Генеральна конференція Міжнародної Ради музеїв у Мілані. Українські візії

Автор: ІСОМ Ukraine | 02 серпня 2016 21:40 |



Протягом п’яти днів, з 4 по 9 липня у культурному і діловому центрі Італії – місті Мілан – проходила 24-а Генеральна конференція Міжнародної Ради музеїв ICOM. Це головний світовий музейний форум, що має винятковий вплив на подальший розвиток музейної галузі у світі і проводиться раз на три роки. Цього року він співпав із 70-річним ювілеєм створення ICOM, що викликало додаткове зацікавлення з боку музейної і наукової спільноти, громадськості та ЗМІ.


Понад 3 500 музейних фахівців зі 130 країн світу приїхали до Мілану. Під час урочистого відкриття конференції у виставкому комплексі «МІКО» з вітальним словом до її учасників крім керівників Міжнародної Ради музеїв звернулись Міністр культури та туризму Італії Даріо Франческіні, мер Мілана Джузеппе Сала та ін.

Головними спікерами на відкритті конференції були видатний американський художник болгарського походження Крісто (Христо Явашев), відомий італійський архітектор та дизайнер Мікелє Де Луккі, турецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 2006 р. Орхан Памук, професор економічних наук університету Маккуорі (Сідней, Австралія) Девід Тросбі. Захоплючі виступи спікерів, видатних митців сучасного мистецтва, Христо Яващева та Міккелє Де Лукки були про синтез сучасного культурного ландшафту з історичним. Девід Тросбі – один із провідний світових економістів, що започаткував новий, революційний напрямок в сучасній економічній теорії, який позиціонує культуру як один із найважливіших складових світового економічного розвитку. В своїй доповіді він підняв цікаві питання про економічну цінність мистецтва та культури в розвитку сучасних міст, про міста як осередки, що концентрують різні види капіталу, про роль культури в забезпеченні економічної, соціальної та екологічної стійкості в розвитку міст.

У роботі генеральної конференції брали участь представники українських музеїв: Львівського музею історії релігії, Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Національного музею Тараса Шевченка, Національного художнього України, Вінницького обласного краєзнавчого музею, Музею історії м. Кам’янське, також був присутній начальник Управління музейної справи та культурних цінностей Міністерства культури України Василь Рожко.

Оскільки таку конференцію наша група відвідувала вперше, то в нас були певні побоювання, що вона виявиться формальним зібранням чиновників від культури, або ж метрів музейної справи, для яких спілкування, наша робота і досвід будуть малоцікавими. Але наші страхи виявилися марними. Генеральна конференція ІСОМ – це величезний майданчик, де зібралися музейники зі всього світу, де була створена ціла інфраструктура та особлива атмосфера для того, щоб кожен міг знайти свою нішу, необхідну йому інформацію, обмінятися досвідом, знаннями та концепціями, познайомитися з найсучаснішими науковими і технологічними розробками, що використовуються в музейній справі.

Конференція проходила в приміщенні великого експоцентру, на першому поверсі нас зустрічали волонтери і допомагали реєструватися. Другий поверх експо-центру поділявся на декілька зон: кейтерингові зони, дискусійний майданчик, зона відпочинку, але більшу частину зали займали виставкові площі. Ця територія виставки формувала центр конференції: давала чудову можливість взаємодіяти музейним фахівцям з усього світу, презентувати і просувати свої музеї, а також продукцію та послуги компаній, орієнтовані на музейний ринок.

Територія виставки була заповнена стендами, що орендували національні комітети ICOM та музейні асоціації різних країн, а також компанії, що пропонували свої послуги музеям. Серед національних комітетів, що представляли себе на таких майданчиках – особливо вирізнявся національний ICOM та Музейна Асоціація Китаю, що зайняла цілий ряд центральних стендів. Перший з них – на чолі ряду – був оформлений у вигляді китайського будиночка з характерним дахом, загнутим доверху. Підійшовши до нього, можна було поспілкуватися із членами ICOM Китаю і отримати в подарунок флешку, на якій розміщені: двохвилинний рекламний ролик про музеї Китаю; лист-заклик до усіх музеїв представляти свої пересувні виставки у Китаї, в якому вказані координати Китайської музейної асоціації обміну виставками; одразу ж угода про партнерство з метою сприяння обміну міжнародними пересувними виставками; електронний варіант каталогу виставок, організованих даною асоціацією; а також файл, що презентує і запрошує до співпраці з культурною групою Китаю, яка спеціалізується на музейному менеджменті, починаючи від планування виставок і завершуючи щоденним технічним обслуговуванням музеїв. Така, електронна, форма передачі інформації виявилася дуже вигідною у транспортуванні, адже везти додому тонни літератури, якою рясніли стенди і яку намагалися вручити усі учасники виставкових площ, дуже важко.

