Суд Амстердама на 2 місяці пішов у нарадчу кімнату

05 жовтня 2016 18:45 |



Окружний суд Амстердама (Нідерланди) обіцяє оголосити рішення щодо «скіфського золота» 14 грудня. Про це на своїй сторінці у Facebook написала перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова, яка входить до складу офіційної делегації, що представляє Україну в суді, засідання якого відбулось 5 жовтня 2016 року.


 «Окружний суд Амстердама обіцяє рішення 14 грудня», – написала заступник міністра.

До складу української делегації входять представники Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції України, Перший заступник Міністра культури України Світлана Фоменко, Перший заступник Міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова, Генеральний директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва Людмила Строкова, вчений секретар Національного музею історії України Олена Оногда, член Президії Українського комітету Міжнародної Ради музеїв (ІСОМ) Катерина Чуєва.

Як повідомляє Український національний комітет Міжнародної ради музеїв ICOM, під час засідання три сторони слухань - кримські музеї, українська сторона (відповідальне представництво належить Міністерству юстиції України) та Музей Алларда Пірсона - отримали можливість висловити свою позицію, зробити офіційні заяви та прокоментувати озвучені сторонами пункти. Представники кримських музеїв виголосили низку суперечливих тверджень, у тому числі те, що Україна не є власником даних музейних предметів, оскільки право власності належить музеям або АР Крим, накази Міністерства культури не є чинними для кримських музеїв та що АР Крим потрібно розглядати "як державу на стадії формування" та ін. Довгі заплутані пояснення були приведені кримською стороною з приводу “незрозумілого” поняття “державної власності” та моральних прав України на археологічні знахідки з території Криму. Музей Алларда Пірсона, намагаючись убезпечити себе від наступних позовів, покладається на рішення суду, оскільки самостійно не може визначити власника даних музейних предметів. Позиція української сторони містила численні посилання на міжнародне, українське та нідерландське законодавство, згідно з яким всі музейні предмети мають бути повернені Україні. Український захист наголосив на тому, що дані музейні предмети належать до державної частини музейного фонду України, а також на тому, що Україна є і власником, і країною походження предметів, а отже, під час розгляду справи мають в першу чергу застосовуватися положення Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (1970).

Професійна громадськість пильно стежить за перебігом цієї судової справи, що має політичне тло. Зокрема, є здивування з приводу того, чому у складі делегації немає Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, Віце-прем`єра з гуманітарних питань Вячеслава Кириленка, що могло б бути свідченнями у зацікавленості української сторони у вирішенні питання на її користь.

"Якщо рішення буде не на користь України, думаю, міністр культури і міністр іноземних справ мають піти у відставку", - написав у Facebook громадський діяч, член Правління ГО "Український центр розвитку музейної справи" Олексій Копитько.

Нагадаємо, що 584 експонати з Національного музею історії України та 4-х музеїв Криму - Центрального музею Тавриди, Керченського історико-культурного заповідника, Національного заповідника "Херсонес Таврійський" і Бахчисарайського історико-культурного заповідника - у липня 2013 року були вивезені до Німеччини та як виставка "Крим. Золотий острів у Чорному морі" були представлені у LVR-LandesMuseum Bonn (Бонн). Після завершення експонування, у січні 2014 року, згідно угод і планів, виставка була переміщена до Археологічного музею Алларда Пірсона університету в Амстердамі (Нідерланди).  Після завершення виставки та анексії Криму Російською Федерацією, нідерландська сторона, незважаючи на надані раніше Міністерством закордонних справ Королівства Нідерданди гарантії, заявила про неможливість повернення кримських експонатів Національному музею історії України (якому було передано право оперативного управління відповідним наказом (№292)  Міністерства культури), мотивуючи відмову можливими претензіями з боку кримських музеїв, і зробила заяву 20 серпня 2014 року про те, що віддасть експонати тій стороні, на користь якої буде рішення суду. Предметом судового спору є 565 експонатів (2111 одиниць збереження) з 4-х кримських музеїв, що є державною частиною Музейного фонду України. Станом на сьогодні їхня страхова вартість становить 10 млн. євро.

Джерело

Схожі публікації

Коментарі (15)

 

