Богдан Чайковський залишить Львівський історичний музей

Один із найбільш досвідчених музейників України Богдан Миколайович Чайковський, директор одного з найстаріших і найбільших музеїв України, заслужений працівник культури України, голова ради директорів музеїв м. Львова, подав заяву на дострокове звільнення з роботи за власним бажанням.

У 2014-му році з Богданом Миколайовичем було підписано контракт на 3 роки, проте він прийняв рішення піти з посади достроково і за власним бажанням. «Музейному простору» він пояснив, що у заяві попросив звільнити його з посади з 1 січня 2016 року. Отже, попереду ще має місяць роботи. Якою буде подальша доля директорського крісла Львівського історичного музею – він не знає. Адже за законом, директора цього музею звільняє і призначає обласна рада. І чи буде вона проводити конкурс на заміщення посади чи прийме рішення іншим чином – поки невідомо.

Варто додати, що такий прецедент за останні 20 років в музейній справі трапляється вперше. Причини свого рішення Богдан Чайковський виклав у коментарі газеті «Ратуша» і порадив нам також взяти його для поширення:

«Формально так. Контракт маю, але совість мучить. Адже на моїй флешці записано не лише те, що зробив (нагрішив), але й те, що думав, обіцяв, і навіть те, чи Вам правду казав… І коли душа стане перед небесними воротами вибору, флешку розпечатають. За все доведеться відповідати… Отже, ліпше на два роки раніше, ніж на два дні пізніше.

В перший  день мого призначення директором, 35 років тому, я ухвалив рішення. В ті роки більшість директорів провідних музеїв України були пенсіонери, колишні секретарі обкомів і міськкомів компартії, партизанського руху тощо. Значна частина з них не була музейними фахівцями. Вони просто доживали свого віку в музеях. І суспільство мусило з цим миритися. Мені було бридко це спостерігати. Саме тому тоді я дав собі слово, що якщо Бог дасть мені дожити до 70-ти та ще працювати на керівній посаді, то дякуватиму Господу Богу і сам добровільно піду з керівної роботи».

Два роки тому ним була здійснена спроба проведення люстрації себе, про що також свого часу писав «Музейний простір».