Не та інструкція, не та... або Прокинулись

Не довго раділа притомна частина музейної спільноти України появі Інструкції з організації обліку музейних предметів, адже через 2 місяці після її затвердження прокинулись ті, хто від ліні чи байдужості ігнорував робочий процес з її створення і коригування. Треба сказати, що очолює цей "бабський бунт" заступниця директора Музею історії міста Києва.

Міністу культури України
Євгену Нищуку

Шановний Пане Міністре!

Музейна професійна спільнота глибоко стурбована змістом “Інструкції з організації обліку музейних предметів України”. Цей документ набув чинності на підставі наказу Міністерства культури України № 580 від 21 липня 2016 р. і зареєстрований у Міністерстві юстиції 12 серпня 2016р. за № 1129/29259.

Детальне ознайомленні з інструкцією викликало багато питань до її укладачів як до змісту, так і до способу її ухвалення. Хвилю несприйняття, заперечення, а подеколи і обурення у середовищі музейних працівників викликали окремі позиції інструкції. Серед найбільш неприйнятних:

1.     Дивним виглядає пункт 3 наказу Міністерства культури України від  21.07.2016 № 580, де зазначено «Вважати такими, що не застосовуються на території України, розділи І-ІІІ, окрім абзацу другого пункту 21, пунктів 34-74, додатки 1-20 і 24 «Инструкции по учету и хранению музейных ценностей, находящихся в государственных музеях СССР», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 17 липня 1985 року № 290.»   На підставі цього пункту залишаються чинними на території суверенної України  нормативи, що діяли за СРСР по відношенню до «Реставрации особо выдающихся музейных ценностей, кроме самых простейших консервационных работ», які «допускается производить только с разрешения Министерства культуры СССР и при наличии заключения комиссии в составе авторитетных специалистов, музейных работников и реставраторов высшей квалификации».  Здається, що ніхто в Міністерстві культури України не читав цих «залишених» для майбутніх нащадків рудиментів радянської музейної бюрократії та ще й у таких важливих розділах присвячених реставрації особливо значущих музейних предметів? Виглядає так, що необхідність реставрації, скажімо, пекторалі має бути затверджена Міністерством культури Російської Федерації, як правонаступника  Міністерства культури СРСР? Або як інакше тлумачити цей пасаж наказу, підписаного Вами?

2.     Інструкція складена під керівництвом В.М. Рожка не узгоджена з діючим законодавством України у багатьох пунктах починаючи від  законодавства у сфері спадкового права і закінчуючи питаннями узгоджень з пунктами законів України, зокрема, «Про Національний архівний фонд та архівні установи» та «Порядку державного обліку документів Національного архівного фонду». За перерахованими у преамбулі до інструкції термінами такого поняття як «архівний документ» (передбачений у Законі про НАФ) в Інструкції не існує. Натомість фігурують «писемні джерела - рукописні й друковані документи: рукописи, рукописні книги, стародруки, рідкісні видання усіх видів друку (періодичні видання та ілюстрації до них, листівки тощо), автографи, щоденники, листування, мемуари, літературні твори, картографічні матеріали (карти, атласи, глобуси, плани, креслення) тощо».  До однієї категорії цим пунктом об’єднані й інкунабули-друки до 1500 р. і масові  видання кінця XIX ст., автографи відомих діячів та масові видання пізнішого часу. Таким чином прописане застосування Закону України про НАФ тут практично неможливе через неузгодження понять. Такі приклади можуть бути наведені масово відносно інших запропонованих до використання Законів України.

3.     У пункті 7 додатку №7  у формулярі спеціальної інвентарної книги передбачається «у графі 11 зазначається оціночна та страхова вартість» предмета.  Цей пункт є провокативною вимогою, яка може мати далекосяжні наслідки для Музейного фонду України, включно з можливістю введення предмету в обіг як звичайної матеріальної цінності. Практики зарубіжних державних музеїв це виключають. Запопоноване введення не пояснене  в інструкції жодним чином.

Зауваження і заперечення з боку професіоналів викликають інші позиції       запропонованої інструкції. У репрезентованому вигляді вона може стати підставою для зловживань з боку  безвідповідальних бюрократів. З іншого боку такий недолугий документ псує імідж українського музейництва зокрема та шкодить авторитетові країни в цілому у цей складний для нас час, коли ставлення до музейних раритетів і повага до національного надбання є мірилом  культурної зрілості країни перед світовою спільнотою. Без перебільшення можна сказати, що Музейний фонд України є  складовою національної ідеї, за яку нині українці проливають кров на Сході, і ставлення до якого має бути адекватне його змісту.

На підставі викладеного просимо Вас відкликати запропонований  невдалий варіант «Інструкції з організації обліку музейних предметів» та створити редакційну раду з фахівців по виробленню «Інструкції обліку та зберігання Музейного фонду України» , яка б відповідала сучасним вимогам музейної сфери.  Зі свого боку  готові взяти участь у роботі групи та радо надати свої напрацювання задля успіху нашої музейної справи .