До відома! | 09 жовтня 2016 13:05:30

Уплывающее золото Нельзя недооценивать предсказуемость Минкульта Украины. Плюс одна бредовая идея, минус древние артефакты. #Швец #Подтуркин ________________________________________ 14:00, 04.10.2016 Предисловие В последнее время у граждан Украины появилась новая традиция. Теперь очень модно поплакать о том, что Европа и Америка нас кинули, не откликнулись на наши благородные порывы и Go West, не поддержали дух свободы. Люди, которые не в курсе о том, какая в Украине форма государственного устройства и почему Меркель – канцлер, а Олланд – президент, уверенно рассуждают о том, что прагматичная политика старой Европы и изоляционистов в США направлена на обслуживание исключительно собственных интересов, что в итоге приводит к соглашательству с агрессором. В этот же контекст отлично ложатся новые концепции о том, что истеблишмент ЕС и США «устал от Украины» или «проводит политику умиротворения». В копилочку целого вороха концепций отлично ложатся задержки с траншем МВФ, все этапы согласования безвизового режима, общение политиков с Путиным в курилке туалета G20, отказ от передачи летальных вооружений… И много чего ещё. Понятное дело, что в происходящем обвиняют всех: от конвента рептилоидов и мирового сионисткого правительства до Гройсмана и Порошенко как непосредственных представителей этих двух структур. Хотелось бы заметить пару вещей. Во-первых, политика наших союзников действительно предельно прагматична, и они, в первую очередь, заботятся не об идеологии, а о кошельках своих граждан. Власть, которая беспокоится о благосостоянии граждан своих стран, – это высшее достижение развитых демократий. Достигнуто это не в последнюю очередь благодаря тому, что граждане в развитых демократиях голосуют не за «красное сердце на белом фоне», а за свой существующий/будущий уровень жизни и за уровень жизни своих детей. Века войн, раздоров и революций их к этому приучили, хотя иногда бывают и эксцессы. Это нужно понимать, но не для того, чтобы завернуться в белую простынку и ползти на кладбище. А для того чтобы грамотно использовать, создавая ситуации win-win. Во-вторых, концепция назначать виноватыми сразу самых главных людей в стране, чтобы они обратили внимание и отвесили целебного пенделя среднему звену, – это, конечно, очень практичная и верная (в плане достижения цели) концепция. Но с точки зрения эволюции – это принуждение к ручному управлению, которое, как мы помним, жутко неэффективно и заставляет людей заниматься проблемами несвойственного им масштаба, что приводит опять-таки к ухудшению качества управления в стране. Мера персональной ответственности во власти должна быть очень чётко распределена. Это крайне важная концепция, потому здесь появилась эта статья. Мы не знаем, кого назначат виноватыми в результате попыток уйти от ответственности, и потому ситуацию хотели бы подать до того, как начнётся скандал, Европа ли будет виновата в своём прагматизме или шоколадный зраднык не доглядит. Итак, пусть восторжествует истина во славу лептонного бога. Фабула Мы попытаемся рассказать, почему в скором времени Нидерланды могут передать скифское золото из выставки «Крым. Золотой остров в Чёрном море» «обратно крымским музеям». Как все догадываются, «обратно крымским музеям» обозначает отдать в лапы Кремля. Как вы понимаете, если передать что-то Кремлю, то, даже после возвращения Крыма, шансов увидеть свои экспонаты у нас не будет. Итак, факты. 5 октября состоится первое судебное заседание в окружном суде Амстердама по делу о возврате в Украину вывезенных по договору с крымскими музеями 565 музейних предметов в количестве 2111 единиц хранения. Коллекция раритетов из крымских музеев ещё до аннексии Крыма Россией экспонировалась в Нидерландах в Музее Алларда Пирсона. После аннексии Украина потребовала вернуть эту коллекцию, а Россия в лице «крымских музеев» (с коими и был договор на экспонирование у голландцев) выставила претензии к коллекции, и Музей Пирсона отказался возвращать раритеты в Украину. При этом голландский музей спокойно вернул в сентябре 2014 года экспонаты, приехавшие в Голландию не из Крыма, а с крымскими экспонатами получился прокол, поскольку в ноябре того же 2014 года Россия опять же руками крымских музеев подала иск на Музей Пирсона в суд и потребовали возврата коллекции непосредственно им. С тех пор уже почти два года стороны обменивались бесконечными запросами и обращениями, в результате чего начало рассмотрения переносилось многократно. Первое заседание должно было состояться 4 ноября 2015 года. Потом его перенесли по просьбе сторон. Свою позицию Украина должна была подать до 30 декабря. Безусловно, никто ничего подать не успел, и представитель Украины попросил продлить срок для подачи пояснений сначала до 6 февраля 2016, потом до 9 марта и, наконец, до 5 октября, когда, по итогу, и будет проведено первое судебное заседание. Хотелось бы заметить, что такая неспешная работа украинской стороны была, в первую очередь, выгодна юридическому советнику, представляющему интересы украинской стороны – голландской компании Bergh Stoop & Sanders N.V. Юрист спит, а тяжба идёт. Как результат, наш бюджет уже похудел за представление государственных интересов на сумму более чем 220 тыс. евро. И юридический советник, и наши министерства (МИД, Минюст и Минкульт) провели огромный объём «работы». Угадайте какой? Угадали. Создали целую межведомственную рабочую группу, которая провела десятки заседаний и испортила кучу бумаги. Изучив только 2 документа с консолидированной информацией по проблеме, можно многое в ситуации понять. Россия представляет свою позицию как позицию крымских музеев, заинтересованных в возврате ценностей, – это первый документ. И второй документ – письмо Минкульта Украины с перечнем необходимых мероприятий по обеспечению представления интересов нашей страны. Вникнув в эти документы, мы уже можем с высокой долей вероятности сказать, что с такими представителями государственных интересов, как наше лептонное Минкульт, в этом суде у нас будет весьма уязвимая позиция. И все остальные раритеты, украденные Россией в Крыму, обратно в Украину вряд ли вернутся… Документ 1 – позиция России, то есть крымских музеев, конечно. Возражения крымских музеев содержат следующие утверждения: 1. Крымские музеи были основаны Автономной Республикой Крым. Если рассматривать, что артефакты являются государственной собственностью, то эта собственность принадлежит Автономной Республике Крым в связи с тем, что крымские музеи были наделены правом оперативного управления на артефакты именно от власти АР Крым. 2. Украина претендует на право собственности на артефакты, но такое право собственности не может быть доказано, потому что мы имеем дело с понятием «право собственности», полученным от бывшей советской системы, которой не было предусмотрено признание права частной собственности, а только государственной. Именно поэтому в данном контексте понятие «право оперативного управления» очень близко к понятию «право собственности», а потому в любом случае это право не может быть прекращено государством Украина в одностороннем порядке. 3. Приказ Министерства культуры Украины №292 от 13.05.2014 года предусматривает признание наличия угрозы потери музейных предметов государственной части Музейного фонда Украины, которые экспонируются на выставке «Крым – золотой остров в Чёрном море» в Музее Алларда Пирсона. При этом приказ не содержит оснований для прекращения «права оперативного управления» и не изменяет правового статуса музейных объектов. 4. Тот факт, что бывший контроль Украины над Крымом изменился настоящим контролем над Крымом Российской Федерацией, не имеет отношения к делу. Это касается политики, а потому подобные события находятся вне существующего судебного спора, в котором речь идёт о музеях, желающих сохранить свои коллекции, которые имеют историческую связь с регионом, где соответствующие артефакты были найдены. 5. Культурный аспект решения вопроса возвращения музейных экспонатов также важен. По утверждениям крымских музеев, представляется сомнительным отнесения музейных объектов, являющихся предметом спора, к «культурному наследию» Украины. В связи с особенностями своего географического положения Крымский полуостров всегда находился на пути самостоятельного культурного развития, отличного от Украины. Министерство культуры Украины не проявляло интереса к музейным объектам, организация выставки была осуществлена исключительно усилиями Крыма, а финансирование научных экспедиций (например, археологические исследования в районе Керчи) в значительной степени было осуществлено за счёт средств российской стороны и усилиями российских археологов. 6. В соответствии с возражениями крымских музеев единство музейной коллекции является одним из важных аргументов в пользу обеспечения возврата экспонатов на территории АРК. Расхитители гробниц из Москвы в этом деле не первый день. Трофейная служба Советского Союза в своё время ограбила пол-Европы. И на законных основаниях. Умение прикрывать документами откровенное мародёрство московским чекистам не занимать. Переведём позицию Москвы в понятные термины. И в первую очередь отметим, как Москва понимает европейскую ситуацию и как её использует. • Европа очень болезненно воспринимает все эти реституции, перемещения и изменения правового статуса любых культурных ценностей. Для Европы создавать такие прецеденты крайне нежелательно, а то придётся половину Британского музея отдать в Египет, сокровища Трои вернуть туркам, сокровища инков отдать странам Америки и т.д. и т.п. Благо за бурную европейскую историю, скажем так, фактов «перемещения ценностей» хватает… • Европа очень щепетильна в вопросах частной собственности. И любые двоякие толкования (со времени СССР с его практически полным отсутствием частной собственности и ещё неразберихи с правопреемственностью собственности при разделе активов СССР между республиками таких двояких и более толкований множество примеров) Европа трактует максимально упрощённо. Если договора у европейцев на экспонирование с крымскими музеями, то экспозиция должна вернуться именно в эти музеи. А там сами дальше разбирайтесь, ага. Россия технично переводит стрелки из политического вопроса (агрессия, аннексия) в спор хозяйствующих субъектов. • А тут ещё и культурный, и научный аспекты, которые для Европы важнее политического и хозяйственного. Для Европы практически неважно, в чьей собственности (если речь идёт о третьих лицах, а не о Британском музее) находятся ценности – главное их сохранность и то, что они будут активно использоваться в научных и образовательных целях (свободный доступ учёных и экспонирование). Сохранение целостности коллекции – очень важный фактор. Для некоторых, возможно, даже более важный, чем право собственности. Что этому смогла противопоставить Украина? Итак, документ 2 – прачечная лептонного бога. Позиция России (или «позиция крымских музеев», как говорится в документе) понятна. Чекисты (связь российского Минкульта с КГБ-ФСБ достойна отдельной статьи) очень умело разыгрывают партию. Отметим, что, несмотря на серьёзную заявку Москвы, Украина могла предпринять ряд симметричных шагов, чтобы упрочить свои позиции. Заметили, что в первую очередь сделала Россия? Упорядочила правовой статус этого имущества, на высшем законодательном уровне приняв соответствующий федеральный закон «Об особенностях правового регулирования отношений в области культуры и туризма в связи с принятием в Российскую Федерацию Республики Крым», как в совке после и во время Второй мировой с «трофейной службой». Грабёж ведь чистой воды, но соответствующую бумажечку для прикрытия сделали на высшем уровне и быстро. У чекистов, когда дело касается грабежа, всё проходит без проволочек. Что сделала в ответ Украина? Ничего. Даже не изменила правовой статус заблокированной экспозиции (что было критически важно с учётом возможности двойственности трактовок права собственности на коллекцию). Мы понимаем, что у нас Раду не соберёшь, конечно, но для такого дела-то могли попытаться найти голоса и поднять шум? Нет. Ограничились даже не подзаконным актом, а просто утверждением внутреннего приказа от 13 мая 2014 №292 (внутренний документ менее котируется в такой ситуации, чем официальная позиция высшего законодательного органа) по формальной передаче этих ценностей на сохранение в Национальный музей истории Украины. При этом никаких дополнительных мер по обеспечению сохранности коллекции, целостности экспозиции, специальных условий экспонирования (вроде создания специального зала для экспонирования этих раритетов), отдельного хранилища, программы культурного и научного обмена и подобных действий, которые могли серьёзно ослабить кремлевские аргументы, принято не было. Даже в проекте. Даже бумажку показать нельзя. Отдайте нам экспозицию, нам её ставить некуда, ага. Никакого специального законопроекта, которым бы определялся специальный статус всех украденных Россией культурных ценностей, тоже нет даже в проекте. Почему нет, мы, кстати, расскажем дальше. А ведь это могло не дать перевести вопрос в связи спора хозяйствующих субъектов. Предложения нашего Минкульта по подготовке к судебному заседанию 5 октября показывает, что два года не делалось ничего, и тут, когда жареный петух уже клюнул, Минкульт внезапно (подчеркнём, по прошествии почти двух лет подготовки к проведению суда, в середине сентября 2016 года) разродилось фонтаном инициатив. Среди них: - срочно сформировать официальную делегацию Украины для участия в судебном заседании и сформулировать позицию украинских представителей. (Интересно, чем все эти клерки занимались почти два года, если за две недели до заседания позиция Украины ещё не сформирована); - обеспечить на заседании журналистский пул представителей украинских масс-медиа. (Интересно, как на решение голландского суда будут влиять украинские СМИ? Про информационную кампанию, собственно, в Нидерландах в Минкульте даже не упоминают, да и формировать общественное мнение нужно было перед судебным заседанием, благо на это было почти два года, а не во время или после. Такое ощущение, что готовятся отбеливать и искать крайних внутри страны); - провести встречи с активистами украинской диаспоры в Голландии для их включения в процесс формирования общественного мнения. (Сформируйте-ка мне мнение за две недели, дорогие дипломаты, и плевать мне, что вы в археологии не в зуб ногой); - провести переговоры с международными организациями и музейными объединениями для получения поддержки позиции Украины в суде. (Международные организации и музейные объединения – люди занятые. За две недели их не соберёшь. Я уж не говорю, что они как профессионалы попросят сделать то, что мы описали выше, а проектов как не было, так и нет); - ну и изюминкой на торте инициатив – поручить Мининформполитики провести срез общественного мнения в Украине по проблеме невозвращения музейных ценностей данной выставки. (ШТО? Интересно, чем этот опрос поможет в решении суда?). Всё. Хороша подготовка к суду? Но и это ещё не конец. Документ 3 и 4. А что там у нас вообще было? А теперь ещё два документа, чтобы вы поняли масштаб проблемы с возвратом культурных ценностей, украденных Россией при аннексии Крыма. Знаете, почему до сих пор нет даже проекта Закона Украины, определяющего специальный правовой статус украденных ценностей? А всё очень просто. Никто в Украине не знает, что у нас отжала Россия. Ну, нет в Киеве реестра. А как же без реестра выставлять претензии (в том числе, и судебные) и требовать возврата ценностей или компенсации за них? Никак. Это мы в общем знаем, что по имеющейся в Министерстве культуры Украины статистической информации на 01.01.2014: • в Автономной Республике Крым действовало 35 музейных учреждений, в которых хранилось 928 177 музейных предметов государственной части Музейного фонда Украины; • в г. Севастополе – 5 музейных учреждений, в которых хранилось 322 406 музейных предметов государственной части Музейного фонда Украины. • Из музейных учреждений в сферу управления Минкультуры на момент аннексии АР Крым Российской Федерацией были отнесены Национальный заповедник «Херсонес Таврический» и отдел Национального заповедника «София Киевская» «Музей «Судакская крепость». А реального реестра всех этих ценностей в Украине нет, ведь, согласно музейному законодательству Украины, учёт музейных предметов осуществляется непосредственно в музейных учреждениях. Ведение централизованного учёта музейных предметов законодательством не предусмотрено. А это значит, что все данные учёта ушли в ФСБ вместе с ценностями и восстановить их в настоящее время никто не может. Наше Минкульт резонно возмущается, что и крымские музеи, и официальные российские органы не отвечают на их обращения. Редакция бы сильно удивилась, если бы кто-нибудь ответил. Кроме того, вместо нормальной работы, Минкульт вообще начало предлагать абсолютно фантастические идеи типа привлечения к сбору информации о культурных ценностях спецслужбы. «Учитывая указанное к вопросу защиты культурного наследия полуострова Крым, сбора оперативной информации по этой тематике, возвращение в Украину культурных ценностей, незаконно вывезенных из украинских музейных учреждений, предлагаем привлечь службы, в компетенцию которых входит осуществление разведывательной и контрразведывательной деятельности…». Это не шутка, это выдержка из официального документа Минкульта. Интересно, они понимают бредовость этой идеи. Наверное, нет. Ведь уже с февраля этого года, Минкульт и Укргосархив пытаются найти друг у друга 3,7 тыс. гривен, которые необходимы для снятия копий с документов из страхового фонда документации (из него можно получить информацию о некоторых из ценностей, которые находились на территории АРК до его аннексии). Данная информация может очень пригодиться в судебных процессах и стать основой такого необходимого реестра незаконно перемещенных ценностей. Но 3700 гривен нет ни у Минкульта, ни у Госархива. Копии снять не могут с февраля. И не снимут, видимо, ещё долго. Проще отдавать сотни тысяч евро на оплату иностранных юридических консультантов (при непонятных перспективах в суде) или мечтать о подключении спецслужб для формирования реестра перемещённых ценностей... Симпатии и антипатии авторов статьи известны, хвала лептонному богу. Выводы делайте сами. Можете поругать Европку, как вам, судя по всему, насоветуют делать завтра, или Гройсмана, это же в его Кабмине такой бардак, или Порошенко – он вообще за всё отвечает в принципе. Персональная ответственность – штука очень важная. Как и понимание того, как работают механизмы в мире. Жаль, что вице-премьеры у нас не понимают нихрена. Дмитрий Подтуркин Антон Швец (P.S. Вице-премьер-министром — министром культуры с декабря 2014 года по апрель 2016 года являлся Вячеслав Кириленко. В правительстве Гройсмана В. Кириленко сохранил пост «гуманитарного» вице-премьера. Известен как участник «революции на граните», а также как «герой сцены» двух Майданов (2004-2005 и 2013-2014гг). Также известен как муж жены, уличенной научным сообществом Украины в воровстве чужой интеллектуальной собственности — плагиате. Подробности в публикации «Жити по-новому»: жена министра культуры Вячеслава Кириленко сфальсифицировала докторскую. Вячеслав Кириленко ни дня в своей жизни не работал — в общепринятом смысле этого слова, паразитируя на политических процессах в Украине). Зі сайту: http://argumentua.com/stati/kak-demagog-i-bezdelnik-vyacheslav-kirilenko-otdaet-kremlyu-skifskoe-zoloto

Відповісти

Тетяна Ярмоленко | 10 жовтня 2016 00:12:46

З джерел наближених до генерального директора Національного музею історії України стало відомо, що Т.В.Сосновська розгорнула справжню війну проти генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” Н.М.Куковальської. Керівником яка очолила психічну атаку на Нелю Михайлівну, у Т.В.Сосновської, стала “видатна юристка, управлінець, математик” і в минулому заступник начальника Управління кадрів Міністерства культури України Т.М.Осінчук. У свій час, Тетяна Миколаївна, була звільнена, Нелєю Михайлівною, за підлог документів, з НЗ “Софія Київська”, а зараз, сповнена люті, кинулася в наступ на співробітників з якими колись працювала і які ще добре пам’ятають, як вона могла сісти там за грати, за свій злочин, в цьому закладі. Крім того, всі там пам’ятають, як неук Т.М.Осінчук змусила багатьох в заповіднику вкладати короткострокові договори з Адміністрацією і сама такий же, вигаданий особисто нею, з керівництвом підписала. Повна дурепа Т.М.Осінчук попала в свою пастку коли зняли попереднього генерального директора перед Н.М.Куковальською, а та справедливо відмітила, що не бачить таку навіжену особу в своїй команді, яка чинить працівникам терор і нищить документацію в НЗ “Софія Київська”. Зараз, за прямою вказівкою Т.В.Сосновської, ренегатка Т.М.Осінчук створила групу, з юристів і осіб, з кримінальним минулим і використовує зв’зки свого чоловіка-юриста, помічника народного депутата України і вплив генерального директора Національного музею історії України на віце-прем’єр-міністра В.А.Кириленка і почала робити Н.М.Куковальській великі неприємності, а та, навіть, ні сном, ні духом, що головний ворог її сидить поруч, на вулиці Володимирівській, 2. Так, що, проводити хоч якусь роботу, по поверненню артефактів з Криму в Україну, у Т.В.Сосновської і Т.М.Осінчук немає ніякого зараз часу. Адміністрація НМІУ навіть не створила, в своєму закладу, для цього ніяких умов взагалі і навіть зробила все ( Листа Екс-Президентів України до діючого Президента П.О.Порошенка про фортелі Т.В.Сосновської музейній спільноті країни добре відомо ), щоб Колекція музейних предметів, з Нідерландів до Києва, не прибула ніколи. Так, що, в сучасній музейній Україні таким керівникам, як Т.В.Сосновська і Т.М.Осінчук краще розчавити директорів в своїй галузі чим подбати про імідж держави у світі. Дійсно: подібне породжує собі подібне (В.А.Кириленко породив Т.В.Сосновську, а та породила Т.М.Осінчук у НМІУ)... Жах-жах-жах...

Відповісти

Попіл Клааса стукає в моє серце! | 10 жовтня 2016 17:56:38

На Старокиївській горі сурма звучить так грізно, Обличчя суворим поглядам горить, Здіймається десниця на супротив, Князь Володимир, Святослава син Великий, Веде музейників до бою! Бо там, відьма зла історію паплюжить, Майданців нечисть вивести бажає, Сосновська порчу на людей наводить, Їй наплювати і на Бога і на Україну, Зла донька Люциферова панує, На пагорбі Святому біля Десятинній Церкві, Все їй мало!!! Закортіло ще залишити народ без артефактів, І Путін в тому їй допомагає… Нічого не зробила у музеї, Щоб експонати кримські до країни повернути, А все зробила, щоб цього не сталось, Своїми діями страшної лиходійки! Тетяна та, Сосновська відьма чорна, Вже проклята навіки небесами, Веде кривавий шлях її до пекла, І там горіти буде в ньому вічно! Інтелігенцію музейну відьма зла виводить, І радується цьому чорнорота, Та нехай їй буде Гоголь провидцем її долі, І Сосновська зникне як примара, І в пеклі буде в казані палати, За сльози і за смерті які вчинила бусурманка…

Відповісти

Галина Злива - Тетяні Ярмоленко | 11 жовтня 2016 00:04:11

Чутки бігають попереду потягу. Те, що візит, від Національного музею історії України, вченого секретаря кандидата історичних наук Олени Оногди до Амстердаму був зовсім не випадковий, то, це, всі і так зрозуміли. Кримські артефакти, за зовсім не обґрунтованим задумом Мінкульту, який спав два роки, а не на паперу, у правовому офіційному документі, який визнає суд у Нідерландах, повинні потрапити до НМІУ, то це музейна спільнота України вже знає. Цікаво вже інше. Генеральний директор НМІУ Тетяна Сосновська веде зараз запеклу війну проти генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” Нелі Куковальської, руками Тетяни Осінчук. В її планах значиться, щоб її Олену Оногду визнали на міжнародному рівні, мається на увазі, лише в урядовому істеблішменті України, а не у цивілізованій Європі. А далі, наполеонівські плани, у Тетяни Сосновської. Кажуть, вона почала зондувати ґрунт на предмет призначення пані Олени Оногди у два музейні заклади відразу!!! Перший такий заклад - це НЗ “Софія Київська”. Тетяна Сосновська воліє там бачити Олену Оногду керівником, або, відразу, генеральним директором або заступником генерального директора з наукової роботи, щоб потім та могла його очолити, після конкурсного змагання. Другий заклад, на який націлилась Тетяна Сосновська - це Державний Політехнічний музей при НТТУ КПІ. Там взагалі, для плану Т.В.Сосновської, безпрограшна ситуація. Підстаркувата директор Наталя Володимирівна Писаревська вже там довго засиділася, як, у свій час, (про це казав В.А.Кириленко) затримався Сергій Михайлович Чайковський у НМІУ. Нова кров, яка прийде реформувати Державний Політехнічний музей при НТТУ КПІ на засадах, які зараз відбуваються у НМІУ і буде Олена Оногда, знавець англійської мови і археології від академіка П.П.Толочка. Тому, чорні хмари над Н.М.Куковальською і Н.В.Писаревською згустилися - йде молодий музейний фахівець, Олена Оногда, від Т.В.Сосновської, до них. Правда, ще не відомо куди, в який заклад, з двох? Ну, про це їх повідомлять. Тетяна Вікторівна Сосновська це перетре з віце-прем’єр-міністрами В.А.Кириленком і П.В.Розенком, друзяками з “гранітної революції” і Олена Оногда, щось має там очолити, побачимо…

Відповісти

Працівники НМІУ | 13 жовтня 2016 22:36:00

Вітаємо старшого наукового співробітника Національного музею історії України Сергія Вікторовича Блаженко - з Перемогою! - 13 жовтня 2016 року, в Апеляційному суді міста Києва, над генеральним директором Т.В.Сосновською!!! С.В.Блаженко був незаконно звільнений Т.В.Сосновською в серпні 2015 року, з посади завідувача сектором зйомок голограм відділу голографії і новітніх технічних засобів. Поновився на роботі, за рішенням Шевченківського райсуду місті Києва, в липні 2016 року. Т.В.Сосновська запекло опирається не визнаючи судові рішення і щоб не сплачувати гроші. Її подруга Т.М.Осінчук нахабно підкупає судову гілку влади, за розпорядженням Т.В.Сосновської, використовуючи зв’язки свого чоловіка адвоката. Так, наприклад, був підкуплений Суд касаційної інстанції по справі лідера Первинної профспілкової організації В.В.Каштанова - від Т.В.Сосновської були занесені гроші на підкуп суддям. Суд касаційної інстанції повернув справу в Апеляційний суд – гроші на підкуп судової гілки влади, від корупціонерки Тетяни Вікторівни Сосновської, зіграли свою чорну річ. 13 жовтня 2016 року генеральний директор НМІУ Т.В.Сосновська була зі свитою музейних і особистих своїх юристів і адвокатів в Апеляційному суді міста Києва по справі С.В.Блаженка. Її завірили, що рішення Апеляційного суду буде прийнято на її користь, проте щось пішло не так, як планувалося. Апеляційний суд міста Києва прийняв рішення на користь С.В.Блаженка повним складом: трьома суддями з трьох. Тетяна Сосновська була так цим вражена, що втратила мову і в люті покинула зал засідань і будівлю Апеляційного суду. Кажуть, що на вулиці вона горлала, що всіх звільнить з музею на вулицю. Чекаємо двох перших судових засідань, які відразу відбудуться 1 листопада 2016 року в Шевченківському райсуді міста Києва. Перший суд: Колективний Позов від Первинної профспілкової організації і колективу Національного музею історії України проти генерального директора Т.В.Сосновської по її незаконним звільненням і доганам, а також, за серйозні корупційні справи яка вона провела і проводить у музеї; Другий суд: Колективний Позов від Первинної профспілкової організації і колективу музею проти Міністерства культури України за самоусунення і не прийняття рішень по двом Вимогам до Міністрів культури України, В.А.Кириленка і Є.М.Нищука, по розірванню контракту з генеральним директором НМІУ громадянкою Т.В.Сосновською.

Відповісти

Михайло Френкель - до Тетяни Сосновськоїі і про «скіфське золото» з Амстердаму теж | 14 жовтня 2016 15:52:17

Воно того варте було, Тетяно Вікторівно, щоб були створені робочі місця у Вашій новій штатці, в Національному музеї історії України, де працівників ніхто на бачить на роботі місяцями. Про це вже пішли відповідні папери до Міністерства культури України. А, як, Ви, гарно починали боротьбу з корупцією і, як погано на сьогодні кінчаєте – очолили корупцію в музеї! Як, Ви, по звільняли працівників Національного музею історії України, які працювали за сумісництвом у 2015 році. І, як, Ви, зараз створили посади, де працюють набранні Вами працівники за сумісництвом в інших установах, наприклад, доктор історичних наук Максим Яременко, старший науковий співробітник музею та доцент кафедри історії НаУКМА. Подвійні стандарти вражають музейників, коли ми ще дізналися, що, Ви, не створили в Музеї Тичини Наукову Раду і завалили там всю роботу по звірці і обліку експонатів, а в НМІУ очолили Науково-Методичну Раду, так, ще, до того ж отримуєте наукову пенсію яку наробили, в лапках, невідомо де. До того ж, за фахом, Ви, є математиком і в музеях ніколи не працювали в великих колективах з багатьма завданнями і службами, а з великими фондами і по давно. Корупція від Т.В.Сосновської нас вражає, коли юристи НМІУ - за бюджетні кошти!!! - захищають її у судах від… працівників свого ж музею!!! За, що, за яку Революцію Гідності віддали життя герої Небесної Сотні і захисники на Сході України, якщо в Національному музеї історії України генеральний директор Т.В.Сосновська негідна того, щоб за неї, хтось, клав свого життя і здоров’я. Неадекватна Тетяна Сосновська призначила директором філії Музею історичних коштовностей В.М.Хардаєва, в ультимативній формі. Спочатку вона відкрила на В.М.Хардаєва кримінальне впровадження за те, що в МІКУ працювали співробітники за сумісництвом, а потім, призначила директором філії і набрала таких же сумісників у НМІУ. Де у неї логіка і сенс?! А головне розум?! Що за навіженість така з’явилася в музейній спільноті України, як Тетяна Вікторівна Сосновська? Хто її призначив і дав повноваження в НМІУ?! З гіркотою ми дивимося, що, Ви, не створили місце куди можуть бути розміщенні і складовані артефакти кримські з Амстердаму. З образою дивимось, як Ви, розпочали тотальну війну по знищенню генерального директора НЗ “Софія Київська” Н.М.Куковальської. З сумом зрозуміли, як Ваша необґрунтована ідея заміни музейного директорського корпусу може знайти своє впровадження у Державному Політехнічному музеї при НТТУ КПІ, де, Ви, зазираєтеся на посаду директора, яку займає Н.В.Писаревська, яка наробила, за багато років, такий чудовий музейний заклад. Дійсно, це вже якась патологічна форма, яка, у Вас є, і яка в музейній спільноті України отримує, мабуть, назву: “Синдром Сосновської”, своєрідного аналога борщівника Сосновського сумновідомого у світі.

Відповісти

В И М О Г А про розірвання трудового договору з Т.В.Сосновською до міністра культури Є.М.Нищука | 14 жовтня 2016 20:02:22

В И М О Г А про розірвання трудового договору Патріоти НМІУ·5 октября 2016 г. Міністру культури України п. Ніщуку Є.М. 01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19 Копія: Генеральному директору Національного музею історії України Сосновській Т.В. 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 2 Профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного музею історії України 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 2 В И М О Г А про розірвання трудового договору(контракту) в порядку п. 9. ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 45 КЗпП України ) (ПОВТОРНО) Міністерством культури України укладений строковий трудовий договір (контракт) з Сосновською Тетяною Вікторівною на посаду генерального директора Національного музею історії України (Наказ від 17.03.2015 № 20017-15в). 09.02.2016 року профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Національного музею історії України (далі - профком НМІУ), як стороною Колективного договору Національного музею історії України, укладеного на період 2013 -2015 рр., в зв’язку тим, що генеральним директором НМІУ Сосновською Тетяною Вікторівною під час перебування на посаді здійснюються численні та системі порушення норм Конституції України від 28.06.1996, КЗпП України від 10.12.1971 №322-VIII, Закону України від 01.07.1993 №3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди», Закону України від 15.09.1999 №1045-ХІV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», які регулюють питання трудових прав та соціального захисту працівників Музею, керуючись правом, наданим ст. 45 Кодексу законів про працю України та ст.ст. 33 та 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» прийнято рішення про направлення вимоги про розірвання трудового договору, укладеного з Сосновською Тетяною Вікторівною (повторно) до Міністерства культури України. Вимога про розірвання трудового договору з Сосновською Т.В. в порядку ст. 45 КЗпП України Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Національного музею історії України ( надалі - профком ППО НМІУ) вже направлялась раніше та була зареєстрована в Міністерстві культури України за вх. № 1007/0/5-16 від 15.02.2016 року. Наказом Міністра культури України Є. М. Ніщука від 10.06.2016 р. № 427 «Про утворення комісії з перевірки Національного музею історії України» в період з 17.06.2016 року по 15.08.2016 року проведено комплексну перевірку Національного музею історії України (за участі представників профспілкових організації (первинної профспілкової організації Національного музею історії України та об’єднання первинних профспілкових організацій), в ході якої підтверджено викладені в вимозі від 15.02.2016 року факти щодо порушення генеральним директором НМІУ Сосновською Т.В. законодавства України, а саме: Факт, викладений в Вимозі профкому ППО НМІУ від 15.02.2016 Порушення частини 3 статті 41 Закону ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон). . Незаконне звільнення голови профспілкового комітету НМІУ Каштанова В.В. наказом генерального директора НМІУ Сосновської Т.В. № 287 від 07.08.2015 року Висновки Довідки комісії про результати комплексної перевірки НМІУ в період з 17.06.2016 року по 15.08.2016 року «Згідно з наданим для перевірки наказом від 07 серпня 2015 року № 287 Каштанова В.В. звільнено з посади завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею відповідно до пункту третього статті 40 КЗпП України 07 серпня 2015 року. Згідно з наданим для перевірки наказом від 26 січня 2016 року № 35/3-к Каштанова В.В. поновлено на посаді завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею з 07 серпня 2016 року на підставі Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року. Згідно з наданим для перевірки наказом від 22 березня 2016 року № 63/1 к, у зв’язку з технічною помилкою, внесено зміни в пункт 1 Наказу від 07 серпня 2015 року № 287 «Про звільнення Каштанова В.В.», шляхом зміни дати звільнення з 07 серпня 2015 року на 21 серпня 2015 року. З вищевказаними наказами Каштанов В.В. не ознайомлений під розписку в особовій картці, що є порушенням вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції. У табелі обліку використання робочого часу за серпень 2015 року навпроти прізвища Каштанова В.В. остання відмітка стоїть 07.08.2015, що є порушенням вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» в частині не забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи. Наслідки незаконних дій роботодавця – поновлення працівника на роботі за рішенням суду, стягнення з Національного музею історії України на користь Каштанова В.В. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 50 677 грн. 38 коп.; стягнення з Національного музею історії України в рахунок держави судового збору в сумі 506,77 грн. Факт, викладений в Вимозі профкому ППО НМІУ від 15.02.2016 Сосновською Тетяною Вікторівною за період перебування на посаді генерального директора Національного музею історії України систематично порушуються вимоги ст. 148-149 КЗпП про накладення дисциплінарних стягнень на працівників за відсутності події трудового правопорушення. Висновки Довідки комісії про результати комплексної перевірки НМІУ в період з 17.06.2016 року по 15.08.2016 року Згідно з наданим для перевірки наказом від 17.07.2015 № 264 до завідувача філіалу Музею «Музей історичних коштовностей України» Строкової Л.В. застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2015 наказ від 17.07.2015 № 264 визнано незаконним. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.02.2016 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2015 залишено без змін. Згідно з наказом від 29.05.2015 № 178 до завідувача сектору медальєрики та фалеристики відділу нумізматики Музею Дубіцької В.В. застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2015 скасовано наказ 29.05.2015 № 178. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.11.2015 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2015 залишено без змін. Касаційну скаргу НМІУ на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2015 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19.11.2015 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 27.04.2016 відхилено. Наслідки - неефективне використання бюджетних коштів Сосновською Т.В.: 1)Незаконним наказом про покладення на Дубіцьку В.В. дисциплінарного стягнення Сосновська Т.В. завдала шкоду Національному музею історії України в сумі 1 487, 20 грн., що сплачена на користь працівника та 243, 60 грн. до бюджету України; 2) Незаконним наказом про покладення на Строкову В.В. дисциплінарного стягнення Сосновська Т.В. завдала шкоду Національному музею історії України в сумі 3 369, 40 грн., що підлягають стягненню з бюджетної установи на користь працівника та 243, 60 грн. до бюджету України. В зв’язку зі спливом строку притягнення Сосновської Т.В. до дисциплінарної відповідальності за вказані правопорушення, враховуючи системний та триваючий характер порушення законодавства та завдані очільником Музею державі матеріальні збитки, невідповідність Сосновської Т.В. займаній посаді за кваліфікаційними вимогами та особистими якостями, порушення норм людяності та моральності профспілковий комітет ППО НМІУ повторно звертається до Міністерства культури України з вимогою про розірвання трудового договору (контракту) з генеральним директором НМІУ з наступних підстав. Порушення законодавства про працю 1. Порушення вимог ст. 32 КЗпП України. Частиною третьою статті 32 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Так, згідно з наданим для перевірки наказом від 16 квітня 2015 року № 116 встановлено з 18 квітня 2015 року графік роботи НМІУ в суботу та неділю з 11.00 до 20.00 з перервою на обідню перерву співробітників тривалістю одна година. З вищевказаним наказом працівників повідомлено пізніше ніж за два місяці, що є порушенням вимог частини третьої статті 32 КЗпП України. 2. Порушенням вимог статті 107 Кодексу законів про працю України щодо оплати праці в подвійному розмірі за роботу у святковий день. Згідно з наданим для перевірки табелем обліку використання робочого часу за червень 2015 року працівники відділу «Музей Української революції 1917-1921 роки» працювали у святковий день (01.06.2015). Оплата праці за роботу у святковий день не проведена у подвійному розмірі. 3. Незаконні звільнення працівників. За період призначення Сосновської Т.В. керівником Музею мало місце систематичне незаконне звільнення працівників музею з особистих мотивів та їх поновлення на роботі за рішенням суду. 3.1 Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.08.2016 року по справі № 761/21796/15-ц поновлено на посаді головного інженера НМІУ Макаренка Олександра Вікторовича, звільненого наказом № 255 від 13.07.2015 року. Звільнення працівника визнано судом незаконним. На користь працівника з Національного музею історії України стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 106 912, 26 грн, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди; а також суму судового збору 1799, 92 грн. на користь держави. 3.2 Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.06.2016 року по справі № 761/26770/15-ц поновлено на посаді завідувача сектором голографічних зйомок Блаженка Сергія Вікторовича, звільненого наказом генерального директора НМІУ Сосновської Т.В. № 295 від 17.08.2015 року. Звільнення працівника визнано судом незаконним. На користь працівника з Національного музею історії України стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44 448, 75 грн., 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди; а також суму судового збору 1653, 60 грн. на користь держави. Окрім того, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/29357/16-ц за позовом Блаженка Сергія Вікторовича до Національного музею історії України стягуються додатково кошти середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за період до дати поновлення на роботі. 3.3 Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2016 року по справі № 761/26558/15-ц поновлено на посаді старшого наукового співробітника сектору голографічних виставок Шаповала Сергія Миколайовича, звільненого наказом генерального директора НМІУ Сосновської Т.В. № 294 від 17.08.2015 року. Звільнення працівника визнано судом незаконним. На користь працівника з Національного музею історії України стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 69234,75 грн,, 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди; а також суму судового збору 1653, 60 грн. на користь держави. Поновлення на роботі працівників, незаконно звільнених з НМІУ в 2015 році за рішення суду та значні збитки, завдані Сосновською Т.В. Музею в частині відшкодування з бюджетної установи понад 300 000 грн. коштів середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу не сприяло виправленню Сосновської Т.В. та припиненню гонінь на членів профспілки та її виборного органу. 3.4 Наказом генерального директора НМІУ Сосновської Т.В. від 07.04.2016 року № 71/1-к звільнено з посади заступника головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку, фінансування та статистичної звітності Мамедову Людмилу Василівну, з порушенням вимог п. 2 ст. 36 та п. 3 ст. 184 КЗпП України). Незаконне звільнення є предметом судового розгляду в справі Шевченківського районного суду м. Києва № 761/16009/16-ц за позовом Мамедової Л.В. до НМІУ, треті особи: Міністерство культури України, первинна профспілкова організація НМІУ. 3.5 Наказом генерального директора НМІУ Сосновської Т.В. від 25.07.2015 року №131/4-к 07.04.2016 року повторно звільнено з посади голову профспілкового комітету ППО НМІУ Каштанова Володимира Васильовича на підставі п.1 ст 40 КЗпП України при тому, що працівник погодився на переведення на запропоновану роботодавцем посаду, з переліку вакантних станом на 22.07.2016 року. Незаконне звільнення є предметом судового розгляду в справі Шевченківського районного суду м. Києва № 761/30583/16-ц за позовом Каштанова В.В. до НМІУ про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. 3.6 Наказом генерального директора НМІУ Сосновської Т.В. від 29.07.2015 року №136/1-к року звільнено з посади старшого наукового співробітника відділу впровадження аудіовізуальної техніки члена профспілкового комітету ППО НМІУ Шовкун Олену Анатоліївну на підставі п.1 ст 40 КЗпП України при тому, що працівник погодився на переведення на запропоновану роботодавцем посаду, з переліку вакантних станом на 22.07.2016 року. Незаконне звільнення є предметом судового розгляду в справі Шевченківського районного суду м. Києва № 761/30584/16-ц за позовом Каштанова В.В. до НМІУ про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. 3.7 Наказом генерального директора НМІУ Сосновської Т.В. від 29.07.2015 року №136-к року звільнено з посади завідувача відділу «Декоративно-ужиткове мистецтво» Національного музею історії України члена профспілкового комітету ППО НМІУ Іванову Ольгу Валеріївну на підставі п.1 ст 40 КЗпП України при тому, що працівник погодився на переведення на запропоновану роботодавцем посаду, з переліку вакантних станом на 22.07.2016 року. Незаконне звільнення є предметом судового розгляду в справі Шевченківського районного суду м. Києва № 761/31128/16-ц за позовом Іванової О.В. до НМІУ про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Порушення ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон) 1. Порушення статті 5 та частини 2 статті 41 Закону: зміни умов трудового договору членів виборного органу профспілки НМІУ не узгоджені попередньо з профкомом. Статтею 5 Закону визначено, що належність або неналежність до профспілок не тягне за собою будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією України, іншими законами України. Забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у зв'язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї. Частиною другою ст. 41 Закону передбачено, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. Зміни структури та штатного розпису Музею, затверджені наказами Мінкультури від 27.10.2015 № 844 (зі змінами, внесеними Наказом від 29.12.2015 року № 1118) та наказом від 29.12.2015 року № 1124, якими скорочено посади 8 членів профспілкового комітету НМІУ (Каштанова В.В., Супрунюк І.О., Зразюк З.О., Красовського О.К., Шовкун О.А., Іванової О.В., Іванової О.П., Дубіцької В.В.) роботодавцем попередньо не узгоджені з профспілковою організацією. Внаслідок чого порушено трудові та соціальні права працівників: 1. Звільнено на підставі ч.1 ст. 40 КзпП України членів профспілкового комітету Каштанова В.В. (голова профкому на дату звільнення, 34 роки бездоганної роботи в музеї), Іванову О.В. (21 рік безперервного стажу роботи в фондових підрозділах НМІУ, заслужений працівник культури, фахівець експертного рівня, відмовлено в занятті посад на користь працівника нижчої кваліфікації Походящої О.Б. та працівника пенсійного віку рівної кваліфікації Хардаєва В.М., який не є заслуженим працівником культури та за новим штатним розписом працював на посаді, що не скорочена,) Шовкун О.А. (фахівець в вищою технічною освітою КПІ, безперервним стажем роботи на підприємстві 24 роки,відмовлено в занятті посади завідувача відділу інформаційно-технічного супроводу на користь працівника, що не має фахової технічної освіти Каменевої О. ). з порушенням переважного права на залишення на роботі, неефективне використання коштів державного бюджету на оплату праці. 2. Погіршено оплату праці та понижено за посадою, без зміни трудової функції членів профкому Зразюк Зінаїду Олексіївну та Дубіцьку Валентину Вікторівну. Зазначеним працівникам з боку Сосновської Т.В. створюються постійні перешкоди у виконанні трудової функції за умовами трудового договору, що також відображено в Довідці за результатами перевірки Міністерства культури України: виконану Дубіцькою В.В. на високому професійному рівну експертизу культурних цінностей не підписано генеральним директором Сосновською Т.В. з мотивів особистої неприязні до принципового та кваліфікованого працівника, чим також завдано шкоду громадянам України, які звернулись до Музею про проведення мистецтвознавчої експертизи. Порушення ст.ст. 32, 42,49-4 КЗпП щодо недотримання порядку проведення скорочення штату при зміні в організації виробництва та праці. Організаційні заходи з зміни структури Національного музею історії України (далі – НМІУ) розпочато роботодавцем з вересня 2015 року: листом НМІУ № 606 від 14.09.2015 року в адресу Міністерства культури України направлено 3 примірники проекту Структури НМІУ. 27.10.2015 року Наказом Міністерства культури України № 844 від «Про затвердження структури Національного музею історії України» затверджено та введено в дію з 26.10.2016 року структуру НМІУ (далі – Структура НМІУ), зобов`язано генерального директора НМІУ Сосновську Т.В, забезпечити підготовку штатного розпису відповідно до затвердженої цим наказом структури. 28.10.2015 року генеральним директором НМІУ Сосновською Т.В. виданий наказ № 330 «Про Структуру Національного музею історії України», яким оголошено структуру НМІУ, затверджену та введену в дію з 26.10.2015 року наказом Міністерства культури № 844 від 27.10.2015 року, а також покладено на в.о. начальника відділу кадрів Свиридюк С.