Нова концепція розвитку Музею історичних коштовностей України

У рамках обговорення проекту Концепції розвитку Національного музею історії України колектив Музею історичних коштовностей України, філії НМІУ, вирішив висловити своє розуміння концепції нашого музею. Задля цього було створено робочу групу і протягом кількох днів тривало обмірковування нової концепції і визначення всіх її положень. 15 липня концепцію було схвалено на загальних зборах колективу МІКУ і направлено до адміністрації НМІУ. Вважаємо за потрібне ознайомити музейну громаду з новою концепцією МІКУ, в якій знайшли відображення традиції, досягнення та перспективи розвитку нашого музею, і запропонувати її відкрите обговорення з метою обміну поглядами і подальшого вдосконалення документу. 

КОНЦЕПЦІЯ

МУЗЕЮ ІСТОРИЧНИХ КОШТОВНОСТЕЙ УКРАЇНИ –

філіалу Національного музею історії України

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Музей історичних коштовностей України (надалі – Музей) було започатковано 1963 року як особливий відділ Державного історичного музею УРСР, що спеціалізується на зберіганні та експонуванні виробів з дорогоцінних металів. 1965 року він набув статусу музею з юридичним підпорядкуванням (у якості філії) ДІМ УРСР, а 1968 року отримав назву Музей історичних коштовностей УРСР. 1991 року було створено Національний музей історії України, його філія отримала свою сучасну назву – Музей історичних коштовностей України.

За 52 роки у Музеї відбулися значні кількісні та якісні зміни. Було сформовано колекцію у майже 56 тисяч одиниць зберігання основного фонду (з них майже 41,5 тисячі одиниць було передано різними інституціями безпосередньо Музею), значна частина яких є унікальними, зокрема, це експонати, що принесли світову відомість не тільки музею, але й Україні.

Завдяки своїм експонатам Музей презентував Україну понад 70 разів на виставках в різних країнах світу.

За час свого існування Музей прийняв понад 12 млн. відвідувачів.

Музей неодноразово оновлював свою експозицію. Кардинальні зміни відбулися 2004 року: було розроблено нове художнє оформлення, створено нову експозицію, надійну систему захисту та охорони, встановлено сучасне експозиційне, фондове і технічне обладнання, необхідне для експонування і зберігання музейних предметів із дорогоцінних металів.

Завдяки своїй діяльності Музей отримав загальносуспільне та світове визнання. Це було закріплено й Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв” № 489 від 22.03.2000 р., де зазначено, що Музей історичних коштовностей України поряд з Національним музеєм історії України є основним музейним закладом, який здійснює приймання, зберігання, облік та використання історичних мистецьких пам'яток, виготовлених із використанням дорогоцінних металів та коштовного каміння.

За роки існування у Музеї склалася своя специфічна, вивірена часом та діяльністю структура, затвердилися сталі традиції роботи з дорогоцінними експонатами, розподілу відповідальності. Навички зберігання, експонування, наукового дослідження, що набуваються співробітниками роками, накопичуються і передаються від покоління до покоління. Саме тому у Музеї вже віддавна склалися особливі традиції підбору співробітників, передачі знань, взаємодопомоги, а головне – взаємодовіри, без якої є неможливим функціонування установи з таким рівнем відповідальності, яка покладається тут на кожного наукового співробітника та керівника.

У Музеї працюють досвідчені музейні фахівці та реставратори, які не тільки вивчають експонати, а й кваліфіковано їх зберігають, адже предмети з дорогоцінних металів вимагають особливої уваги і ставлення. Майже всі наукові співробітники відділу науково-фондової роботи та науково-дослідного відділу експозиції є зберігачами. Співробітники Музею проводять велику наукову роботу (результатом якої є кілька захищених дисертацій, виданих монографій, велика кількість статей та публікацій, чимало каталогів), беруть участь у міжнародних симпозіумах. Значна кількість співробітників Музею є експертами Міністерства культури України. Науковці Музею на запит Міністерства культури України розробили проект нової інструкції з музейного обліку і зберігання музейних предметів із дорогоцінних металів.

Завдяки кропіткій роботі відділу реставрації в Музеї відновлено понад 20 тисяч унікальних пам’яток ювелірного мистецтва різних епох. Реставрація цих предметів дала можливість не тільки зберегти для майбутніх поколінь неоціненні скарби, а й організувати ряд виставок, створити нові розділи експозиції, підготувати й видати чимало каталогів та альбомів.

