МЕЧ ЯК СИМВОЛ

Останній місяць я прожив під знаком меча. Того меча, якого преса назвала «Меч Вікінга», і якого ціною надзвичайних зусиль багатьох людей та установ вдалося повернути в Україну.

За цей час було багато сказано і багато почуто. І про те, що віддати меча під час війни ворогу, це визнати власну капітуляцію. І про те, що лише меч в усіх народів завжди мав сакральне значення. І про те, що лише завдяки підтримці друзів та союзників можна перемогти ворога. І багато-багато іншого та приємного…

Я тішюся з того, що цей меч потрапив до Віктора Голуба. Того самого реставратора, який 2011 року чудово відреставрував «Меч Святослава» для Хортицького заповідника. І сподіваюся незабаром побачити ще один відреставрований меч, гідний експозиції будь-якого музею.

«Меч Святослава» після реставрації

Але усі, хто говорив або писав про меч, забули сказати найважливіше. Чому, попри усі ризики та негаразди, його вдалося повернути? Чому ця історія набула такого розголосу і навіть перетворилася на символ боротьби з ворогом?

А відповідь дуже проста – БО ЦЕЙ МЕЧ ЗАТРИМАЛИ ЕСТОНСЬКІ МИТНИКИ! Якби не вони, спокійно поїхав би він далі, кудись до Німеччини або іншої країни Старої Європи. А у нас би про нього і не згадали…

Хочу навести кілька прикладів, пов’язаних саме з мечами. Я навмисно згадаю мечі Київської Русі, бо саме з цього часу починається відлік Української Держави.

Липень 2013 р.: «Добрый день уважаемые эксперты. Прошу Вас идентифицировать и оценить мою находку. Меч найден в Винницкой области. Вес примерно 1,3 кг. Длина 98 см. Железо. На гарде и навершии просматривается рисунок с остатками серебра и золота».

Попри те, що до цієї історії начебто підключалися слідчі органи, доля меча невідома.

Меч з Вінницької області

Вересень 2013 р.: «Я дайвер и в таких вещах не компетентен, представляю вам свою находку. Помогите оценить и по возможности по точнее определить происхождение меча. Его длина 95,5 см, вес – около 1 кг, очень острый. Рукоятка бронза. Меч достал с дна речки одной рукой, а он был воткнут в дно, поэтому есть мысль что он был в ножнах».

І далі: «Меч был найден в р. Стырь на глубине около 2,5 метров под небольшим обрывом под углом воткнут в грунт приблизительно 10 км от Луцка по течению».

Цей меч також зник у невідомому напрямку, жоден музей його не виставляв, жоден археолог про нього більше не чув.

Меч з-під Луцька

Травень 2014 р.: «Здравствуйте коллеги! Выскочил из земельки вот такой предмет. Прошу помощи в определение. Длина 92 см. Вес – 840 г. район находки – Хмельницкая обл.».

І цей меч також зник хтозна куди…

Меч з Хмельницької області

Отже історія не випадкова. На сумнозвісному ресурсі Віоліті постійно виставляються нелегальні унікальні знахідки і це нікого не бентежить. Згодом вони зникають, тобто – продаються, а їхня подальша доля вже нікому не цікава.

Одного разу горе-перевізник проколюється на естонському кордоні. А естонські митники хабарів не беруть. І естонські слідчі також. Тут і з’ясовується, що власник ресурсу Віоліті чудово знає і хто продав меча, і хто його купив, і як і куди його вивозять! А ще, що це постійний канал контрабанди культурних цінностей. Він повідомляє і про вивезені вже предмети, і про ті, які цим каналом лише планують вивозити. І до скандалу він усе це знав, але мовчав…

Я не хочу обговорювати поширені чутки, що цей антикварний ресурс, який я згадав, належить одній спецслужбі. Бо це важко перевіряти, та і яка різниця кому він належить! Але працює він при усіх владах і в усіх скрутах.

А меч це дійсно символ! Символ війни. І навіть такої як у нас – хтось на фронті віддає власне життя за державу та майбутнє, а хтось в тилу краде, торгує та бере хабарі…