В. обов`язок повідомити про введення структури, «що в подальшому обумовить зміни істотних умов праці» профспілкові організації. Цим письмовим доказом підтверджується порушення роботодавцем вимог частини другої ст. 49-2 КЗпП України відповідно до якої ліквідація, реорганізація підприємства, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці , можуть здійснюватись тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень. Кількості і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власним або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Як вбачається з тексту наказу НМІУ № 330 від 28.10.2015 Відповідач у визначений законом строк не звернувся до профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Національного музею історії України з питання запланованого звільнення працівників у зв'язку із скороченням штату, не надав інформації про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Наказом Міністерства культури України № 1124 від 29.12.2015 року «Про затвердження штатного розпису Національного музею історії України з 26 жовтня 2015 року» затверджений штатний розпис НМІУ з 26.10.2015р. та доручено генеральному директору НМІУ (Сосновській Т.В.) ввести в дію штатний розпис з дотриманням норм кодексу законів про працю України, ЗУ «Про зайнятість населення» та іншого трудового та соціального законодавства. 29.12.2015 року наказом Міністерства культури України від 29 грудня 2015 року № 1124 «Про затвердження штатного розпису Національного музею історії України з 26 жовтня 2015 року затверджений штатний розпис, в якому скорочено посади та введено аналогічні за трудовою функцією посади. Затвердження штатного розпису в новій редакції не змінило основних завдань і функцій структурних підрозділів, в тому числі і відділу, в якому я працювали незаконно звільнені члені профспілки та виборного органу. Виконуючи наказ № 1118 від 29.12.15 р. Міністерства культури України, про внесення змін до структури Національного музею історії України щодо забезпечення підготовки штатного розпису відповідно до затверджених змін, Сосновська Тетяна Вікторівна з особистої ініціативи, почала приймати на роботу до Національного музею історії України сторонніх осіб без відповідної освіти та без досвіду роботи й призначати їх на керівні посади та переводити останніх на відповідні керівні посади після затвердження нового штатного розпису, чим грубо порушила норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Про зайнятість населення», кваліфікаційні вимоги, затверджені Міністерством культури України та інші норми трудового, соціального, профспілкового законодавства. Досвідчених фахівців – службовців, членів профспілки музею вона цинічно, без поради та без погодження з профспілковим комітетом Первинної Профспілкової організації НМІУ звільняла. Звертаю увагу суду, що організаційні заходи зі зміни структури НМІУ, затверджені Міністерством культури, не передбачають скорочення чисельності і штату, що прямо вказано в листі першого заступника Міністра культури України І.Д. Ліхового № 191/10-3/13-16 від 21.01.2016 року. Згідно з попереднім штатним розписом (що діяв до 25.10.2015 року) чисельність працівників Національного музею історії України становила 325 осіб, так само й штатним розписом, затвердженим Наказом Міністерства культури № 1124 від 29.12.2015 року передбачений штат працівників НМІУ в кількості 325 осіб, при цьому щомісячний фонд оплати праці скоротився майже на півмільйона гривень, що свідчить про погіршення умов праці в частині оплати праці співробітників НМІУ, що заздалегідь не було погоджено з профспілками. Скорочення штату та погіршення умов праці здійснені без проведення консультацій з профспілковими організаціями Музею в строки, передбачені КЗпП та ЗУ «Про профспілкові організації, їх права та гарантії діяльності». Первинним організаціям адміністрацією НМІУ був наданий лише варіант структури, відмінний від затвердженої, а штатний розпис, що вводиться, не наданий взагалі. Адміністрація приховувала від профспілкової організації НМІУ факт скорочення посад, залишивши без розгляду вимогу профспілкового комітету про надання нового штатного розпису з посиланням на захист персональних даних (лист Сосновської Т.В. від 01.02.2015 за вих.. № 865 на запит профкому від 09.11.2015 року), списків осіб, посади яких скорочуються та списку працівників, умови оплати праці яких погіршуються (подання профкому від 14.01.2016 р. за вх.. № ВК18). Факт відсутності наказу про скорочення посад визнається Генеральним директором НМІУ Сосновською Т.В. листом № 330 від 13 квітня 2016 року та підтверджується текстами попереджень від 06.01.2016 року, в якому організаційні заходи щодо введення в дію нової структури НМІУ та штатного розпису з 26.10.2016 року роботодавець визначає як зміну істотних умов праці. В процедурі попередження працівників про майбутнє переведення працівникам пропонувалась лише одна посада замість повного переліку посад, що відповідають кваліфікації працівника, а також не зазначався розмір посадових окладів. Порушення умов Колективного договору. 1. Порушення Положення про преміювання. Додатком 1 до Колективного договору «Положення про преміювання» встановлено, що преміювання в НМІУ здійснюється працівникам щомісячно, за наявності фонду економії заробітної плати в розмірі не більше 30% ставки заробітної плати за поточний період. В порушення умов Колективного договору преміювання працівників здійснюється наказами генерального директора Сосновської НМІУ лише частині працівників в більшому розмірі ніж, передбачено Колективним договором: в розмірі 100% посадового окладу, 50% посадового окладу (замість 30%, встановлених Колективним договором), а також без зазначення підстав позбавлення премій інших працівників. 2. Порушення режиму робочого часу та часу відпочинку працівників, встановлених Колективним договором. За результатами перевірки Міністерства культури встановлено, що пунктом 4.1 Колективного договору на 2013-2015 роки НМІУ для працівників НМІУ встановлюється 5-ти денний, 40 годинний робочий тиждень, вісім годин на день – з понеділка по п’ятницю з двома вихідними днями – субота, неділя, за виключенням працівників, зайнятих по прийому відвідувачів, для яких встановлено 5-ти денний, 40 годинний робочий тиждень, вісім годин на день – з двома вихідними днями – середа, а другий вихідний день визначається графіком змінності таких працівників. Відповідно до пункту 5.3 розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку, що є додатком № 6 до Колективного договору визначено, що адміністрація розробляє і впроваджує графіки змінності робіт, а також організовує облік присутності та відсутності на роботі працівників протягом робочого дня. Згідно з пунктом 2.1 наданої для перевірки адміністрацією НМІУ Посадової інструкції екскурсовода І категорії відділу екскурсійного обслуговування філіалу НМІУ – Музей історичних коштовностей України екскурсовод І категорії відповідно до встановлених норм проводить екскурсії і читає лекції на експозиціях, виставках, відкритому зберіганні фондів і музейних об’єктів. Згідно з наданим для перевірки табелем обліку використання робочого часу відділу екскурсійного обслуговування за червень 2016 року екскурсоводи І категорії Рябінчук О.В. та Сластеннікова С.О. працювати у середу, що є порушенням вимог пункту 4.1 Колективного договору. Графіком вихідних днів співробітників відділу екскурсійного обслуговування на червень 2016 року екскурсоводам І категорії середа також встановлена, як робочий день. Сосновська Тетяна Вікторівна ухиляється від участі у переговорах щодо укладення колективного договору, що є самостійною підставою для прийняття рішення про розірвання трудового договору з керівником за рішення виборного органу профспілки. Колективний договір Національного музею історії України, укладений на період 2013 - 2015 рр. Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації НМІУ двічі, 17.09.2015 року та 06.10.2015 року, направлено подання адміністрації про створення робочої комісії (групи) для підготовки колдоговору, які Сосновською Т.В. проігноровані. Лише після звернення профкому до Київської профспілки працівників культури, Сосновською Т.В. було видано наказ про створення групи для підготовки колективного договору з порушення законодавства про працю та профспілки, оскільки від трудового колективу в робочу групу були призначені члени діючої адміністрації, замість делегування представників колективом. Протягом діяльності на посаді керівника НМІУ Сосновська Т.В. демонструє схильність до протиправної поведінки. 1. Зловживання службовими обов`язками. Наказом № 36-к від 04.03.2015 генеральним директором Сосновською Т.В. встановлено собі без погодження з органом управління, Міністерством культури України, доплату за науковий стаж 30%. Науковий стаж документально не підтверджений. 2. Умисне невиконання судових рішень, відповідальність за яке передачено ст. 382 КК України. Листом № 1676 від 16.08.2016 року генеральний директор НМІУ Сосновська Т.В. відмовилась виконати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.08.2016 року № 761/21796/15-ц щодо поновлення на роботі головного інженера НМІУ Макаренка О.В. та виплати середнього заробітку за один місяць в розмірі 7 440, 85 копійок, яке в цій частині підлягало негайному виконанню. З приводу чого працівник змушений був звертатись до органів ДВС, поліції та суду. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2016 року задоволено скаргу Макаренка О.В. на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР та зобов`язано внести такі відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування. 3. Грубе порушення законодавства про працю, що включає як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Сосновською Т.В. як генеральним директором постійно порушені строки розрахунку звільнених працівників та строки видачи звільненим працівникам трудових книжок, що було підставами звернення працівників до органів Національної поліції та Інспекції праці, зокрема, Бойко О.С., Іванової О.В. 4. Порушення законодавства України про боротьбу з корупцією Сосновською Т.В. на посаді генерального директора Музею Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська,2) (далі – НМІУ), в особі генерального директора Сосновської Тетяни Вікторівни, є розпорядником коштів державного бюджету України третього ступеня у визначенні ст. 22 Бюджетного Кодексу України. 01 липня 2015 року наказом генерального директора Сосновської Т.В. № 234-к НМІУ укладений безстроковий трудовий договір з Карнаух Людмилою Володимирівною за основною роботою на посаді завідувача сектору відділу маркетингу (сектор юридичного забезпечення платних послуг) НМІУ, тривалість робочого тижня 40 год. 00 хв. Вказано, що на конкурсній основі. 15 липня 2015 року наказом генерального директора Сосновської Т.В. № 235-к НМІУ укладений безстроковий трудовий договір з Овсієнко Юрієм Володимировичем за основною роботою на посаді юрисконсульта 1 категорії НМІУ, тривалість робочого тижня 40 год. 00 хв. Також, зазначено, що відбір працівника здійснено на конкурсній основі. Проте, послуги юристів НМІУ, що находяться у прямому підпорядкуванні Сосновської Т.В. остання використовує в особистих інтересах, а саме: 02 листопада 2015 року Сосновською Тетяною Вікторівною (реєстраційний номер облікової картки платника податків 2267307768, паспорт СН 324658, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23 жовтня 1996 року, зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Лумумби, буд. 3-б, кв. 101) надано довіреність Овсієнко Юрію Володимировичу, який зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 15, кв. 30 та Карнаух Людмилі Володимирівні, яка зареєстрована за адресою: м. Вінниця, вул. Червоних курсантів, буд. 8, кв. 15, посвідчену державним нотаріусом 6 Київської державної нотаріальної контори Прудь Н.В.,зареєстрованою в реєстрі за № 6.1108 (далі – Довіреність). Довіреністю Сосновська Т.В. уповноважує осіб, що находяться у її прямому підпорядкуванні в НМІУ, представляти її інтереси як фізичної особи. Представництво інтересів Сосновської Т.В. на підставі довіреності від 02.11.2015 року Карнаух Л.В. та Овсієнко Ю.В. здійснювали в робочий час та отримували за це оплату за рахунок коштів державного бюджету: 17 листопада 2015 року в судовому засіданні Шевченківського районного суду м. Києва № 761/30453/15-п (тривалістю близько 2 годин) представництво інтересів правопорушника Сосновської Тетяни Вікторівни здійснювали обидва представники, Карнаух Л.В. та Овсієнко Ю.В. Також Сосновська Т.В. використовувала для захисту власних інтересів послуги юристів НМІУ Карнаух Л.В. та Овсієнка Ю.В. 31 серпня 2015 року в Раді адвокатів міста Києва (м. Київ, вул. Білоруська, 30) під час оформлення членами Ради адвокатів протоколу про адмінправопорушення (а.с. 50). Відповідно до норм Закону України «Про засади запобігання корупції» генеральний директор Національного музею історії України Сосновська Тетяна Вікторівна є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, оскільки є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету. Враховуючи викладено вище Сосновською Т.В. допущено реальний конфлікт інтересів, про який не повідомлено орган управління, що утворює склад корупційного правопорушення у визначенні ч.1 ст. 28 Закону «Про запобігання корупції»(п.2 ч.1 ст. 14 Закону), відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-7 КУПАП( в редакції Закону № 1700 від 14.10.2014 року). Всі порушення чинного законодавства, яких припускається Сосновська Т.В. на посаді генерального директора Національного музею історії України свідчать про невідповідність її зазначеній посаді, призначення на яку відбулось з порушенням вимог законодавства (відсутність вищої освіти відповідного напрямку, що прямо передбачено для посади генерального директора національного музею Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 81. Культура та мистецтво) та всупереч вимог Майдану про призначення на керівні посади в державних установах фахівців, обраних на конкурсних засадах. Сосновська Т.В. за особистими характеристиками не вміє працювати та керувати людьми, приймати зважені рішення в інтересах справи, постійно припускається порушень норм моральності та професійної етики, дотримання якої як мінімальної вимоги ставиться перед фахівцями музейної справи Кодексом ділової етики ІСОМ, п. 5.1 якого у будь-якому виді діяльності від співробітників музею вимагаються абсолютна чесність, принциповість і максимальна об'єктивність та вказується на необхідність для працівника Музею дотримуватись двох керівних принципів: « по-перше, того, що музеї є суспільним надбанням і їх надійність для суспільства прямо пропорційна якості послуг, що їх вони надають; по-друге, що замало мати професійні знання та інтелектуальні здібності, треба ще й надихатись високими етичним принципами». Стандартам етичних принципів ІСОМ та загальним нормам людяності не відповідає поведінка генерального директора Сосновської Т.В. відносно поновленого на роботі за рішенням суду працівника музею Шаповала Сергія Миколайовича, що мала місце 18.07.2016 року. В цей день Шаповал С.Г. звернувся до генерального директора Сосновської Т.В. з заявою про надання відпустки з власний рахунок для догляду за смертельно хворим батьком (онкологія в останній стадії). Роботодавцю були надані копії медичних документів про діагноз та стадію хвороби батька. Сосновська Т.В. змусила працівника чекати на прийом 3 годин в приймальній, після чого відправила Шаповала С.М. складати план роботи на тиждень , ставлячи такий план умовою надання відпустки по догляду за батьком. Шаповал С.М. весь цей час не міг зв`язатися з батьком за телефоном та змарнувавши пів дня в приймальній поїхав додому, де знайшов батька у непритомному стані на підлозі. Після приїзду швидкої, не приходячи до тями батько помер, позбавлений можливості побачити сина в останні хвилини життя. Свідками цього інциденту були співробітники музею, які були вражені мстивістю, упередженістю та жорстокістю свого керівника, безглуздістю таких дій. Згідно з пп. 10, 10 п. 4 Положення Міністерство культури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від від 3 вересня 2014 р. № 495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань вживає заходів до забезпечення соціального захисту професійних творчих працівників, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Мінкультури, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Підпунктом 3 пункту10 Положення до компетенції Міністра віднесено ініціювання питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідного органу; ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідного органу. Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 33, п. 9. Ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 45 Кодексу законів про працю України ВИМАГАЄМО: 1. Притягнути до відповідальності за вчинені порушення та розірвати трудовий договір (контракт) з генеральним директором Національного музею історії України Сосновською Тетяною Вікторівною. 2. Призначення нового керівника здійснити на конкурсній основі. 3. Розгляд вимоги здійснити за участі представника профспілкового комітету. Додатки:___на ___арк.__ Голова профспілкового комітету А.Г. Богдалов Члени профспілкового комітету І.О. Супрунюк З.О. Зразюк О.П. Іванова В.В. Дубіцька О.К. Краcовський

