«Шляхами пізнання» Олексія Какала

27 січня 2017 року відзначив свій 75-й День народження член національної спілки художників України, заслужений художник України Олексій Какало.

З цієї нагоди 23 лютого в Чернігівському обласному художньому музеї ім.Григорія Галагана відбулося відкриття персональної виставки живопису «Шляхами пізнання». На її відкриття завітали друзі художника, шанувальники його творчості, представники влади. Багато щирих вітань і теплих слів подяки прозвучало цього дня на адресу ювіляра. На його честь прозвучала пісня на слова і музику чернігівського композитора Петра Зуба «Голубе Полісся» у виконанні бандуристки музичної школи №1 ім. С. Вільконського Анни Соловей. Відкриваючи виставку, директор музею, заслужений працівник культури України Ірина Ральченко привітала митця з нещодавнім ювілеєм. Заступник начальника Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Павло Веселов вручив ювіляру Почесну Грамоту за багаторічну сумлінну працю і особистий внесок в розвиток образотворчого мистецтва України. Секретар Чернігівського осередку Національної спілки художників України Тетяна Федоритенко привітала колегу з побажаннями довгих років творчості.

Про шлях у мистецтво Олексія Какала розповіла куратор виставки, завідуюча відділом науково-дослідної роботи музею Ніна Бібік.

Виставка розгорнулась в трьох виставкових залах музею. На ній представлене все розмаїття жанрів. Але, як відзначив на відкритті сам художник, перевагу він все таки віддає тематичним творам. Зауважимо, що на цій виставці експонується понад 50 робіт автора і 8(!) з них написані 2016 року. Серед нових полотен життєстверджуючим звучанням вирізняється твір «Козаки йдуть», навіяний українською народною піснею «Ой на горі та женці жнуть». Яскравими акцентами позначений «Міський краєвид» (2016), у якому чернігівці можуть пізнати Лісковицю. Колоритними, сповненими глибокого психологізму є портрети «А сорочка мамина біла-біла» та «Лора. Циганка» (обидва 2016). До слова, моделлю для першого (як і для багатьох інших) слугувала дружина художника Віра Василівна. Вона не лише взяла на себе усі побутові клопоти, аби чоловік міг якомога більше займатися творчістю, а й часто допомагає знаходити цікаві типажі для творчих портретів. Часто сюжетами його картин стають побачені (наприклад з вікна автобуса) сцени повсякденного сільського життя, як-от «За городами осінь» (2005). Враження від мандрівки до далекого Марокко вилились у творі «Подорожній» (1986-1989), що став надбанням музейної колекції. Загалом же в фондах музею знаходиться близько 20 творів знаного митця. Сподіваємось, що їх стане ще більше.

Отож, з роси Вам і води, Олексію Васильовичу! І многії літа!