуття великого естетичного задоволення, адже одночасно можна було побачити і високу моду і мистецтво.

Музей Колесау Берарду, поміж іншим, скоро вже не буде безкоштовним, і багато хто скористався нагодою і прийшов трохи раніше, щоб подивитися виставлену частину колекції, у якій є Уорхол, Рой Ліхтенштейн, Сол ле Віт, Дональд Джад, Річард Серра, Моріс Луїс, Карл Андре, Річард Лонг та багато інших художників. У цій колекціє є і графіка Малевича, але його роботи зараз не виставляються. Останнім часом постійна виставка більш схожа на якийсь повчальний посібник з сучасного мистецтва, а хотілося би побачити щось дискурсивне та провокуюче... Кураторська практика тут новизною і не пахне, а зводиться до пояснення, які з робіт відносяться до ленд арту, які до мінімалізму тощо.




Художній директор музею, Педру Лапа, у своєму академічному дискурсі відстоює “l'art pour l'art”, та демонструє неприязнь до змішування виставок дизайну, архітектури та моди разом з мистецтвом – парадоксально – а на практиці бачимо інше. Мабуть сьогодні перемагає ідіосинкразія аніж pure idea. Принаймні коли кураторство не цікаве, то хоч мода додає якоїсь динаміки цьому музейному приміщенню з угрупованими за схемою роботами. Сподіваємося, що скоро буде можливим побачити у виставках мистецтва щось нове і більш продумане, але тепер це вже можна буде зробити лише заплативши квиток. 

А от дизайнера моди можна сміливо привітати з перемогою!



Лідія Коловрат, яка народилася у Босніі, а навчалася у Хорватії, приїхала до Лісабону ще у дев'яностих. Тут відкрила своє ательє на Прінцепе Реал, де й досі працює і має невеличкий магазинчик. У ньому завжди можна знайти щось цікаве, поміж іншим парфуми Ніколаса де Барі, у яких він відтворює історичні фігури такі як Маркіза Помпадур, Людовик XV та Казанова. Сама ж Лідія, яка дуже цікавиться історією, розробила цілий ряд
неперевершених колекцій, а також має ексклюзивну постільну білизну у принті якої можна угледіти усіх королей та королев Португалії, фігури яких змішані з кольоровими сюжетами “анютиних вічок”. Вона вміє поєднати те, що вже є пам'яттю та історією – з сучасністю, а етно – з прямим та спортивним кріом, і зробити так сміливо та успішно, немов це є природнім.

Фото автора та з Архіву "ModaLisboa" (фотограф Руй Вашку (Rui Vasco).
Відео показу можна оглянути на каналі youtube та веб-сайті Museu Berardo

Наталія Говоркова,
Лісабон, Португалія


Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Червень 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Травень | Липень