Публічну лекцію про Волинську трагедію прочитали кропивничанам у музеї

27 липня 2016 року в експозиційній залі обласного художнього музею за ініціативи Кропивницької організації ВУТ «Просвіта» відбулася відкрита публічна лекція та просвітницька дискусія з відомим у нашому місті істориком, кандидатом історичних наук, невгамовним трударем на патріотично-просвітницькій ниві Юрієм Мітрофаненком на тему: «Волинська трагедія - історичний контекст та сьогодення».

Модератором та активним учасником заходу став також відомий в місті патріот, громадський діяч та філолог Олександр Ракушняк, що надало зустрічі ще більшого патріотичного забарвлення, а небайдужі громадяни, що зібралися у залі, отримали можливість прослухати одразу двох лекторів та отримати від них відповіді на поставлені запитання. Символічним можна вважати і той факт, що захід відбувався у залі, де експонувалась виставка «Білоруси з Україною в серці» за підсумками проведеного в листопаді 2015 року в зоні АТО пленеру. Це стало зайвим нагадуванням про війну та налаштовувало на серйозне сприйняття анонсованої теми.

Необхідно також відзначити, що запропонована лекція стала природнім, яскравим і дуже необхідним на сьогодні проявом ідеологічної війни, в яку Україна вступила із великим запізненням, тільки починаючи давати на цьому фронті гідну відсіч своїм ворогам. Тему ж лекції визначила так звана істерія аяв про визнання їх геноцидом польського народу з боку озвірілих бандерівців. Тож, враховуючи однобічне висвітлення подій Волинської трагедії в Польщі, що в умовах героїчної війни українського народу проти російських фашистів інакше як зрадою та ударом у спину назвати не можна, лектори поставили за мету дати об’єктивну оцінку тим подіям і, необхідно віддати їм належне, з поставленою метою впоралися достойно.

Лектори підійшли дуже ґрунтовно до висвітлення даної теми, розкривши глибинні історичні причини Волинської трагедії, що назрівала декілька століть та була врешті решт спровокована політикою Гітлера і Сталіна, категорично заперечили визнання Волинської трагедії як геноциду, компетентно і доступно пояснивши різницю між геноцидом та проблемою переселенців, релігійного протистояння, етнічною війною, війною за землю тощо.

Червоною стрічкою через усю розповідь проходили два важливих моменти – визнання провини обох конфліктуючих сторін з відповідними висновками на майбутнє та необхідність прощення, аби мати можливість будувати відносини з сусідами на якісно новому рівні. Красномовними тезами, що декілька разів лунали під час заходу, стали наступні: «Польща стане великою державою, коли визнає, що Львів – українське місто, Гродно – білоруське місто, Вільнюс – литовське місто» та «Кому бути чи не бути героєм в Україні – вирішувати самим українцям».

 Присутнім було показано фрагменти декількох документальних фільмів, які віддзеркалюють події Волинської трагедії та піднімають тему пам’яті та прощення, недопущення ненависті до інших народів тощо. З екрана лунали спогади свідків тих жахливих подій, яким пощастило вижити, думки політиків, аналітиків, громадських діячів. Велику цікавість та, одночасно, стурбованість викликали фрагменти документального фільму, які висвітлюють ставлення у сучасній Польщі до Волинської трагедії, адже з таким поверхневим підходом до історії та політикою подвійних стандартів з боку наших сусідів загроза отримати війну на два фронти (як мінімум – інформаційну війну) може стати для України цілком реальною.

Великим позитивним фактором заходу стала активність аудиторії, що ставила чисельні запитання лекторам та висловлювала власні судження з даної проблематики. Присутні були єдині у тому, що розв’язана Польщею інформаційна війна проти України стала можлива через пасивність України на інформаційному фронті і тепер треба надолужувати втрачене, щоб гідно відстоювати честь нашої держави. Відчувалось розчарування позицією Польщі та піддавалось сумніву її право звинувачувати в геноциді Україну з огляду на етичні чистки в самій Польщі, зокрема її тогочасну поведінку по відношенню до євреїв. Градус антипольських настроїв міг бути і більшим, але адвокатами польської сторони виступили представники польських товариств нашого міста – Анатолій Авдєєв та Олександр Сікорський, які наголосили на необхідності толерантного співіснування різних етнічних груп, що відповідає сучасним європейським стандартам та цінностям.

Взагалі необхідно відзначити, що не дивлячись на те, що запропонована для обговорення тема та й резонансні особистості самих лекторів могли сприяти вибуху негативних емоцій, захід пройшов в дуже миролюбній атмосфері, ставши прикладом для наслідування.

Наостанок присутні подякували лекторам за змістовну розповідь, зійшлися на думці, що історією повинні займатися історики, а не політики, аби не дати реалізуватися тезі: «Історія – служниця політики», а ще – висловили переконання в необхідності проведення таких лекцій, зокрема - серед освітян міста, яким виховувати нове покоління будівничих України.

          Олег Юрченко,
старший науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею