Автор: Людмила Губианури | 27 вересня 2015 12:18 |
В 2002 наш музей отримав грант від фонду «Відродження» на проведення міжнародної конференції літературно-меморіальних музеїв. Серед запрошених були музеї України, Прибалтики, Росії, Угорщини, Польщі. Також було бажання запросити декілька музеїв Грузії. Але це виявилось неможливим: телефони не відповідали, листи залишались без відповіді, здавалось, що ці музеї взагалі не існують.
Трохи пізніше я була в одному з цих музеїв. Його неймовірне розташування, сам музей однієї з головних постатей грузинської літератури залишив приємні спогади. Але потрапили ми туди тільки після того, як мешканці села покликали співробітника, який відчинив для нас музей, показав нам його, потім знову зачинив і пішов. Здавалось, що це був єдиний співробітник музею.
Цього року в Грузії я менш за все мріяла про прогулянки спекотними містами та музеями. Море, гори , спілкування з близькими та ріднею було моєю програмою максимум. Але наша подорож була автомобільною. Ми проїхали Аджарію, Гурію, Мінгрелію, зупинились у Сванетії, потім був Тбілісі, Пшав-Хевсуретія, Кахетія та знову Тбілісі. За винятком Тбілісі та Батумі, ми проїжджали маленькими районними центрами, селами. Перше, що мене вразило, були навіть не дороги, а вони дійсно стали набагато кращими. Бо я пам’ятаю деякі з цих доріг ще на початку 2000-х, коли всю дорогу до родичів у Кахетію я тримала свою маленьку дитину на руках і весь час молилась, бо розуміла, що більш мені на цій дорозі нема на кого сподіватися. Ні, зараз у своїй більшості це по-справжньому сучасні дороги, автобани. А вразило мене те, що всі дорожні покажчики, а вони є скрізь, мають однаковий формат та інформацію грузинською та англійською мовами про той чи інший музей, який знаходиться поруч. Повторюю, це стосується не Тбілісі чи його околиць, це всіх всіх маршрутів країни. Музеї включені в дорожні мапи країни! Мала можливість декілька разів переконатись, що ці музеї не порожні, бо іноземців у Грузії, сказати, що багато, це нічого не сказати. Вони скрізь! Не встигаєш відчути себе героєм, подолавши заради якогось височенного водоспаду гори Ушпи неймовірну висоту, як поруч з собою чуєш іврит, французьку, турецьку мови.
Друге, на чому я хотіла б зупинитись, пов’язано з музеями. Навіть не з музеями, бо, повторююсь, відвідування музеїв не було моєю відпускною програмою. Але все ж таки, я не змогла пройти повз деякі з них. Відпочиваючи 3 дні в горах Сванетії, вирішили спуститися до районного центру Местія. За часів Саакашвілі тут була серйозна реконструкція. Було багато нарікань стосовно ії підходу. Може, вони мають сенс, бо старий центр зараз виглядає трохи солодкувато, як на мене. А взагалі зараз тут багато хостелів, готелів, кав’ярень, крамниць. Але кульмінацією цієї реконструкції стали два об’єкти: канатна дорога та музей.
Розумієте, музей став головною перлиною простору, його неможливо не побачити! Може, пам’ятаєте, у 2013 році з лекцією за програмою «Динамічного музею» виступав генеральний директор Національного музею Грузії Давід Лоркіпанідзе. Він тоді розповідав про реформування музейної галузі під час загальних реформ країни. І ці реформи відбулися завдяки інвестиціям, розвитку туризму. Національні наративи стали частиною культурного піару. Піар країни відбувається через історію, культуру. Тому у цій програмі особливе місце було віддано музеям. Тоді пан Давід розповідав, ілюструючи прикладами, як воно відбувається в вже існуючих музеях та програмах та анонсував новий музей в Местії, який мав відкритися. Хочу, щоб колеги зрозуміли, що мова йде не про музей якогось великого міста. Местія - це зовсім невелике селище, 2,5 тис.мешканців. Але там побудований аеропорт, і теоретично можливо вдень поплавати у морі поблизу Батумі, а через півгодини опинитися на лижній трасі Местія. Потім логічно відразу зайти до музею, бо там є камера сховку, відпочити в спеціальній зоні, де вам нададуть всю необхідну інформацію (у всіх містах є інформаційно-туристичні центри ), пригостять кавою; подивитися сувеніри.