Відповісти

Працівник НМІУ | 15 жовтня 2016 01:50:36

Я хочу порівняти Сосновську не з борщівником Сосновського, а з більш страшним лихом. Тетяна Сосновська, яка провалила в НМІУ всю роботу по поверненню кримської колекції скіфського золота в Україну, з Нідерландів, зараз нагадує своїми божевільними діями Адольфа Гітлера у бункері, в Берліні, в 1945 році. Такий же самий психічний стан і неадекватність поведінки. Війна з директорами музеїв в Києві, а саме, з Н.М.Куковальською і Н.В.Писаревською, дуже нагадує війну, яку фанатичний нацист А.Гітлер вів, у свій час, на два фронти: з США і його союзниками на Західному фронті і з СРСР на Східному фронті. Такий же сміливий і справедливий супротив і опір в НМІУ, який був колись, в нацистській Німеччині, у Другій світовій війні проти А.Гітлера, а зараз йде в НМІУ проти Т.Сосновської. Є така сама когорта в НМІУ поплічників-злочинців режиму Т.Сосновської, як були і нацистські злочинці, які підтримували режим А.Гітлера у Німеччині. Історія, через 70 років, зробила свій страшний оберт і замкнулася у НМІУ. Т.Сосновська і А.Гітлер - дві сторони однієї медалі. Диктаторство, автократизм, смерті, сльози, гоніння на профспілки, підлог документів, брехня, антидемократичність у всьому. І це у Києві, в серці музейної України! Яка ганьба!

