Їх зустріч була визначена Всесвітом…

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кіровоград | 15 лютого 2017 09:30 |

Хто сказав, що кохання - привілей молодих? Так, молодість нестримно буяє, вирує пристрастями, жагою нових почуттів, бажанням задоволень та втіх. Але, згодьтеся, кохання в зрілому віці, то є  Дар Божий! Здатність сприймати життя серцем і душею, в повній мірі відчувати всі смаки і, як кажуть, післясмаки, які підсвідомо викликають незабутні враження, асоціюючи ірреальність з буттям, і все це на тлі набутого досвіду, чималих розчарувань та навіть і зрад…

Вони одружилися в 1945-му. Олександру Осмьоркіну, відомому, знаному художнику, професору живопису, було вже майже 53, а Надії Навроцькій, архітектору за фахом –  лише 35.

Із листа Олександра Осмьоркіна до Віри Навроцької, матері дружини, від 10 грудня 1951 року: «Ну что ж, я напишу, как праздновал свой день Ангела. Это было 6 декабря, в этот день есть Александр, к которому я принадлежу. Мы с Надей сосчитали – было 30 человек. Было вино и очень весело. Из знаменитостей были Ирина Шаляпина, Анна Ахматова, Вертинский. Были мои ученики, моя дочь Татьяна – ей сейчас 17 лет… Был мой товарищ – иллюстратор по западной литературе художник Милашевский, который, между прочим, сделал на меня и Надю карикатуру по картине Пукирева «Неравный брак»…»

Вони обидва мали за плечима шлюби з усіма радощами й прикрощами, але ніяк не розчаруваннями. Їх зустріч була визначена Всесвітом. Вона для нього була всім – коханою, вірним другом  і помічником, однодумцем, надією та опорою. Він для неї – життям!

Їх відносини були сповнені високих почуттів, які мабуть чи не єдині допомогли пережити досить драматичні події в житті художника – звинувачення у формалізмі та пропаганді західних поглядів в мистецтві, звільнення з роботи, судові тяжби з приводу картини «Передові люди автозаводу імені Сталіна» і як наслідок важка хвороба...

Із листа Олександра Осмьоркіна до Віри Навроцької, матері дружини,  від 1 травня 1953 року: «Наконец наступила весна та настоящая весна, как я ее называю – «как таковая». Я пишу Вам под радио, где передают «Бетховен» - радиопостановку. Мне хочется Вам сообщить большое и радостное. Во-первых, еду на лето на сей раз не в Загорск, где побывал 13 раз, то есть 13 лет, где все переписал, конечно, понимайте не буквально, а относительно. Но все-таки захотелось переменить место; то, что еще не видел – это будет значительно острее. Итак, еду в Плесково, бывший дом отдыха театра Вахтангова, а сейчас передан в дом отдыха «Рабис», союз мне дал путевку в этот дом на два месяца – бесплатно. Как не соблазниться? Это бывший охотничий домик Шереметевых. Природа замечательная, и главное – река, чего в Загорске нет. Вот эти данные меня и мою Надю склонили за Плесково. Волнуюсь очень, и хочется поехать. Для этого грунтуется холст…»

Ця поїздка виявилася останньою в житті художника. 25 червня 1953 року під час роботи над пейзажем у нього стався крововилив в мозок. 29 червня його поховали на Ваганьковському кладовищі в Москві.

Надія Осмьоркіна овдовіла в 42 роки, здавалося померла разом з ним… І лише велике бажання повернути добре ім’я, незаслужено спаплюжене, коханому чоловіку додавало їй сил, снаги і довгих років життя, аби влаштувати посмертні виставки творів художника в 1959 та 1989 роках, підготувати до друку солідне мистецтвознавче дослідження «Осмеркин. Размышления об искусстве. Письма. Критика. Воспоминания современников» - Москва, 1981 та ініціювати відкриття меморіального музею в рідному місті живописця в 1994 році.

І весь цей час жити спогадами про нього, єдиного в цілому світі, хто навіки полонив серце і душу… І зберігати в таємниці від всіх, як найдорожче, що залишив їй – останні слова, написані ледь відчутною рукою, бо ні говорити, ні ворухнутись вже не міг, скований лабетами смертельної хвороби: «Я благодарен…Я тебя очень люблю… Я жить без тебя не могу…»

Чернова  Віта, директор
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький

 
Олександр Олександрович Осмьоркін
з дружиною Надією Георгіївною в майстерні
Москва. 1952

 

Вдова художника Надія Георгіївна
біля могили Олександра Олександровича Осмьоркіна
на Ваганьковському кладовищі в день поховання
Москва. 1953
 
Осмьоркін О.О.
Профіль і квіти.
(В майстерні художника)
1946
Полотно, олія
130х100
(Із зібрання Державної Третьяковської
галереї, Москва, Рф)
 
Осмьоркін О.О.
Зелене пальто.
(Портрет Н.Г.Осмьоркіної)
1947
Полотно, олія
159х129
(Із зібрання художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна. м. Кропивницький, Україна)
 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Лютий 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728     
Січень | Березень