Не менш інформативними і багатими на різного роду продукцію були стенди національних комітетів ICOM Тайваню та Японії. Тайванці пропонували заповнити опитувальну анкету, як потенційним відвідувачам і партнерам музеїв Тайваню, очевидно, для можливої майбутньої співпраці, а також вручали лляну торбинку, на якій зображена музейна карта Тайваню із роздатковою літературою в ній. Серед літератури можна побачити: книгу-путівник по музеях Тайваню, каталоги, буклети та рекламні листівки окремих музеїв. У наметі, де представляли ICOM Японії, окрім літератури, роздавали шалики з написом «ICOM Kyoto 2019». Адже наступна Генеральна конференція ІСОМ відбудеться 1–7 вересня 2019 року у Кіото, а темою конференції обрано: «Музеї як культурні центри: майбутнє традиції». Пропонується розглянути те, як музеї можуть служити культурними центрами і посередниками між людьми, культурами, спільнотами, націями у світі, де постійно тривають бойові дії і конфлікти. Тематика конференції є надзвичайно актуальною і для українських музеїв, тому сподіваємося на широке представництво Національного ICOMу на наступному форумі.



Національні комітети ІСОМ та музейні асоціації країн, які не могли або не хотіли винаймати виставковий простір, презентували свою рекламну продукцію на столах, розташованих біля реєстраційної стійки. Усі бажаючі могли підійти і прихопити друковану продукцію, яка б розповіла про музеї тієї чи іншої країни. Продукція різнилася якістю і стилем виконання – від найпростіших роздруківок на звичайному принтері до глянцевих кольорових видань, однак кожен намагався репрезентувати і просувати музеї своєї країни.

З превеликим жалем хочеться зауважити, що серед продукції ми не знайшли жодного буклета чи то навіть листівки, яка б презентувала музеї України в загальному. Єдиним роздатковим матеріалом були декілька каталогів та буклетів, які привезли учасники з України у своїх валізах. Ми відчули брак літератури, яка б надавала хоч загальну інформацію про музеї України. Але, маємо надію, що у майбутньому такий каталог буде створено і перекладено англійською мовою, а до його публікації долучаться різні державні та громадські інституції. Чудовим зразком для цього міг би послужити каталог «Enjoying Taiwan’s Museums», виданий Китайською асоціацією музеїв на кошти Міністерства культури.

Серед виставкових площ чільне місце займала професійна музейна ярмарка, де свої товари і послуги пропонувало понад сто компаній, що працюють на музейну індустрію. До слова, такі ярмарки в Європі відбуваються досить часто – цього листопада в Лейпцигу відбудеться Mutec Leipzig International Trade Fair for Museums and Exhibition Technology, а в січні наступного року – схожий ярмарок відбудеться в Парижі. Як бачимо, музеї в світі є повноцінними учасниками економіки. На них працюють як великі гіганти (наприклад, Panasonic на конференції в Мілані представляв свою продукцію), так і маленькі компанії. Ми побачили, що, принаймні, в Західній Європі і Північній Америці компанії, що виготовляють продукцію для музеїв, конкурують між собою не тільки на міжнародному ринку, але й на національному чи навіть регіональному. Слід підкреслити, що багато з цих компаній виступали в ролі спонсорів конференції. Вважаємо, що нам важливо бути обізнаними зі світовим музейним ринком, його головними трендами, щоб сприяти виникненню такого ринку й в Україні.

Значна частина компаній, що працюють для музеїв – це виробники вітрин та суміжного обладнання. Вони пропонують устаткування, яке забезпечує превентивну консервацію пам’яток: оснащені системами клімат-контролю, передбачають різні безпекові функції, в тому числі від літосферних небезпек. Багато фірм пропонують свої системи освітлення. Представлені були і компанії, що виробляють обладнання і матеріали для реставрації і консервації, у тому числі, що допомагають боротися з вологістю, іншими загрозами для пам’яток. Усім нам відома проблема відблисків на склі вітрин, котрі не дають змогу відвідувачу якнайкраще роздивитись пам’ятку. Вже є її рішення – антивідблискове «невидиме» скло. Найближчий для нас виробник розташований у Ризі. Це дорога технологія. Наразі в Європі є тільки трохи більше трьохсот вітрин, оснащених таким склом, але ми всі знаємо, що технології з поширенням стають дешевшими.