Відповісти

Колишня співробітниця Музею Тичини | 15 жовтня 2016 20:03:58

Щоб зрозуміти. хто така Тетяна Сосновська і на, що вона здатна розповім історію яка трапилася в Музеї Тичини, коли вона була там директором. Літня жінка, похилого віку, працювала там доглядачкою у кімнатах на вулиці Терещенківська, 5. В Музеї Тичини, в той день, не було відвідувачів і старенька мабуть трохи приспала. Таке буває з доглядачами похилого віку в різних музеях України. Далі я розповім, що відбулося по реконструкції події, бо цей випадок запал у душу багатьом там працюючим. Директор музею Тетяна Сосновська йшла по кімнатам і побачила, що старенька бабуся приспала. Вона, у кімнаті, де це відбувалося, підійшла до стінки, зняла картину яка там висіла і забрала з собою. Потім, як нічого не трапилося, зайшла до кімнати де була старенька доглядачка і змусила її прокинутися. Відбулася між ними якась розмова і тут очі Тетяни Сосновської глянули на стінку, де мусила висіти картина. “Боже мій! Де картина! Тут гола стінка! Її вкрали на ваших очах! Ви учасниця цієї крадіжки! Ви мабуть у долі з крадіями! Ви будете все розповідати слідчим! Ви сядете у в’язницю!” – гримала Тетяна Сосновська на стареньку бабусю. Той стало зле. Вона втратила свідомість. Їй викликали Швидку допомогу. Похила жінка ледве не вмерла в Музеї Тичини на очах крикливої Тетяни Сосновської. Потім Тетяна Сосновська повернула картину на місце, а скандал, в якому могла померти похила бабуся, кажуть, зам’яв тодішній народний депутат України В’ячеслав Кириленко. Старенькій дали гроші і спровадили на повну пенсію. Тому, коли ми бачимо і чуємо, що відбувається в Національному музеї історії України, при Тетяни Сосновської, згадайте випадок зі старенькою доглядачкою і як при цьому діяла директор Музею Тичини з нею.

Відповісти

Джерело з вулиці Івана Франка | 16 жовтня 2016 01:19:04

Інформація яка надходить з Міністерства культури свідчить, що там дуже чекають на суд: Первинна профспілкова організація і колектив Національного музею історії України проти Мінкульту по неприйняттю рішень по розірванню контракту з генеральним директором музею Сосновською Т.В. і її корупційним схемам. В цьому суді на 100 % НМІУ правий. Це ретельно перевірено юридичною службою Міністерства культури. Тому там вже готові, що вони швидко, в короткий термін, програють суд колективу НМІУ і вийдуть з судовою Ухвалою на розторгнення трудового договору з громадянкою Сосновською Т.В. Таким чином будуть заблоковані всі потуги В.А.Кириленка прийти на допомогу своїй улюблениці Тетяні Сосновської. На Тетяну Сосновську вже підготовлені цілі томи документації для передачі в НАБУ. Якщо вона буде опиратися рішенню суду, цьому відразу дадуть зелене світло. А це – в’язниця для Тетяни Сосновської. Вона може увійти в історію незалежної України, як перший музейний директор, хто може отримати реальний термін ув’язнення. В Міністерстві культури цього не хочуть, проте, якщо Т.В.Сосновська буде опиратися, іншого виходу не буде. Правда є одне але. Суд може так повернути справу, що Т.В.Сосновську з цивільногого кодексу можуть переоформити все у кримінальний кодекс і все там закінчиться для неї погано…

Відповісти

Колишня співробітниця Музею Тичини, оповідь друга | 20 жовтня 2016 20:23:31

Я вирішила, стисло, розповісти, як Тетяна Сосновська вижила свою матінку з Музею Тичини. У той час, я працювала в тому музею, і знаю це не з третіх рук. Ірина Дмитрівна Блюдо дійсно багато сил поклала, щоб такий музей відбувся в Києві. Ірина Дмитрівна бігала по різноманітним адміністраціям і такий комунальний музей відкрився, третього рівня за музейною класифікацією. Вона стала першим там директором. Їй було нелегко, проте вона знайшла підтримку в літературному середовищі України, а Музей Тичини почав сплачувати орендну платню Державному музею літератури України, який потім отримав статусу Національного. Ірина Дмитрівна багато зробила для цього музею і радувалася, що молодь і літні люди пішли дивитися, як жив і творив у цій квартирі, яка стала меморіалом, Павло Григорович Тичина: поет, академік, голова Верховної Ради УРСР, міністр освіти за часів Сталіна. Тетяна, її донька, школяркою бігала у цю квартиру, до матері, проте жили вони в іншому місці, а Музей Тичина був у них другою квартирою, а потім став і третьою, де можна було переночувати, поснідати, пообідати і повечеряти, справляти дні народження, приймати друзів, дивитися телевізор, ходити до туалету. Взагалі це була нерухомість, у центрі Києва, в якій проживала родина Блюдо, а потім і родина Сосновських ні в чому собі не відмовляючи. Поки Ірина Дмитрівна облаштовувала меморіальну квартиру, Тетяна, її донька, навчалася в Державному університеті ім. Тараса Шевченка, на математика, у 1970-80-х роках. Зробила вдалу кар’єру у радянському комсомолі, з головою кинулася у бізнес за часів перебудови і була помічником О. Пилипенка, який намагався створити потужну комерційну структуру засновану на грошах КПРС і КПУ. Він облаштовував і перші комерційні банки у Києві, в якому, після розвалу СРСР, ще трохи попрацювала і Тетяна Сосновська. Проте бізнес-інтереси керівника Тетяни Сосновської не співпадали з інтересами молодого бізнесу, який створювався у Києві і в Україні. Проте, саме він надав можливість чоловіку Тетяни Сосновської займатися нафтогазовим бізнесом і займатися паливними постачаннями з Російської Федерації, Азербайджану і Туркменістану. Протиріччя з молодими капітанами київського бізнесу вилилися у замаху на життя О. Пилипенка в 1993 році. Його персональна автівка була підірвана закладеною вибухівкою і особисті охоронці загинули на місці. А сам він дійсно втік на Донбас, де намагався почати там все з нуля. І йому це вдалося за допомогою Сергія Тарути. Тетяна Сосновська, у розпачі за втраченим, кинулася до матері і слізно попрохала влаштувати її на роботу до Музею Тичини, бо бізнес-імперія О. Пилипенка рухнула в одну мить і вона втратила там роботу, бо нові господарі не схотіли мати справу з довіреною компаньйонкою невдахи втікача. На її чоловіка теж жорстко наїхали і вимагали гроші і активи отримані від О. Пилипенка. Кажуть, що він тоді панічно теж втік, тільки у Москву і довго там переховувався, поки, в Києві, все не владналося. Перебування у Москві не пройшло для нього даремно і дозволяє зараз вести активний бізнес з російськими бізнес партнерами у Російській Федерації, зокрема утверджувати Крим під прапорами Росії. Якщо СБУ поцікавиться, як він веде зараз бізнесові справи з Сергієм Аксьоновим, головою Державної Ради Республіки Крим анексованого Росією, то будуть прикро цим вражені, які поставки і будови він зараз там робить. Чоловік генерального директора Національного музею історії України Тетяни Сосновської зараз, в окупованому Криму, вкладає чималі кошти і будує місто Саки і реконструює ботанічні сади на південному березі півострову: зокрема Нікітський ботсад. Таким чином, в родині Тетяні Сосновської, зараз активно співпрацюють зі злочинним режимом Володимира Путіна і діють, як справжні колаборанти і при цьому розказують всім байки про патріотизм в Україні – які цинічні негідники! Повернемося до 1993 року. Ірина Дмитрівна Блюдо прийняла 31-річну доньку до Музею Тичини на посаду провідного наукового співробітника. Та відразу поставила себе пихатою: ну як може, колишня бізнесвумен і колишня секретар Ленінградського райкому комсомолу з ідеологічної роботи міста Києва працювати, яким-то там, рядовим провідним науковим співробітником третє сортного комунального музею. Вона почувалася, як не в своїй тарілці. До співробітників ставилася зверхньо, а потім, коли стала там директором музею намагалася всіх позбутися, хто знав її, коли вона туди прийшла на наукову посаду. Чотири роки на посаді наукового співробітника Тетяна Сосновська потратила, щоб мати віддала їй посаду директора Музею Тичини. Вона розпускала плітки, що її мати важко захворіла, стала немічною і не може працювати. Багато разів телефонувала в Управління культури КМДА і говорила, що її мати знову не на роботі. Коли мати запізнювалася на деякий час донька їй казала, що вона може і не виходити на роботу - тут всі без неї чудово справляються. Ірині Дмитрівні було від цього дуже погано, що донька намагається її позбутися там. Якщо дивитися у коріння, то ходили, та і зараз ходять чутки, що Ірина Дмитрівна Блюдо народила Тетяну не від Віктора Степановича Блюдо, свого чоловіка. Може, на цьому підґрунті, і була така у Тетяни Сосновською ворожість до матері. Проте, мені здається, це був комплекс великої начальниці у Тетяни Сосновської, який зараз так прикро проявився в Національному музеї історії України. Тетяна Сосновська весь час намагалася кимось керувати і з журбою сумувала за роками, коли вона була впливовою особою, яка розпоряджалася людськими долями і грошима. Нарешті, Ірина Дмитрівна Блюдо не витримала облуду своїй доньці Тетяни, і віддала їй посаду директора Музею Тичини, і пішла звідти з розбитим серцем. В передчасній смерті матері є велика провина Тетяни Сосновської. І це дуже прикро, бо кажуть, від дій Тетяни Сосновської зараз вмирають люди в Національному музеї історії України…

Відповісти

Зла музейна бандерівка | 21 жовтня 2016 22:00:54

21 жовтня 2016 року до Національного музею історії України приходили судові пристави, щоб поновити на роботі О.В. Макаренка, головного інженера за Ухвалою суду. Всі процедури відтягування цього рішення вже минули. Генеральний директор НМІУ Т.В. Сосновська призвала на допомогу своїх музейних юристів, вони же її особисті адвокати у судах, за бюджетні кошти, яким забагато платять у цьому закладі проти працівників свого музею. Якими ненормальними особами треба бути, щоб юридична служба НМІУ жодного разу не встала на захист працівників музею, а обслуговувала виключно потреби генерального директора НМІУ Тетяни Вікторівни Сосновської за великі кошти. От і зараз, з піною у роті, юристи НМІУ стали на захист Тетяни Сосновської. А та, теж, дуже крикливою була. Кричала, що віце-прем’єр-міністри України В.А. Кириленко і П.В. Розенко разом з міністром культури України Є.М. Нищуком розмажуть всю судову владу в країні і всіх суддів взагалі треба звільнити, а краще посадити у в’язниці, а ще краще розстріляти і цим зекономити бюджет на пенеціарну службу. Такої неадекватності ще не бачили судові пристави і представники Первинного профспілкового комітету музею. Суддю, який прийняв рішення на користь О.В. Макаренка, а саме О. Савицького, героя бойових дій в Афганістані і голову Шевченківського райсуду міста Києва, Тетяна Сосновська запропонувала відразу розстріляти, як це роблять в Донбасі. У багатьох склалося сьогодні стійке враження, що Тетяна Вікторівна Сосновська збожеволіла вкінець. Судові пристави прийняли грамотне рішення: 1. Накласти штраф на Сосновську Т.В. у розмірі в 600 грн. за невиконання Ухвали суду; 2. Через кілька днів накласти другий штраф у розмірі 1400 грн, якщо Сосновська Т.В. не поновить Макаренка О.В. на роботі; 3. Передати матеріали на Сосновську Т.В. у Генеральну Прокуратуру України, Національне Анти-Корупційне Бюро, Головне Слідче Управління Національної Поліції України для відкриття відразу кримінального впровадження проти злісного і злочинного не виконання судових рішень генеральним директором НМІУ; 4. Матеріали на Сосновську Т.В. передати в Міністерство культури України, як її кураторів, які підписали з нею контракт на посаду генерального директора НМІУ, для прийняття ними адміністративних і кадрових рішень по неї, як її роботодавців. Сьогодні мабуть самий великий і переломний день для всіх нміувців і мікувців, які зараз під товстою п’ятою злочинного режиму Т.В. Сосновської, яка нищить музейну інтелігенцію і не ставиться з повагою до народу України і законам своєї країни. Чутки про те (а вони вже давно ходять по коридорам Міністерства культури України і в музейній спільноті), що чоловік Т.В. Сосновської заніс В.А. Кириленку гроші, кажуть у розмірі 50 000 $$, за посаду генерального директора НМІУ сьогодні почали знаходити підтвердження у розмові в кабінеті на вулиці Володимирській, 2. Чоловік Тетяні Сосновської купив для неї таку ласу посаду, у лютому 2015 року, в надії, що вона 100 % відіб’ється. Якщо, зараз прийняти до уваги, що він у Криму співпрацює з керівником окупаційної адміністрації Сергієм Аксьоновим то стає все зрозумілим, чому Тетяна Сосновська не створила умов для повернення скіфської золотої колекції з Амстердаму до Києва. І чому Тетяна Сосновська все робить навпаки, у Музеї історичних коштовностей України, у своїй філії. Подружжя Сосновських вирішило подарувати золоту скіфську колекцію окупованому Криму і зробити приємність особисто Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну. Кажуть ще, що в них, вже там куплена деяка маєтність де вони зможуть заховатися від українського правосуддя, якщо щось піде не так…

