Виставка живопису та графіки Івана Батечка

7 квітня 2016 р. українському художнику Івану Васильовичу Батечку (1926 – 1981), виповнилося б 90 років. З 1969 р. його творча біографія пов’язана із заповідником «Софія Київська», де він працював до останніх років свого життя,  створював дизайн інформаційних буклетів та афіш, оформлював видання-путівники по заповіднику та написав велику кількість станкових живописних творів, присвячених архітектурним пам’яткам Софійського ансамблю.

Даний виставковий проект, перший персональний за останні двадцять років, призваний вшанувати пам'ять майстра, познайомити з різними гранями його таланту, що знайшов прояв  в друкованій графіці (ксилографії, ліногравюрі), в графічній мініатюрі, книжковій графіці та плакаті, акварельному та олійному живописі. Родзинкою виставки є авторські ксилографічні дошки, експоновані поряд із друкованими відбитками.

Іван Батечко народився у селі Рудня (нині – Київська обл.), після семирічної школи почав відвідувати художні студії київських майстрів Г. Світлицького та Ф. Коновалюка, пройшов II світову війну, а після неї аж до 1962 р. продовжував здобувати художню освіту в Одесі, Харкові та Києві. З 1960 р. брав активну участь у міських, республіканських та всесоюзних художніх виставках. У 1962 р. став викладачем у своїй альма-матер - Київському художньому інституті, а з 1963 р. – членом Спілки художників України.

Ім’я Івана Батечка, одного з яскравих представників київської школи графіки, майстра ксилографії, кольорової ліногравюри, графічної мініатюри та в книжкової графіки, сьогодні перебуває дещо в тіні знаменитих графіків-сучасників:  А. Базилевича, Г. Якутовича, О. Губарева. Однак це не зменшує його значення в історії української графіки. Учень О. Пащенко, І. Батечко розвинув досягнення вчителя в галузі ліногравюри, приділивши в композиції більше уваги ролі плями, ніж лінії, пошуку яскравості та ускладненості кольорових сполучень; а на відміну від вже згаданих майстрів, творам яких притаманні виразні лінійні ритми в побудові простору та форм, в графіці майстра присутні більш м’яке моделювання, повітряність простору завдяки залишеною вільною, не прорізаною різцем поверхні на матриці.

Художник працював у портреті, натюрморті, та найулюбленішим його жанром був пейзаж, переважно міський. В його творах, часто об’єднаних в серії, є види Богуслава, Одеси, Судака, Санкт-Петербургу, Москви, Дніпродзержинська. Та найбільше робіт він присвятив улюбленому Києву і його пам’яткам, серед яких монументи видатним діячам історії і культури, куточки старого міста, парки та палаци, ансамблі «Софії Київської», Києво-Печерської лаври, Видубицького монастиря. До якої б теми І. Батечко не звертався – його твори завжди просякнуті ліризмом, гармонійністю та душевною теплотою. Їх настрій відповідає натурі художника, якого згадують як скоромну, добру та порядну людину.

У фондозбірні заповідника краєвиди Софії за чисельністю переважають зображення інших місцевостей. До відтворення софійських пам’яток художник звертався починаючи зі студентства («Брама Заборовського», 1957; «Трапезна та Софія Київська», 1957) протягом всього життя. У відтворенні споруд Софії він нерідко обирав фрагментарну композицію, ніби милуючись плавними ритмами куполів та фронтонів, красою ліплених деталей. Примітно, що куточки ансамблю оживляє присутність людей, від чого зображений мотив перетворюється в невеличку жанрову сценку («Фрагмент дзвіниці Софії Київської», «Брама Заборовського»).  Водночас, змальовуючи краєвиди Києва, автор обирає панорамну точку огляду, навмисне акцентуючи увагу на ролі силуетів стародавніх пам’яток у формуванні ландшафту київських пагорбів. Ці витончені за колоритом картини представляють нам художника як майстра станкового живопису.

Експоновані на виставці твори демонструють й інші етапи творчості митця. На початку 1960-х, коли українська громадськість відзначала ювілеї Т.Г. Шевченка, І. Батечко розробив власну «шевченкіану». Подорожуючи пов’язаними із життям поета місцями, художник створив у техніці ліногравюри м’які за кольором ліричні українські пейзажі (серія «Шляхами Тараса» - «Дорога на зелену Діброву», «Бульвар Т. Шевченка в с. Шевченкове»). Він захоплювався і особистістю іншого великого поета – О.С. Пушкіна. У першій половині 1970-х рр., відвідавши пушкінські місця на Псковщині, зробив серію екслібрисів на пушкінську тему. У 1973 р., перебуваючи у творчому відрядженні в філії Софійського заповідника – Судацькій фортеці, І. Батечко намалював серію свіжих за сприйняттям, яскравих за кольоровою гамою акварелей з видами живописних башт та кріпосних стін.

Окремий інтерес на виставці становлять авторські екслібриси, створені для художників, мистецтвознавців, колекціонерів, музейників. Як майстер графічної мініатюри – книжкового знаку, митець багато років був членом київського клубу «Екслібрис», де провів декілька персональних виставок та брав участь у групових, наприклад, в присвяченій 1500-річчю Києва – «Вічний Київ». До цієї ж дати мистецтвознавці Ю. Белічко та В.Підгора видали книгу «Крізь віки» (1982), куди увійшли роботи учасників виставки, в тому числі – кілька творів І. Батечка.

Куратор виставки Олена Корусь