ДО ЮВІЛЕЮ…

Малювання – це та самотність,
яка дає можливість мовити, це вихід
із замкненого в собі буття у безмежну відкритість,
що єднає мене зі світом.

Ніна Денисова

Сьогодні 75-річний ювілей відзначає живописець, графік Ніна Денисова. Корені її виходять із села Тулинці, що на Київщині, згодом батьки довгий час жили у місті Січеславі-Дніпропетровську. Проте їх переселили під час війни у місто Златоуст Челябінської області. Саме тут 21 лютого 1942 року народилася Ніна Михайлівна. Наразі живе і працює у Києві. 1962 року закінчила Дніпропетровське художнє училище. З цього часу представляє свої роботи на обласному, республіканському рівнях, пізніше її твори експонуються в Естонії, Японії (Осако), Чехії (Прага), Німеччині (Мюнхен), Польщі (Краків).

Вона – автор ілюстрацій багатьох книжок, протягом тривалого часу – художній редактор журналу «Соняшник», член Братства Преподобного Аліпія (1992), член Спілки художників з 1972 р.

Ранні роботи художниці зберігають зв’язок з «чистою» ілюстрацією. Вони спілкуються з глядачем через образи реального світу, але своєрідна пластична мова дозволяє навіть в ілюстраціях дитячих книжок віднайти філософський підтекст, роздуми про гармонійний зв’язок людини з природою. Притаманний їй лаконізм легко сприймається через ланцюжки зустрічних уявлень, сприяє активному прочитанню закладеного в зображеннях змісту. Роботам художниці властиві хвилююча недомовленість, заклик глядача до співавторства і до асоціативного домислення ситуації.

Ніна Денисова – один із авторів, котрі прагнуть віалізувати мистецтво як спосіб буття божественного тексту. Творчість мисткині виражає не лише її непересічну індивідуальність, а й конденсацію загальних тенденцій та інтуїцій нашого суспільства: суспільства, що зависло між минулим і сучасним. Знайдена нею манера художньої умовності являється природною і внутрішньо необхідною, точно співпадає з художнім задумом твору, з усіма рухами авторських почуттів та думок. Уміння тонко і переконливо передати образний світ, висловити поетичну душу твору простими, а разом з тим досконалими засобами, свідчить про високий професіоналізм і серйозне ставлення автора до самого призначення художнього ремесла.

У колекції Хмельницького обласного художнього музею зберігається 7 творів мисткині. Декілька із них донедавна прикрашали постійну експозицію, яка була високо оцінена багатьма мистецькими критиками та мистецтвознавцями.

Полотна художниці мають тонке емоційне забарвлення, наповнені українськими символами (писанка, вишиванки, фрагменти розписних мисок) та орнаментом, звернені до нашої духовності. Вони – як вікна у світ дитинства, що досі не відпускає її, залишається зворушливими спогадами, щирою наївністю сприйняття довкілля («Погляд в себе», «Вечоріє»).

У роботі «Великдень» слід відзначити неспівпадіння теми із колоритом: можливо це Великдень оповитий чорним маревом Чорнобильської аварії. Художниця глибоко переживає трагедію на ЧАЕС, через яку весь світ охопила екологічна катастрофа: усе котиться в прірву, приречене на загибель; лише в зображених світлих постатях з дитиною відчувається надія.

До цієї ж теми звертається Н. Денисова на полотні «Моя вина – Чорнобиль». Вже в назві звучить усвідомлення мисткинею і своєї вини, своєї опосередкованої дотичності до масштабної катастрофи ХХ ст. Композиція складається з двох частин: лівої – темної, майже чорної та правої – вибіленої. Це може бути натяк на двоскладову назву населеного пункту – Чорнобиль (Чорнобілля). Але можна віднайти і набагато глибший зміст. З одного боку – це благо для людей: комфортне існування (біла частина) та шкода, збитки (чорна частина), які несе людству і всій планеті надмірне, неконтрольоване, споживання. Простіше кажучи – жадібність, прагнення все більших зручностей за рахунок природи, а отже власноручне нищення самих себе. Тобто перед нами робота – застереження, робота – заклик схаменутися вчасно, аби не було пізно.

Живописна поверхня «Різдва Богородиці» наповнена темними лініями, які поділяють полотно на геометризовані форми (квадрати, ромби); в колориті переважають червоні й жовтогарячі відтінки, урізноманітнені білими, зеленкуватими, синіми мазками. Ця картина здається спокійною, теплою; тут відчувається духовна піднесеність, святість. Перед нами постають узагальнені людські постаті, деякі – з німбами. Ми занурюємося у храм людської душі. Тему цієї роботи можна визначати з двох боків: в першу чергу – це біблійний мотив народження Богородиці, з іншого боку – це наше життя від народження до похилого віку.

Якщо у попередній роботі відчувається дух храму, то на полотні «Невимовне» – домашня атмосфера: створюється враження, що у вікно дивиться жіноча постать з похиленою до плеча головою, чи ми виглядаємо і бачимо її. Ліворуч, на тлі розмитих плям червоно-рожевих та бузково-синіх відтінків – вікно, під яким – контури лави з напівпрозорою жіночою постаттю. У вікні – фрагмент розписної миски. Можливо, тут вилитий сум художниці за померлою мамою; співчуття стареньким самотнім людям чи захист Богородицею жінки-матері.

Сучасній динамічній дійсності художниця протиставляє тишу і спокій власної душі. В структурований геометрією простір, де лінія має подвійну функцію: водночас і дробить, і організовує площину, вмонтовується впізнаваний знак-символ та інші предмети. Роботи побудовані за законами гармонії, хоча не розраховані на пряме чуттєве сприйняття. Вони апелюють до інтелектуального та духовного.

Кожен твір Н. Денисової – це повернення прадавніх символів у теперішній раціональний світ, який зруйнував здатність людини реагувати на справжнє. В її живописі архетипна символіка утверджується в лаконічній та вишуканій строгості лінії й кольору. Надзвичайно цілісний і самодостатній художник, Ніна Михайлівна зуміла наблизити свій живопис до сакрального мистецтва.

Література:
1. Бевза П., Ременяка О. Земне і небесне Ніни Денисової // Артанія. – Книга 2Б. - № 1. – 2012 р. – с. 26-27.
2. Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве / Пер. с англ. А. Майкапара. – М.: КРОН_ПРЕСС, 1999. – 656 с. – Серия “Академія”.

Людмила Сковерко,
науковий співробітник
Хмельницького обласного художнього музею