Богдан Біляшівський: «Є дуже висока планка, закладена моїм прадідом. І для мене цей виклик – справа честі»

На початку травня 2015 року Богдан Біляшівський був призначений в.о. директора Національного заповідника «Биківнянські могили». Про плани, проблеми та досвід роботи Богдан Борисович розказав «Музейному простору» в телефонному бліц-інтерв’ю.

Пане Богдане, чи усвідомили Ви вже, яке "господарство" Вам дісталось?

-          Часу розбиратися зі справами насправді в мене було вкрай мало. Я був призначений в.о. директора за 5 днів до Дня пам’яті жертв політичних репресій. Треба було у прискореному режимі готуватися до офіційних заходів, які ми провели на достойному рівні. Прийняли делегацію Польського інституту національної пам’яті. Зараз повертаємося до буденної роботи і до певних проблем.

Які найбільші проблеми має сьогодні заповідник?

-          Їх кілька. Досі актами не передано нам польську частину меморіалу. Є лише технічна документація. Але ця частина принаймні викінчена... Бо значно більше запитань до української частини. До оплати, до характеру робіт. Тут навіть перший етап не був завершений, нема документів, нема актів. Прізвища вибиті частково, закінчуються на літері «Б». Щодо пожежі – йдуть суди, триває слідство. Окреме питання – проблема благоустрою. Штат заповідника де-юре – 30 людей, де-факто – 13. Причина – невисокі заробітні плати при досить високому навантаженні. Адже крім наукової роботи, ми мусимо охороняти і утримувати 230 га лісу…

А хіба в заповіднику є наукова робота?

-          Станом на сьогодні науковий напрямок практично повністю розкомплектовано. Відтак є потреба в науковцях, адже роботи, насправді, дуже багато. У нас план роботи, але ми впираємось у фінансування. Ми повинні формувати базу по персоналіях, хотілося б мати і більш повні біографічні довідки вбитих, а не лише перелік. А ця робота ускладнюється обмеженим доступом до російських архівів…

 Пане Богдане, які аргументи мав В`ячеслав Кириленко, коли переконував Вас погодитись на цю кадрову пропозицію, адже Ви - науковець?...

- Моя наукова тема – це освіта в Гетьманщині та Слобідській Україні у XVIII ст. Я маю дві освіти, історичну і юридичну. Музейна робота для мене не є новою, бо, як Ви вже зазначали у своїй публікації, я працював радником міністра культури і туризму, я долучався до процесу започаткування заповідника "Биківнянські могили"... Але безумовно, ця пропозиція - це виклик. Є дуже висока планка, закладена моїм прадідом. І для мене цей виклик - справа честі.


Фото - з сайту Національного заповідника "Биківнянські могили"


Леся Гасиджак,
"Музейний простір"