На конференції була велика пропозиція продукції виробників мультимедійного обладнання та програмного забезпечення. Чимало українських музеїв вже пропонують відвідувачам аудіогіди, задумуємось про широке впровадження мультимедійних мобільних гідів, які можна завантажувати на власний смартфон. Для нас було цікавим побачити, що існують різні стратегії: хтось переконує в перевагах музейного мобільного додатку, яким можна користуватись як до, так і після відвідування музею, використовувати геолокацію для кращої орієнтації в експозиціях музею, проходження різноманітних квестів, за перемогу в яких можна отримати ваучер на знижку в музейній книгарні чи кафе і т.д.; інші – вважають, що більшість людей і так занадто багато часу проводять у своїх ґаджетах, тому мультимедійні музейні пристрої мають бути доступними лише в музеї, давати інформацію про пам’ятку, але не замінювати її. Також одна з компаній презентувала програмне забезпечення і обладнання під нього, яке може відслідковувати і надсилати на електронну пошту дані в режимі реального часу про температурно-вологісний режим експонату, його пересування, відкриття-закриття вітрини чи ящика, в якому знаходиться пам’ятка під час виставки чи в дорозі. І водночас це ж обладнання працює як мультимедійний гід, надає відвідувачам інформацію про пам’ятку. Це таке собі «все-в-одному» мультимедійне рішення для відвідувачів, кураторів виставок, зберігачів фондів, реставраторів, працівників служб безпеки музею. Були пропозиції стосовно створення в музеях проектів з віртуальною та змішаною реальністю, музейних роботів, що можуть відповідати на запитання відвідувачів, віртуальних помічників.

Нас зацікавила платформа «Vastari» – це інтернет-постачальник послуг для міжнародного світу мистецтва, яка об’єднує інформацію про зібрання приватних колекціонерів (близько 700 тисяч пам’яток) і допомагає музейним кураторам знайти їх, організувати їх показ, або ж використати у своїх виставках. Ця компанія є членом ІСОМу, а також Музейної Асоціації Великобританії, Американського Альянсу музеїв. Ми не могли не скористатися нагодою і представили арт-проект «Кам’яна могила. Реінкарнація» (Музей історії м. Кам’янське) представникам цієї компанії з метою пошуку потенційних партнерів для організації показу виставки в країнах зарубіжжя.

У багатьох читачів-музейників може виникнути справедливе запитання: «Навіщо це нам? Ми все одно ще дуже довго не зможемо дозволити собі це купити». І це правда, але також правдою є те, що сучасному музейному відвідувачеві недостатньо бачити в музеях чудові пам’ятки історії і культури і знати, що там (в музеях) працюють чудові професіонали. Потрібно ще обладнання і програмне забезпечення, яке зробить ближчими і цікавішими ці пам’ятки для різних груп відвідувачів, допоможе реалізувати всі наші ідеї, які без матеріального забезпечення зможуть втілитися хіба що на папері. Більшість з нас вважають і звикли, що культура, а отже, і музейна справа не є і не можуть бути частиною ринку. Але в сучасному світі це не так. Вже більше десяти років в світі говорять, пишуть і розвивають креативну економіку, до якої відносяться і музеї. А згідно з економічними законами, не нашими – пострадянськими, ніхто не зможе отримати прибуток, не вклавши перед тим у справу ресурси та кошти. І щоб це зрозуміли чиновники від культури, слід щоби ми – музейники – зрозуміли і прийняли це першими.

Організатори конференції, серед яких, окрім власне ICOM, були Міністерство культури і туризму Італії, Міністерство закордонних справ Італії, Італійська національна комісія ЮНЕСКО, Міланська торгова палата та ін., – подбали також і про культурну програму для учасників. Серед іншого вона включала відвідання галереї «Італія», монастиря Санта Марія делле Ґраціє, де зберігається фреска Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря», Музею науки і техніки, Міланського собору.

Однак основна робота на конференції все ж відбувалася на третьому поверсі експоцентру, де засідали комітети організації. ICOM включає в себе 172 комітети, робота яких охоплює різноманітні галузі, пов’язані з музейною справою.