Сьогодні Музей історичних коштовностей України повністю відповідає європейським стандартам і є одним з найбільш знаних українських музеїв у світі.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФІЛЮ МУЗЕЮ

У Музеї зберігаються та експонуються вироби із дорогоцінних металів різних народів та історичних часів, що презентують, насамперед, розвиток художньої культури. Експозицію Музею розташовано в 9-ти залах і побудовано на основі демонстрації окремих колекцій за історико-хронологічним принципом.

Базовим елементом колекцій музею є експонат не як свідчення історії, а, перш за все, як самодостатній художній витвір. У побудові експозиції та проведенні екскурсій акцентується увага на естетиці, художніх техніках, особистостях майстрів, зміні художніх стилів тощо. Відповідно, наукове дослідження експонатів музею тематично визначається як "Історія ювелірного мистецтва України".

Саме тому профіль Музею можна визначити як комплексний, що поєднує в собі особливості художнього та історичного музеїв.

Це становить кардинальну відмінність МІКУ від Національного музею історії України як провідного історичного музею.

Ще одна відмінність полягає у тому, що Музей презентує у своїй експозиції та зберігає у фондах ювелірні вироби, не лише пов’язані з територією сучасної України, а й ті, що походять з інших частин світу – античної Греції, середньовічної Візантії, Німеччини, Польщі, Франції, Австрії, Росії, Грузії, Узбекистану та ін., що значно розширює географічні рамки і міжнародне значення колекції.

3. ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА МУЗЕЮ

Музей складається з 5 підрозділів, кожен з яких відповідає за свій напрямок функціонування Музею як єдиного організму.

Відділ науково-фондової роботи – головні функції полягають у зберіганні, обліку та дослідженні тих предметів, що знаходяться у фондах Музею.

Науково-дослідний відділ експозиції "Історія ювелірного мистецтва"  – головні функції полягають у зберіганні, обліку, експонуванні та дослідженні тих предметів, що представлені у стаціонарній експозиції. Поділяється на 3 сектори у відповідності до груп зберігання. Доцільно до складу цього відділу віднести сектор виставкової роботи.

Науково-дослідний відділ реставрації дорогоцінних металів – головні функції полягають у здійсненні науково-методичної, науково-дослідної, консерваційно-реставраційної діяльності по збереженню музейних предметів з дорогоцінних металів, коштовного каміння та історичних і культурних пам’яток з інших матеріалів, що входять до складу фондів Музею.

Відділ науково-освітньої роботи – головні функції полягають у екскурсійному обслуговуванні відвідувачів, організації науково-освітних заходів, проведенні практичних та теоретичних досліджень з музейної педагогіки тощо.

Техніко-господарчий підрозділ (на даний час складається з 2-х відділів: комплектування та устаткування і техніко-експлуаційного, – які можна реструктуризувати в один) – головні функції полягають у забезпеченні безперебійного та належного функціонування Музею.

4. КАДРОВА ПОЛІТИКА МУЗЕЮ

Головна засада кадрової політики – кожен співробітник Музею є його найвищим надбанням.

Вакантні посади займаються переважно на підставі відкритого конкурсу, що проводиться у відповідності до вимог виконання робочих завдань.

Практикується перехід співробітників з відділу науково-освітньої роботи до відділу  науково-фондової роботи та науково-дослідного відділу експозиції. Завдяки цьому відділ науково-освітньої роботи є своєрідною "кузнею кадрів".

З метою підняття наукового та освітнього рівня співробітників постійно проводяться семінари, лекції, консультації з обміну досвідом.

Заохочуються всі напрямки музейної діяльності та активності співробітників.

Розвиваються засади прийняття колективних рішень, участі всього колективу у житті та діяльності Музею та позамузейної, зокрема волонтерської, сфери.   

5. МІСІЯ МУЗЕЮ

Вважаємо, що місією Музею є структурування культурного простору на користь реальних цінностей.

Музей зберігає, досліджує та презентує культурну спадщину людства, зокрема представленій у виробах з дорогоцінних металів, що складають основу нашого зібрання.

Ми ставимо за мету формування образу людини минулого і вплив на формування сучасної людини.

