«Вся гордість учителя в учнях…» - до 125-річчя з дня народження О.О.Осмьоркіна

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кіровоград | 06 березня 2017 10:21 |

«Вся гордість учителя в учнях, в зростанні посіяних ним зерен» - саме такий  вислів відомого вченого-хіміка Д.І.Мендєлєєва хочеться віднести  до педагогічної діяльності професора живопису Олександра Олександровича  Осмьоркіна, якій він присвятив майже тридцять років свого життя. Викладати почав ще в 1918 році в Москві у 1-х та 2-х Державних вільних художніх майстернях (ВХУТЕМАС-ВХУТЕІН), а згодом був керівником індивідуальних живописних майстерень в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна та Московському художньому інституті ім. В.І.Сурікова.

В живописну майстерню О.О.Осмьоркіна, де панував дух мистецтва,  мріяли і намагалися  попасти багато студентів. Його поява була справжнім  святом для студентів. Адже Олександр Олександрович буквально насичував своїх учнів  енергією та теплом своєї душі, любов’ю до мистецтва, знаходячи  до кожного вірний підхід  та розкриваючи індивідуальні особливості майбутніх художників. Він не намагався всіх зробити маленькими «осмьоркіними», а  хотів бачити  не схожих на нього великих художників, і часто повторював: «Щоб стати художником, ви повинні мене зрадити».  Тому і не дивно, що слова «я навчався у Осмьоркіна» стали свого роду паролем, ключем приналежності до товариства, ключем довіри. Навіть якщо люди займалися в майстерні О.О.Осмьоркіна в різний час і  їх шляхи в житті та мистецтві розходилися, фраза «я навчався у Осмьоркіна» створювала відчуття певної спільноти та братерства.

О.О.Осмьоркін був педагогом, що називається, «божою милістю». І хоча у нього не було чіткої програми, системи викладання, кожна його порада, настанова сприймалися уважно і назавжди. Він сам був для учнів живим прикладом безмежної відданості мистецтву, чистоти, безкомпромісності, безмежної захопленості мистецтвом, і як ніхто інший вмів запалювати цією полум’яною пристрастю, якій служив і якою жив. Головною перевагою його «школи» було не стільки в навчанні художнім прийомам, скільки в тому, що він прищеплював любов до мистецтва, широту його розуміння, нетерпимість до фальші.

Він був не просто всебічно освіченою і  інтелігентною особистістю, а ще й  представником того старого культурного прошарку, спілкування з ним варто було десятків циклів лекцій з мистецтва.

Коли на О.О.Осмьоркіна обрушилися несправедливі нарікання, через які йому довелося покинути майстерню і залишити викладацьку діяльність, його першою реакцією було здивування. Художник не міг збагнути причину настільки жорстоких, несправедливих нападок. Адже йому інкримінували надмірну любов до західного так званого «буржуазного» мистецтва, зокрема, французьких імпресіоністів та Поля Сезанна. І хоча він не менше захоплювався творчістю  Василя Сурікова та Олександра Іванова, і ніколи не протиставляв різні живописні школи, а навпаки   умів знаходити в кожній з них «мистецьке зерно», радянська влада не пробачала творчим людям такі речі, на відміну від студентів, які відчували  безмежну відданість свого педагога  мистецтву у всіх його проявах і платили йому безмежною  повагою та  любов’ю. Навіть після смерті О.О.Осмьоркіна  у 1953 році його учні кожного року в день народження  свого учителя 8 грудня збиралися разом в  майстерні художника, щоб вшанувати його пам’ять.

Багато теплих спогадів  залишили учні О.О.Осмьоркіна про свого вчителя,  дбайливо зібрані  вдовою художника та його учнем заслуженим художником  Росії А.Ю.Нікічем і надрукованих в монографії «А.А.Осмеркин. Размышления. Письма. Воспоминания» (Москва,1981). «Мы любили его, больше того, мы боготворили его... А.А.Осмеркину как педагогу дано было, на мой взгляд, самое главное и дорогое – видеть в каждом студенте художника, ему присуща способность распознавать свойства таланта, его индивидуальную окраску, его своеобразие, он развивал эти особенности ученика», - писав у своїх спогадах народний художник СРСР О.О.Моісеєнко.

Тому не дивно, що коли на батьківщині художника в місті Кіровограді (нині Кропивницький) на базі меморіального будинку у 1985 році було вирішено створити музей О.О.Осмьоркіна, його учні підтримали цю ідею та подарували до музею свого вчителя власні образотворчі твори.