Тема конференції, проголошена в цьому році, – «Музеї і культурні ландшафти» – містила два аспекти, які, як ніколи, є актуальними в Україні сьогодні, в часі пошуку нових платформ для громадського порозуміння:

1. Якою мірою музеї зобов’язані брати на себе роль центру інтерпретації для тієї території, тієї спільноти, до яких вони належать?

2. Як можуть музеї поширювати знання про культурну спадщину, яка зберігається як всередині, так і поза їхніми стінами?

Безперечно, визначення такої багатозначної теми передбачає різнопланові доповіді і довільний обшир дискурсу. В рамках конференції на засіданнях міжнародних комітетів, пленарних сесіях, загальних форумах були виступи, які охоплювали усі можливі культурні зрізи. В доповідях були порушені питання музейної етики і теорії музеології, гендерної рівності і громадянської взаємодії, впровадження новітніх засобів реставрації і охорони пам’яток, що під загрозою знищення.

Представниця Національного комітету ICOM України Катерина Чуєва та начальник управління музейної справи та культурних цінностей Міністерства культури України Василь Рожко мали доповіді у комітетах, до яких належали. Доповідь Василя Рожка була на тему «Фортеця Тустань, Україна: віртуальна реальність минулого, культурний ландшафт для майбутнього». Представники ж Львівського музею історії релігії були присутні на засіданні двох комітетів – ICR (Міжнародний комітет регіональних музеїв) та СIDOC (Міжнародний комітет з документації). Представник Національного музею Тараса Шевченка – в комітеті літературних музеїв (ICLM).

Представлені доповіді на засіданні Комітету регіональних музеїв (ICR) були географічно різноманітними. Учасники конференції з Австралії, Мексики, Кот-д'Івуару, Танзанії, Греції, США, Японії, Ірану, Норвегії презентували свої музеї, розповідали про досягнення в професії та про загальні і регіональні проблеми в музейній галузі. Під час роботи секції регіональних музеїв Анастасії Камалдіновій вдалося провести незаплановану презентацію Львівського музею історії релігії.

Під час роботи комітету CIDOC основна увага приділялась застосуванню CIDOC CRM – Концептуальної базової моделі – міжнародного стандарту документування культурної спадщини. Робота по впровадженню цієї системи почалася ще в 90-их роках, а в 2006 році стала офіційним стандартом ISO. Доповідачі презентували особливості та специфіку роботи моделі в різних галузях – археології, виставковій діяльності, управлінні. На засіданні прозвучали доповіді про вдалі реалізації стандартів в Сан Паулу (Бразилія) та в програмі «150 років Мистецтва Канади». Велику увагу було приділено як теоретичній частині, так і напрацюванню практичних навиків під час навчальних сесій: спільна сесія CIDOC і ICOMON (Міжнародний комітет грошей і музеїв банківської справи); ознайомлення з системою управління колекціями – Museum Processes WG MPI.

Нагода безпосередньо ознайомитися з роботою комітетів під час конференції дає розуміння своїх перспектив і зацікавлень для подальшої участі в цій міжнародній організації. Участь у таких конференціях – це чудова можливість для власного професійного зростання, змога дізнатись і впровадити щось нове у діяльність своїх установ, налагодити контакти; але й також один зі засобів культурної дипломатії – не слід пропускати можливість розповідати про Україну, українську культуру на якомога більшій кількості міжнародних форумів. Адже для України захист культурної спадщини є особливо актуальним в світлі подій російсько-української війни. Хотілося б, щоби Український ІСОМ виступив з відповідною резолюцією стосовно захисту культурних цінностей в Україні, але незначне представництво та дещо обмежені у часі терміни перебування на форумі не дали можливості це зробити. Однак не варто чекати наступної Генеральної конференції, потрібно працювати і діяти вже сьогодні. Адже конференції окремих спеціалізованих комітетів ІСОМ відбуваються щороку і хоча зараз ще немає оголошення про них на наступний, 2017 рік, вартує відслідковувати інформацію і брати в них участь.


Наталія Буланова, Музей історії м. Кам’янське
Анастасія Камалдінова, Львівський музей історії релігії
Надія Полянська, Львівський музей історії релігії
Світлана Тимків, Львівський музей історії релігії
Юлія Шиленко, Національний музей Тараса Шевченка

Теги

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Жовтень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Вересень | Листопад