Ми беремо активну участь у створенні позитивного іміджу України у світі.

6. ФУНКЦІОНАЛЬНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ МУЗЕЮ

Музей здійснює свою діяльність у різних формах — фондовій, експозиційній, виставковій, науковій, просвітницькій тощо.

Фондова – створення максимально належних умов зберігання та експонування музейних предметів, переважна частина яких є виробами з дорогоцінних металів та коштовного каміння. Облік, каталогізація, науковий опис та всебічне дослідження експонатів. Проведення планової та позачергової реставрації та консервації експонатів.

Експозиційна – постійне підтримання на належному функціональному рівні постійної експозиції та періодичне її удосконалення, введення нових інтерактивних елементів. Проведення оглядових, тематичних та інтерактивних екскурсій, постійне їх удосконалення, урізноманітнення. Розробка нових форм обслуговування відвідувачів. Розробка та введення у дію віртуальних екскурсій у тривимірному форматі. Насичення інформацією сенсорних мультимедійних кіосків, які необхідно придбати у подальшому.

Виставкова – організація і проведення тимчасових виставок, основою яких є власні експонати, та участь у збірних виставках у співпраці з іншими музеями. Створення тимчасових виставок у межах Музею та в інших музеях України, міжнародних виставок. Підготовка до проведення віртуальних виставок у форматі 3D.

Наукова – проведення досліджень у межах єдиної науково-дослідної теми Музею "Історія ювелірного мистецтва", що поділяється на підтеми у відповідності до наукових інтересів та напрямків роботи кожного наукового співробітника; їх результати відображаються в науковій атрибуції предметів та підготовлених НУП, опублікованих статтях, монографіях, збірниках статей, каталогах, захисті дисертацій, участі у конференціях та семінарах. Підготовка та проведення щорічної міжнародної наукової конференції “Ювелірне мистецтво – погляд крізь віки”, результатом якої є випуск збірника наукових праць “Музейні читання” (на сьогодні вже проведено 22 конференції та видано 21 збірник). Підготовка та видання окремих тематичних наукових збірників (на часі – підготовка та видання збірника-антології, присвяченого дослідженню пекторалі з Товстої Могили). Підготовка та оприлюднення електронних тематичних каталогів (підготовлено 11 каталогів та у роботі знаходиться ще 8 каталогів, що охоплюються різні категорії та групи музейних предметів із зібрання Музею). Підготовка науково-популярних статей та видань, фотоальбомів, путівників, буклетів тощо. Проведення наукових експертиз та надання широкого кола консультацій.

Просвітницька – формування та трансляція суми знань щодо культури, історії, релігії, технології тощо, заснованих на презентації колекцій Музею, дослідженні окремих експонатів. Різноманітна робота із шкільною та студентською аудиторіями, участь у музейних фестивалях, освітніх програмах. Участь у радіо- та телеефірах. Орієнтація не на кількісні показники відвідування, а на створення та подачу якісного продукту, який через медіа та пресу здатен спровокувати дискусії та обговорення, актуальні для суспільства. Формування у відвідувачів естетичного смаку, толерантного відношення до мультикультурного світу. Виховання у покоління, що підростає, та загалом у мешканців України почуття громадянської гідності та гордості за культурні здобутки предків.

7. МУЗЕЙ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Музей виконує представницьку функцію, є одним з головних брендових музеїв України, що обумовлено художньою, історичною, сакральною та вартісною цінністю експонатів із зібрання Музею, особливо його окремих експонатів. Це покладає на Музей важливу місію презентації України в її серці – м. Києві – та за кордоном під час проведення міжнародних виставок. Звідси – орієнтація на урядові делегації, бізнес-групи, закордонних туристів.

Музей всебічно спрямовує свою діяльність на залучення українських відвідувачів. Особливістю постійної експозиції є, з одного боку, велике інформаційне навантаження, а, з іншого – колекційна одноманітність експонатів. Це зумовлює те, що переважною цільовою аудиторією Музею є її доросла частина: учні старших класів, студенти, люди зрілого та літнього віку.

Виходячи з цього, Музей проголошує особливе ставлення до дитячої аудиторії. Спектр роботи з дитячою аудиторією постійно розширюється, проте цей напрямок роботи має засновуватися на головному принципі – Музей не заробляє на дітях.

