День на Тарасовій горі

Ще 21 травня в конференц-залі музею Тараса Шевченка в Каневі відбулася презентація вишитого рушника «Зоряний шлях Тараса» Зої Коваленко та Катерини Калініченко з Полтави. А нині майстрині поклали початок ще одному знаковому рушнику-оберегу, на якому буде зображено символічну карту України, – вишили назву «Україна всіх єднає», герб нашої держави та позначили перші міста маршруту «Полтава» – «Канів».

З Канева далі шлях учасників акції проляже на схід України, в зону АТО, де захищають Вітчизну наш земляк із села Келеберда Канівського району Ярослав Церяник та Богдан Банний з Полтави, батьки яких 31 липня піднялися на могилу Тараса Шевченка. Разом з ними була очільниця канівського осередку Всеукраїнського товариства  «Просвіта» імені Тараса Шевченка  Віра Носенко, генеральний директор Шевченківського національного заповідника Мар’ян Піняк, заслужений діяч мистецтв України, кобзар Вододимир Горбатюк, представники громадськості.

На здійснення цієї святої справи вони отримали благословення о. Сергія (Нікітіна) у відродженій неподалік Тарасової гори козацькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці (Тарасовій церкві). Для воїнів АТО канівські активісти зібрали гуманітарну допомогу. 

Оглянувши музей Тараса Шевченка, батько одного з вояків записав до книги вражень: «У цей благодатний день на святій Тарасовій землі з найкращими побажаннями колективу музею – Анатолій Банний, член НСНУ, лауреат премії імені Пилипа Орлика, кавалер ордена «За мужність», волонтер, правозахисник. 31.07.2016. Полтава».

«Ота благодать над Дніпром…»

Того ж дня вклонились українському Пророку – Міністр культури України, заслужений артист, народний артист України Євген Нищук із родиною, гості з Києва, Івано-Франківська. Вони були зачаровані довкіллям, про яке писав ще Тарас Шевченко з далекого Петербурга: «Мені і вдень і вночі сниться ота благодать над Дніпром…». Враження від побаченого підсилила українська пісня у виконанні кобзаря Володимира Горбатюка.

Генеральний директор заповідника Мар’ян Піняк, означивши окремі питання розвитку заповідника, звернув увагу гостей на повернуті елементи національного оформлення музею – вітраж та розписи в кесонах вестибюлю, оновлену експозицію, авторську фотовиставку Василя Пилип’юка (м. Львів) «Україна – земля Тараса» з фондової колекції заповідника; виставку унікальної реліквії часів Київської Русі «Княжий меч доби Святослава Хороброго», наданої Національним заповідником «Хортиця», а також щойно відкриту виставку «Нев’януча слава. Слава Тарасу Шевченку» у рамках проекту «Славетний Кобзар очима китайських митців». Завершальним був візит до першого народного музею «Тарасова світлиця» якраз напередодні 25-річчя з часу його відтворення.

На згадку про відвідини національної святині було зроблено записи до книг вражень: «Дорогі зберігачі святого для кожного українця місця!  Дякую за усвідомлення і за належне донесення пам’яті Тараса, що робить нас сильнішими в боротьбі за самих себе, за Україну і безсмертними на віки! З повагою Міністр культури України Євген Нищук. 31.07.2016».

«Несподівані, потрясаючі враження!!! Спасибі всім, хто вкладає серця, душі для збереження пам’яті Великого Тараса!!! З шаною і повагою (Київ, театр імені Івана Франка) Оксана Батько-Нищук».

Екскурсія на «Поліссі-1»

Вперше за останні чотирнадцять років було здійснено маршрут судном на підводних крилах (пригадуєте колишні «ракети» і «метеори»?).  

Група киян, подолавши майже за 3,5 години водний шлях по Дніпру з Києва до Канева на судні «Полісся-1», здійснила «екскурсію одного дня» (з 9.00 до 20.30): оглянула визначні місця Канева, музейні експозиції. Захоплені відгуки учасників пізнавальної мандрівки спонукали власника швидкісного флоту Дмитра Власова (моб.: 095-275-18-63) зробити такі подорожі регулярними.

Зображення хреста на могилі Ядловського

 31 липня за погодженням з Міністерством культури України пам’ятник, що на могилі Івана Ядловського (1846–1933) – багатолітнього доглядача Шевченкової вічної оселі, – було доповнено рельєфним зображенням хреста, який повторює обриси первісного, встановленого відразу після поховання (нині автентичний дерев’яний хрест знаходиться на могилі Меланії – дружини Івана Олексійовича, на цвинтарі в урочищі Монастирок неподалік Тарасової гори).

Латунний хрестик передав заповіднику наш земляк, уродженець Канева Олександр Іванович Верхогляд (м. Київ).                                              

Ольга Білокінь, Віта Дзима,
Шевченківський національний заповідник