Відповісти

Зла музейна бандерівка | 21 жовтня 2016 22:01:15

21 жовтня 2016 року до Національного музею історії України приходили судові пристави, щоб поновити на роботі О.В. Макаренка, головного інженера за Ухвалою суду. Всі процедури відтягування цього рішення вже минули. Генеральний директор НМІУ Т.В. Сосновська призвала на допомогу своїх музейних юристів, вони же її особисті адвокати у судах, за бюджетні кошти, яким забагато платять у цьому закладі проти працівників свого музею. Якими ненормальними особами треба бути, щоб юридична служба НМІУ жодного разу не встала на захист працівників музею, а обслуговувала виключно потреби генерального директора НМІУ Тетяни Вікторівни Сосновської за великі кошти. От і зараз, з піною у роті, юристи НМІУ стали на захист Тетяни Сосновської. А та, теж, дуже крикливою була. Кричала, що віце-прем’єр-міністри України В.А. Кириленко і П.В. Розенко разом з міністром культури України Є.М. Нищуком розмажуть всю судову владу в країні і всіх суддів взагалі треба звільнити, а краще посадити у в’язниці, а ще краще розстріляти і цим зекономити бюджет на пенеціарну службу. Такої неадекватності ще не бачили судові пристави і представники Первинного профспілкового комітету музею. Суддю, який прийняв рішення на користь О.В. Макаренка, а саме О. Савицького, героя бойових дій в Афганістані і голову Шевченківського райсуду міста Києва, Тетяна Сосновська запропонувала відразу розстріляти, як це роблять в Донбасі. У багатьох склалося сьогодні стійке враження, що Тетяна Вікторівна Сосновська збожеволіла вкінець. Судові пристави прийняли грамотне рішення: 1. Накласти штраф на Сосновську Т.В. у розмірі в 600 грн. за невиконання Ухвали суду; 2. Через кілька днів накласти другий штраф у розмірі 1400 грн, якщо Сосновська Т.В. не поновить Макаренка О.В. на роботі; 3. Передати матеріали на Сосновську Т.В. у Генеральну Прокуратуру України, Національне Анти-Корупційне Бюро, Головне Слідче Управління Національної Поліції України для відкриття відразу кримінального впровадження проти злісного і злочинного не виконання судових рішень генеральним директором НМІУ; 4. Матеріали на Сосновську Т.В. передати в Міністерство культури України, як її кураторів, які підписали з нею контракт на посаду генерального директора НМІУ, для прийняття ними адміністративних і кадрових рішень по неї, як її роботодавців. Сьогодні мабуть самий великий і переломний день для всіх нміувців і мікувців, які зараз під товстою п’ятою злочинного режиму Т.В. Сосновської, яка нищить музейну інтелігенцію і не ставиться з повагою до народу України і законам своєї країни. Чутки про те (а вони вже давно ходять по коридорам Міністерства культури України і в музейній спільноті), що чоловік Т.В. Сосновської заніс В.А. Кириленку гроші, кажуть у розмірі 50 000 $$, за посаду генерального директора НМІУ сьогодні почали знаходити підтвердження у розмові в кабінеті на вулиці Володимирській, 2. Чоловік Тетяні Сосновської купив для неї таку ласу посаду, у лютому 2015 року, в надії, що вона 100 % відіб’ється. Якщо, зараз прийняти до уваги, що він у Криму співпрацює з керівником окупаційної адміністрації Сергієм Аксьоновим то стає все зрозумілим, чому Тетяна Сосновська не створила умов для повернення скіфської золотої колекції з Амстердаму до Києва. І чому Тетяна Сосновська все робить навпаки, у Музеї історичних коштовностей України, у своїй філії. Подружжя Сосновських вирішило подарувати золоту скіфську колекцію окупованому Криму і зробити приємність особисто Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну. Кажуть ще, що в них, вже там куплена деяка маєтність де вони зможуть заховатися від українського правосуддя, якщо щось піде не так…

Відповісти

Майданці НМІУ | 22 жовтня 2016 12:16:21

Хочемо підкреслити, що Олександр Вікторович Макаренко є героїчна постать в Національному музеї історії України. Він активний учасник двох революції в Україні: Помаранчевої і Гідності. Стояв на Майдані з Афганською сотнею, особисто був знайомий, ще до подій на Майдані, з Героєм України Олегом Івановичем Міхнюком, сотником Восьмої “афганської” сотні Самооборони Майдану з яким воював в Демократичній Республіки Афганістан в 1984-85 рр. О.А. Міхнюк героїчно загинув в бою 20 серпня 2014 під час спроби визволити Луганськ. О.В. Макаренко був на похоронах свого товариша і друга. Коли Тетяна Сосновська прийшла в НМІУ і почала гоніння на майданців, одним з перших, якого вона намагалася позбутися, за всяку ціну, був Олександр Вікторович Макаренко, головний інженер музею і совість музейної інтелігенції України. Тетяна Сосновська, як комуністка в минулому і активний діяч комсомольського руху в Радянській Україні і впливова бізнесвумен за часів О. Пилипенка, думала, що Олександр Макаренко стане перед нею на коліна і забуде все, що пов’язане з Революцією Гідності і ветеранами війни в Афганістані. Проте вона прорахувалася! Де їй знати, тій, яка дострокова звела свою мати, Ірину Дмитрівну Блюдо у могилу, що знайдуться в музейній спільноті люди, які побачать її ворожість до України і ідеалів Революції Гідності. Олександр Макаренко є Прапором майданського руху в НМІУ. Тільки один Олександр Макаренко виграв два суди у Т.В. Сосновської: по догані і по незаконному звільнені. Олександр Макаренко відкрив проти генерального директора Національного музею історії України Тетяни Сосновської кримінальне провадження за те, що вона його не поновлює на роботі за Ухвалою суду. І зараз, судові пристави, які мають всі для цього повноваження, ініціюють вже друге кримінальне провадження проти Т.В. Сосновської за злісне не виконання судових рішень. Таким чином, в боротьбі з таємними прихильниками “русского мира” подружжям Сосновських, проти дружини у цьому союзі, від О.В. Макаренко проведено два переможних суда і буде вже два кримінальних провадження. Так тримати – друже Олександре! – ми ще побачимо, як Тетяну Сосновську виведуть в наручниках з Національного музею історії України за співпрацю зі злочинним режимом Володимира Путіна. Чоловік Тетяни Сосновської плюнув народу України в душу своєю співпрацею з окупантами в Криму. Його теперішня розбудова міста Саки і південного узбережжя кримського півострову це плювок всім, хто загинув на Майдані і хто пав в боях в Донбасі. Його дружба і спільний бізнес з очільником окупаційної адміністрації Криму Сергієм Аксьоновим - це пряма зрада України! Вимагаємо ретельної перевірки від СБУ і МВС України подружжя Сосновських на предмет співпраці з російськими спецслужбами. Крім того, вимагаємо ретельного проведення перевірки за дачу хабаря, за посаду генерального директора Національного музею історії України, від чоловіка Т.В. Сосновської, яку можливо отримав віце-прем’єр-міністр і міністр культури України, на той час, В.А. Кириленко.

Відповісти

Історик, який пише книжку - "Розвінчання міфу від В.А. Кириленка: Тетяна Сосновська - трагедія і біль музейників України". | 23 жовтня 2016 20:29:09

Приємні новини надходять з Національного музею історії України, де колектив веде нерівну боротьбу з підлою особою в музейній спільноті, а саме, з генеральним директором Т.В. Сосновською у якої чоловік, як виявилося зараз, активно співпрацює з російськими окупантами в Криму. Сили працівників НМІУ, які хоробро і стійко ведуть опір Т.В. Сосновській дуже нерівні, бо її активно підгримує хабарник, віце-прем’єр-міністр В.А. Кириленко, який, можливо, отримав гроші за посаду генерального директора НМІУ, на яку він посадив особу, без конкурсу і альтернативи, спокусившись на валюту занесену, можливо, агентурою Кремля, а саме - чоловіком Т.В. Сосновської. Як стало відомо, В.А. Кириленко, активно підтримує агентуру з ФСБ Росії, в Національному музеї історії України, а саме, Т.В. Сосновську і її осередок законспірованих агентів, які вирішили зірвати повернення кримської колекції скіфського золота до України і передати її окупантам зірвавши всю підготовку в музеї, на міжнародному рівні, злочинно змінивши статус МІКУ, по зберіганню експонатів, в 2015 році. Тільки, що стало відомо, що більша частина бухгалтерії Національного музею історії України звільнилася з цього закладу. Головний бухгалтер пішла з НМІУ забравши з собою колег. Чесного і розумного фінансиста прийняла на роботу Неля Михайлівна Куковальська, генеральний директор Національного Заповідника ”Софія Київська” проти якої розвернула війну, без правил, Т.В. Сосновська і її подільниця Т.М. Осінчук. В цій неоголошеній війні може постраждати і відома музейниця Н.В.Писаревська, яку Т.В. Сосновська намагається зараз відправити на пенсію і всадити у її крісло свою людину. Головний бухгалтер, яка покинула НМІУ все зробила вірно – зараз і попереду у Тетяни Вікторівни Сосновської дуже багато кримінальних впроваджень і судів. А там і лава підсудної, і термін ув’язнення. Кому хочеться бути там присутніми, навіть і в якості свідка. У Тетяни Вікторівни Сосновської, на жіночій зоні загального режиму, буде забагато часу усвідомити, як від комсомольського функціонера і впливової бізнесвумен вона дійшла до генерального директора НМІУ, а потім опинилася сьорбати в’язничну баланду…

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Квітень 2021

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Березень | Травень