Народну ікону Поділля з колекції Олександра Чернова презентували у Галичі

В часі страстного тижня в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич», вперше на Галицьких теренах презентовано виставку «Народна ікона Поділля», з колекції краєзнавця, дослідника мистецтва і культури Подільського краю колекціонера з Хмельниччини Олександра Чернова.

– Через невідповідність усталеним зразкам ці духовні артефакти довший час були під забороною. Проте вони пережили як мінімум дві війни, епоху розвиненого атеїзму і невігластва. Та знаходились люди, які навіть під забороною намагалися зберегти витвори народних майстрів, щоб сьогодні їх можна було представити широкому загалу українців, – зазначив відкриваючи виставку заступник генерального директора Заповідника з наукової роботи Семен Побуцький. Синтезуючи у собі церковно-канонічну традицію та язичницькі міфологічно- фольклорні уявлення людини українська народна ікона становить складний вид творчості, - підкреслював він.
 
– Від ікони чекали чуда, їй поклонялися, на неї молилися. Існував цілий ряд святих, до яких зверталися за заспокоєнням або допомогою,– сказав, благословляючи мистецьке дійство, сотрудник церкви Різдва Христового міста Галича отець Володимир Кузюк. – Образи Ісуса Христа, Богоматері, святого Миколая, святого Юрія Змієбоця, святої Параскеви, архангелів крізь століття випромінювали безмежну любов до України та її людей, тепло і милосердя, віру в силу українського народу.

Спираючись на офіційно визначені церковні канони, народні майстри виявляли індивідуальне бачення і розуміння подій Святого Письма, адже авторами ікон переважно були сільські іконописці – «богомази», кустарі і ремісники. Для створених ними образів є властивим наділення християнських святих рисами власного етносу, привнесення елементів народного одягу, орнаментальних та побутових атрибутів.

В своїй теологічній спадщині блаженної пам’яті митрополит А.Шептицький якось зазначив: «…Заки я навчився читати і писати, ще дитиною серцем відчував красу старої ікони. Я стояв перед іконостасом і відчував якусь непонятну емоцію. На мене звернено зір Христа Спасителя і Святої Його Матері, то якась містична темрява, в якій світили тільки свічки і їх відблиск на золотих тлах ікон, наче промінчик спливав на душу з-поза світу, наче з неба».

Акумулюючи в собі глибину духовного світосприйняття народу, силу і мудрість його традицій, народна ікона становить особливий вид іконопису і є невід’ємною частиною етнічної культури українського народу. Підтвердженням цьому є виставка Народної ікони Поділля з колекції Олександра Чернова. 

– Популяризуючи народну подільську ікону, Заповідник «Давній Галич» тим самим допомагає широкому загалу галичан, і не тільки, долучитись до пізнання унікального скарбу української культури, глибше збагнути підвалини, на які ми спираємося у своєму духовному відродженні, – підсумував генеральний директор Заповідника Володимир Костишин

Ярослав Поташник