Музей був, є і завжди буде відкритим до співпраці з науковцями, музейниками, викладачами, студентами та іншими робітниками культури і освіти на взаємовигідних та взаємоприйнятних умовах.

8. ЗАСАДИ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА НАПРЯМОК РОЗВИТКУ МУЗЕЮ

Маркетингова політика має виходити з розуміння особливості, специфічності, унікальності Музею. На підставі попередніх розділів (1-7) встановлюється, що Музей є особливим "культурним продуктом", який потребує конкретного індивідуального підходу у просуванні його на загальномузейному, загальнокультурному просторі (ринку). Це визначає як стратегічні задачі, так і оперативні цілі: у максимально повному обсязі представити місію Музею з урахуванням всіх її пріоритетів.

Враховуючи зазначені відмінності між НМІУ та МІКУ, обидва музеї мають презентуватися на культурному ринку як два рівнозначні та паритетні продукти. Саме це має бути покладено у основу маркетингової політики обох музеїв, що допоможе визначити, розробити та успішно реалізувати увесь комплекс заходів і відповідних операцій, спрямованих на ефективне створення культурної, наукової, просвітницької продукції і комплексу послуг, що надаються нашим споживачам з метою, з одного боку, задоволення їхніх потреб, а з іншого – найповнішої реалізації означеної місії музеїв, а відтак і отримання відповідного прибутку.

Вважаємо, що необхідним кроком у подальшому розвитку Музею має стати  автономізація його внутрішнього життя та діяльності, яка вже закріплена у діючих нормативних документах НМІУ та МІКУ та яка потребує подальшого розвитку та удосконалення.

На одностайну думку всього колективу Музею, зазначена автономізація полягає у наступному:

- самостійній організації поточної діяльності Музею (зокрема, плануванні поточної роботи та режиму діяльності) у межах загальних засад діяльності НМІУ і чинного законодавства України та у погодженні з адміністрацією НМІУ;

- проведенні кадрової політики у відповідності до традицій, що склалися у Музеї: всі призначення і звільнення здійснюються генеральним директором НМІУ тільки за погодженням із завідувачем філії;

- участі у формуванні окремого кошторису Музею у межах загального кошторису НМІУ і прозорому та належному його використанні; виділенні бухгалтера, який би став куратором МІКУ;

- самостійному використанні коштів, додатково зароблених Музеєм як в Україні, так і за кордоном (міжнародні виставки);

- паритетній участі Музею у підготовці та кураторстві міжнародних виставок, де залучаються експонати із зібрання Музею;

- самостійному формуванні "кола друзів музею", залученні до Музею меценатів та спонсорів;

- створенні Вченої ради Музею для оперативного керівництва науковим життям Музею, що обумовлено специфікою його колекції;

- створенні фондо-закупівельної комісії для проведення належної політики у формуванні зібрання Музею;

- створенні реставраційної ради для оперативного управління процесом реставрації та консервації, що обумовлено специфікою колекції Музею;

- проведенні самостійної цінової політики щодо відвідування Музею та надання послуг;

- проведенні спільних заходів центральним музеєм (НМІУ) та філією (МІКУ); запровадженні єдиного екскурсійного квитка тощо.

Ці пропозиції щодо оновленого статусу Музею історичних коштовностей України як автономно діючої філії Національного музею історії України пропонується узгодити, скласти письмово, опублікувати та затвердити як «Положення про Музей історичних коштовностей України, філію Національного музею історії України» та закріпити у колективному договорі між колективом Музею історичних коштовностей України та адміністрацією Національного музею історії України. 

Маємо всі підстави вважати, що автономізація діяльності Музею буде сприяти розвитку маркетингової привабливості Музею, стане потужним стимулом для подальшого удосконалення роботи його колективу, підвищення відповідальності за свою роботу, що неодмінно має позначитися на результатах роботи.

Не маємо жодного сумніву, що запропоновані кроки є взаємовигідними обом сторонам (і Музею історичних коштовностей України, і Національному музею історії України) як в іміджевому, так і в економічному планах. А найголовніше – від цього виграє відвідувач Музею та Україна в цілому.

За дорученням всього колективу наукових співробітників Музею історичних коштовностей України

Робоча група з розробки концепції Музею історичних коштовностей України