До речі, музеї, в яких я була, мали декілька місць, де можливо придбати сувеніри. Мені сподобалось, що музеї роблять «репліки» своїх головних експонатів. Дуже хотіла придбати каблучку – репліку з виставки «Колхідське золото» . Ви б ії бачили!! (Не каблучку-виставку, але й каблучка запала в душу, та ціна була справжня.) Не втрималась, придбала в Художньому музеї Тбілісі полотняну сумку з дотепною цитатою з «Майстера та Маргарити»; там ще й подушки були «булгаківські». Було приємно та соромно водночас, наш музей таких сувенірів не має.
Повертаючись до самого музею, скажу, що це був мій професійний шок, я не переставала шморгати носом та витирати очі. Це – найвищий світовий рівень. Експозиція неймовірно точно та пронизливо побудована. Нічого зайвого, ніякого перевантаження матеріалом, експлікаціями, підтекстовками. Справжня драматургія простору, коли, наприклад, вікна виконують не стільки функції освітлення, а вітрин, в яких ти бачиш продовження експозиційного ряду: гори, вежі, церкви, будинки, і тоді все це виходить за межі суто музейних радощів, та стає однією історією: завдяки гірському рельєфу Сванетія завжди була національним сховищем своїх скарбів від загарбників. Колекція музею - ікони, зброя, археологія, одяг та прикраси - дійсно справжні скарби. Після огляду експозиції є можливість піднятись на самий верх, до оглядового майданчика; до речі, музеїв Грузії мають не тільки затишні підвір*я, але й саме такі оглядові місця. Багато ще чого можна було б розповідати, але бажаю всім переконатися на власному досвіді.
Местія, музей. Оглядовий майданчик
Местія, центр.
Местія, канатна дорога
Местія, канатна дорога
Местія
Тбілісі, туристично-інформаційний центр
Наприкінці лише додам - зараз з*являється тенденція з іронією ставитись до пана Саакашвілі,піддавати сумніву його досягнення. Давайте все ж таки не поспішати, зробімо самі хоч щось подібного рівня.
Людмила Губіанурі,
директор Літературно-меморіального музею Михайла Булгакова
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
Листопад 2024
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | 2 | 3 | ||||
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
Коментарі (3)
Aleks | 23 вересня 2015 17:59:19
Медиа мониторинг по материалам печатных изданий, Интернет порталов и ТВ за 09-16.03.2015 Парламентські слухання «Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні». Присутній на парламентських слуханнях віце-прем'єр-міністр, міністр культури В'ячеслав Кириленко запевнив, що формування сучасної дієвої етнонаціональної політики є одним із пріоритетів уряду. Однак учасники слухань наводили й інші факти. Скажімо, як розповів дослідник єврейської історії та культури Олександр Найман, Громадська рада Міністерства культури України звернулась до віце-прем'єра (лист від 12 січня 2015 року) з проханням допомогти в реалізації постанови Верховної Ради (№3560-VI від 5 липня 2011 року), згідно з якою заповіднику «Бабин Яр» має бути передана невеличка будівля колишнього єврейського цвинтаря за адресою: вул..Мельникова,44. Минуло понад два місяці — відповіді немає. Водночас О. Найман звернув увагу на те, що в Україні досі немає жодного ані посібника, ані підручника з історії культури національних меншин України.
Відповісти
Музейник | 23 вересня 2015 19:19:13
Взагалі будь-які звернення до міністра культури В.Кириленка, ніяк не розглядаються, а даються просто відписки. І це стосується на звернення будь-якого рівня.
Відповісти
Олександр | 24 вересня 2015 13:23:39
Свій до свого по своє
Відповісти