Музейна колекція «Творчість художників - учнів О.О.Осмьоркіна» складає майже 100 одиниць  живописних та графічних творів московських та ленінградських художників, переданих Російським фондом культури напередодні відкриття музею у 1994 році,  а також власних дарунків білоруських митців народного художника Білоруської РСР Є.О.Зайцева, заслуженого діяча мистецтв Білоруської РСР Н.М.Воронова, члена Спілки художників СРСР Ф.І. Дорошевича та російських художників Р.М.Зелінської і І.І.Вітман,  вдови художника О.І.Жарова. Серед художників, твори яких представлені в музейному зібранні, є такі знакові імена для радянського мистецтва як: народний художник СРСР О.О.Моісеєнко, заслужені художники Росії А.Ю.Нікіч, М.П.Кончаловський та Г.О.Савінов, заслужений художник Вірменії Є.А.Асламазян, члени Спілки художників СРСР М.А.Бірштейн, І.І.Вітман, О.Г.Верейський, І.І.Годлевський, Ф.М.Дорошевич, О.І.Жаров, Р.М.Зелінська,  М.П.Кончаловський, О.О.Лєщинська, В.В.Лєвік, С.І.Осіпов, В.Ф.Подковирін, Г.В.Павловський, І.С.Сошніков,  В.К.Тєтєрін, М.О.Фейгін, Я.М.Хаімов, М.В.Шкубер, С.М.Юнович.

Учні Осмьоркіна, як і їх учитель, в образотворчому мистецтві надавали перевагу малим жанрам: пейзаж, портрет, натюрморт. Саме вони складають переважну більшість  колекції.  Особливо  цікаві твори присвячені безпосередньо  пам’яті  Олександра Олександровича, а саме -  роботи заслуженого художника Росії А.Ю.Нікіча «Портрет О.О.Осмьоркіна. Із циклу «Улюблене обличчя». Опус У. Вар. І» (1987-1992), М.А.Бірштейна  «Ваше здоров’я, Олександре Олександровичу!» (1992),  Р.М.Зелінської  «Мороз. Пам’яті О.О.Осмьоркіна» (1992).

Зазначена  колекція має велику не тільки образотворчу, а й мистецтвознавчу  цінність, даючи нам можливість зрозуміти та розкрити принципи роботи  живописної школи О.О.Осмьоркіна, експонування ж її на музейних виставках сприяє популяризації  творчості нашого талановитого земляка, професора живопису О.О. Осмьоркіна та його учнів.

2017-й рік для художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна ознаменований відзначенням 125-річного ювілею видатного земляка - художника і педагога Олександра Олександровича Осмьоркіна. З цієї нагоди музеєм заплановано низку заходів – тематичні виставки, мистецтвознавчі читання, лекції, екскурсії, творчі зустрічі, різноманітні культурно-просвітницькі акції, які проводитимуться протягом року. І стартував цей мистецький проект відкриттям виставки творів відомих радянських художників «Вони любили його…»,   яка яскраво демонструє, що його учні виконали заповіт свого учителя  і присвятили своє життя мистецтву та стали великими і оригінальними художниками.  Велика кількість випускників О.О.Осмьоркіна стала дійсно яскравими творчими особистостями, самостійними, потужними живописцями, графіками, художниками театру і кіно.  Завдячуючи художньо-педагогічній методі О.О.Осмьоркіна, всі його учні умовно залишалися членами єдиної мистецької групи, яку об’єднували не групові або особисті інтереси, не організаційні правила чи ідеологія, а культурна світоглядність і загальномистецьке бачення. І незалежно від того, наскільки суспільством або владою була визнана їхня творчість, вони залишалися носіями тієї світоглядності і високих вимог до професійного мистецького рівня художника.

Тож, шанувальники образотворчого мистецтва мають унікальну можливість познайомитися з рідкісною збіркою картин, створення яких охоплює досить значний період - від середини 1930-х до початку 1990-х років, і відчути атмосферу того часу та й просто насолодитися прекрасними творами радянської школи живопису, до створення якої долучився і наш земляк – художник і педагог Олександр Олександрович Осмьоркін.

Дячук Ірина,
головний зберігач фондів
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

 
Афіша виставки
“Вони любили його…“

 

О.О.Осмьоркін зі студентами. ВХУТЕМАС
Москва
Поч.1920-х рр.
 
О.О.Осмьоркін зі студентами своєї майстерні
в Ленінградському інституті живопису, скульптури
та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна ВАХ
1933-1934 рр.
 
О.О.Осмьоркін зі студентами Московського
художнього інституту ім. В.І.Сурікова
1948
 
Нікіч А.Ю.
Портрет О.О.Осмьоркіна.Із циклу
«Улюблене обличчя». Опус V. Вар. І»

1987-1992
Полотно, олія
100х80
 
Бірштейн М.А.
Ваше здоров’я,
Олександре Олександровичу!

1992
Полотно, олія
90х80
 
Зелінська Р.М.
Портрет художника І.В.Дмітрієва
1977
Полотно, олія
80х60
 
Моісеєнко О.О.
Пейзаж з лазнею
1973
Полотно, олія
46х65
 
Годлевський І.І.
Стара Ладога взимку
1967
Полотно, олія
46х65
 
Асламазян Є.А.
Вірменський виноград
1986
Полотно, олія
80х100
 
Верейський О.Г.
Дощ у Венеції
1960-і
Папір, акварель
50х70
 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Червень 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Травень | Липень