КУЛЬТУРНА ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

У травні цього року мою увагу привернув антикварний сайт Sixbid, зареєстрований у Німеччині, точніше, в Баден-Бадені. Привернув невипадково, бо на ньому були дуже цікаві археологічні лоти. На той час їх було небагато, лише шість, але все те, що я побачив справляло враження саме українських знахідок. Але підтвердження цьому у мене тоді не було…

А от зараз є! Шостого серпня на аукціоні Віоліті за 2.210-00 гривень було продано лот під назвою «Литейная форма ЧК». Йдеться про бронзову формочку (коктіль) для виготовлення воскових моделей, та подальшого лиття прикрас. Це надзвичайна цікава та рідкісна знахідка, яка має велику цінність як для науковців, так і для музеїв. До речі, у наших музеях, якщо не плутаю, форм для подібних прикрас-лунниць немає взагалі.

Сьогодні ця знахідка вже продається через аукціон Sixbid, а її ціна наразі сягає 260 британських фунтів, тобто десь вісім з половиною тисяч гривень.

Але справа не лише в цій, хоч і цікавій, але окремій знахідці! Цей сайт відносно молодий та ще маловідомий. Яким чином він за кілька місяців спромігся різко збільшити кількість лотів, пов’язаних саме з археологічними знахідками? І чому значна частина цих лотів вочевидь походять з теренів України?

Варто звернути увагу, що Sixbid не просто торгує дрібним антикваріатом, у нього, наче у дуже солідного продавця з гарною репутацією, є власна наглядова рада. Ця рада складається з трьох поважних та відомих у антикварному світі персон – д-ра Крістофа фон Моша (Dr. Christoph von Mosch), ЮргаРіхтера (Jürg Richter) та Ульріха Кюнкера (Ulrich Künker).

Крістоф фон Мош має безпосереднє відношення до одного з найбільших та найавторитетніших у Європі аукціонних будинків – Горни унд Мош (Gorny und Mosch).

Юрг Ріхтер – авторитетний нумізмат та аукціонер, пов’язаний з аукціонним будинком СІСКОНА АГ (SINCONA AG).

А Ульріх Кюнкер представляє аукціон Фріц Рудольф Кюнкер ГмбХ & Ко. КГ (Fritz Rudolf Künker GmbH & Co. KG).

Проблема всіх європейських антикварних аукціонів полягає в тому, що вони змушені працювати в правовому полі. Будь який лот повинен мати документальне походження, яке не викликає жодних сумнівів. Бо через одну дрібну помилку можна втратити репутацію, ліцензію, весь свій бізнес та й, навіть, сісти за грати. Бо ще з 1970 р. Конвенцією ЮНЕСКО «Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» передбачено кримінальну відповідальність для антикварів, які приховують походження культурних цінностей.

І от виникає дилема. З одного боку – правова заборона та відповідальність. З іншого – величезний потік нелегальної археології, вже частково відмитий через сайт Віоліті.

Так і з’являються нові аукціонні ресурси, начебто не конкуруючі з солідними антикварними будинками. Але насправді це шпаринка через яку реалізується те, що продавати небажано або ризиковано.

Ось іще один приклад. Нещодавно Sixbid торгував лот, який так продати і не спромігся. Подивіться на срібну золочену накладку. Ту, що правіша. Звичайно, вона жодного стосунку до вікінгів (про що там написано) не має. Це прикраса надзвичайно рідкісного та маловивченого кола старожитностей, яке відомо приблизно у верхній та середній частині Дніпра, переважно лівобережжя. Знаємо ми про такі речі дуже мало, ймовірно йдеться про кінець п’ятого – початок шостого століть. Хто залишив ці вироби, були це слов’яни чи якесь населення,яке раптом з’явилося на наших теренах і так само раптово зникло, невідомо. Знаємо лише те, що за межами цієї території цих прикрас не знаходили.

А ось знов вона, вже з сайту Віоліті. Якийсь дурень – даруйте на слові! – продав її у серпні минулого року лише за 260 гривень. Я не буду продовжувати аналіз лотів на Sixbid – цей сайт не єдиний, він лише непогано діагностує проблему.

Свій текст я назвав «Причини та наслідки». Причини не в німецьких або ще якихось аукціонах. Причини тут, в середині. Тотальний неконтрольований та організований грабунок пам’яток археології. Добре структурований та розвинутий ринок. Зацікавленість влади у збільшенні обсягів як нелегальних розкопок, так і обігу знахідок. І, нарешті, безпечні та добре налагоджені шляхи вивезення за кордон. А про наслідки думайте самі…

Днями усі ми раділи від звістки про рішення голландського суду. Дуже приємно, що чудова археологічна колекція має шанс повернутися додому. Але скільки таких колекцій протягом минулого року було вивезено та продано в інші країни?

Кажуть, що незабаром ми отримаємо проект нового закону, який регламентує вивезення культурних цінностей. Кажуть, що процес той занадто забюрократизований та потребує лібералізації. Побачимо…