«Тарасовій світлиці», ровесниці Незалежності України – 25!

«Це – хата мого дитинства… Така самісінька була у моєї бабусі. У таких хатах виростала, боролася, страждала і відроджувалася Україна. Слава нашому народу, що витримав, що вистояв і завжди буде!»

Ці слова Вячеслав Чорновіл залишив у книзі вражень відродженого в серпні 1991 року першого народного музею на Чернечій горі – «Тарасової світлиці» (відкрито в серпні 1991 р.).

Вперше така хатина постала ще в 1884 році, коли на могилі Тараса Шевченка  встановили чавунний хрест. Упорядкування першого Шевченківського меморіалу здійснювалося за народні кошти. В правій половині хати жив багатолітній доглядач національної святині Іван Ядловський (1846–1933), а в лівій було створено народний музей поета. Коли в 1930-х роках минулого століття почалося будівництво сучасного музею Тараса Шевченка, первісну хатину розібрали.

До 175-ї річниці від дня народження Кобзаря на побажання численних його шанувальників за урядовою постановою «Тарасову світлицю» було відтворено відповідно до архівних матеріалів, розшуканих провідним науковим співробітником Шевченківського національного заповідника, заслуженим працівником культури України Зінаїдою Тарахан-Березою. Кошти на будівництво надало Республіканське товариство охорони пам’яток історії та культури, очолюване тоді академіком Петром Троньком.  

… На урочистості, що проходили в Шевченківському національному заповіднику 18 червня 2016 р. у форматі засідання клубу «Тарасова світлиця» (Канів) та клубу «Родина» (Київ) з нагоди 25-річчя з часу відтворення першого народного музею Кобзаря «Тарасова світлиця» та 170-річчя від дня народження довголітнього охоронця Шевченкової могили Івана Ядловського, – прибули колеги з Інституту літератури НАН України, Національного музею Тараса Шевченка, Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Опанаса Саксаганського, Михайла Старицького,  голова громадського руху «Рідна країна», доктор політичних наук Микола Томенко (Київ), родичі Івана Ядловського, учасники толоки по спорудженню хатини, науковці, митці, меценати, громадськість. 

Усі вони в глибокій шані поклали квіти до могили Тараса Шевченка та могили Івана Ядловського, оглянули нові надходження до «Тарасової світлиці», скуштували запашного чаю з трав за рецептом Ядловського із самоварів 19 ст. та пиріжки, що приготували родичі дідуся Івана.

У конференц-залі завідувач науково-дослідного відділу «Історія Шевченкової могили», заслужений працівник культури України Раїса Танана перегорнула ілюстровані сторінки історії відтвореного музею. Науковці музею видатних діячів української культури Роксана Скорульська (завідувач музею Миколи Лисенка) та Катерина Антонова розкрили цікавими штрихами народне розуміння Лисенкового ставлення до Тараса Шевченка, роботу видатного композитора по увічненню пам’яті Кобзаря. До речі, музей ініціював щорічні приїзди сучасної школи імені Миколи Лисенка (Київ) на Тарасову гору.

Щиро привітавши учасників засідання, Микола Томенко поділився планами щодо подальшого впорядкування Тарасової гори, розбудови культурного простору Черкащини, енергетика якого настільки сильна, що дає віру в здійснення задуманого. Зазначив, що одним з джерел фінансування наміченого могли б стати кошти від продажу на аукціоні вертодрому біля села Пекарів, лише на утримання якого щороку витрачається кілька мільйонів гривень. Заповіднику подарував портрет Шевченка роботи невідомого художника.        

Слова вдячності за збереження традицій і повернення національного колориту в музей Тараса Шевченка (зокрема, прибрано з вестибюлю камінь – «то був камінь на наші душі»), сподівання на подальше відтворення задумів архітектора музею Василя Кричевського прозвучали у виступі заступника директора Інституту літератури НАНУ Сергія Гальченка.

До ювілею «Тарасової світлиці» вийшло друком видання Раїси Танани «Тут Шевченків дух і пахощі України», презентацію якого здійснила заступник генерального директора з наукової роботи заповідника Світлана Брижицька. Науковці Шевченківського заповідника розкрили теми «Постать Івана Ядловського за матеріалами наукового архіву заповідника» (Ольга Білокінь), «З історії могили І. О. Ядловського» (Віта Дзима), «Тарасова світлиця у виданнях, поезії, образотворчому мистецтві» (Валентина Авраменко).

Від імені родичів Ядловського Анатолій Яценко тепло подякував за такі зустрічі, вшанування  і упорядкування могили дідуся Івана – розміщений на постаменті хрест.

Зворушена побаченим була й гостя з Америки Олена Тилко Гальчинська, яка саме  того дня завітала на Тарасову гору і стала очевидцем традицій національної святині. Сказала, що вона, як і багато українців за кордоном, виростала на Шевченковому слові, співала пісні на музику Миколи Лисенка.

Прозвучали й пропозиції, зокрема, від голови Канівської ради ветеранів, викладача Канівського коледжу культури і мистецтв, колишнього директора заповідника Василя Туліна – порушити клопотання про присвоєння Раїсі Танані звання Почесний громадянин Канева, а художниця Галина Морозова представила на розгляд громади думку про встановлення біля «Тарасової світлиці» скульптурного зображення Івана Ядловського.

Окрасою цієї по-родинному теплої зустрічі стали пісні на слова Тараса Шевченка та інших українських авторів у виконанні тріо бандуристок «Червона калина» Національної спілки кобзарів України (Львів) – лауреата премії імені Станіслава Людкевича в галузі музичного мистецтва у складі заслуженої артистки України Ірини Шуст-Назарчук, лауреатів всеукраїнських та міжнародних конкурсів Оксани Рибак та Любові Вальчак (мистецький керівник – заслужена артистка України Марія Сорока).

Генеральний директор Шевченківського національного заповідника Мар’ян  Піняк подякував усім за участь в урочистостях та запросив на обід за традиціями Івана Ядловського. 

Валентина Авраменко