Пакт Реріха. Історія й сучасність

15 квітня 2015 року у будівлі Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбулось відкриття виставки «Пакт Реріха. Історія й сучасність» до 80-річчя Договору про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток – Пакту Реріха, який був підписаний в цей день 1935 року у Вашингтоні в присутності Президента США Франкліна Рузвельта повноважними представниками 21 країни.

Пакт Реріха став першим і унікальним міжнародним юридичним документом, спрямованим на захист культурних цінностей і людини – носія культурних традицій, як у мирний, так і у воєнний час.

Головним ініціатором проведення ювілейних святкувань є Міжнародна громадська організація, асоційований член Департаменту суспільної інформації ООН Міжнародний Центр-Музей імені М.К.Реріха (Москва), створений Святославом Реріхом 1989 року на основі своєї частки спадщини родини Реріхів, яку він передав Росії через свою довірену особу Людмилу Шапошникову. Вона успішно реалізувала заповіт Реріхів, створивши Центр-Музей імені М.К.Реріха на громадських засадах без копійки державних коштів. Але цей Музейон зазнає всіляких утисків з боку чиновників Російської Федерації. МЦР є унікальним культурним та науковим закладом нового типу і сам потребує захисту і підтримки. Історія становлення та боротьби МЦР за своє існування у посттоталітарній державі є прикладом поступового еволюційного розгортання починань Реріхів на сучасному етапі. Подвигом можна назвати героїчну діяльність генерального директора Музейону, видатного вченого, письменниці, філософа, індолога-сходознавця Людмили Шапошникової. В умовах нечуваного спротиву старої тоталітарної системи їй вдалося не тільки повернути унікальну Спадщину Реріхів на Батьківщину, не лише відродити починання Реріхів, а й розвинути ці напрямки на сучасному рівні на принципах нового енергетичного мислення Вчення Живої Етики. Без цього нового енергетичного мислення неможливий подальший розвиток науки, мистецтва, громадського життя, співіснування народів на землі. Пакт Реріха сьогодні ще раз нагадує людству про основи виживання людства в умовах паплюження гідності людини — носія культурних традицій.

Скажемо відразу, що Україна має свою глибинну історію, яка стосується Пакту Реріха і співтворчості Реріха з українськими культурними діячами і культурними шарами землі і того часопростору епох, що лягли в основу реріхівських ідей відкриття, збереження і застосування в побудові майбутнього: «Із давніх прекрасних каменів складете Грядуще!» Не забудемо також, що доба Київської Русі давала Реріху не тільки натхнення для живописної творчості впродовж життя, а й склала підґрунтя його концепції Культури.  «Єдність у різноманітті!» – ця програмна концепція Культури є наріжним каменем Пакту Реріха і майбутнього співіснування народів на землі. Виховне значення Пакту Реріха важко переоцінити. Для України Пакт має надзвичайно важливе значення сьогодні, коли нехтуються права її існування як держави, народу як нації, людини як носія унікальних традицій і неповторної культури. Не можна не погодитися із паном Пан Гі Муном, що ця головна ідея Пакту актуальна сьогодні, як ніколи.

Скажемо також, що в Україні перебуває під загрозою і значна спадщина Реріха – це в першу чергу монументальні і станкові роботи в Горлівці, окупованій терористами. Не мають руйнуватися й занепадати й найбільші мозаїки М.К. Реріха у Пархомівці та Почаєві. Інші роботи в музеях, що приховані в запасники з незрозумілих причин, адже  Реріх – всесвітньо відомий художник. Не будемо приховувати, що загальну ненависть та неприязнь до Реріхів розповсюдили серед людей на основі «Визначення» Синоду Російської Православної церкви 1994 року. Це визначення викликало реакцію войовничого атеїзму, прихованого гаслами войовничого православ’я. Воістину, тьма постала проти Світла. У ХХІ столітті це ганьба і зло, які не повинні вільно розповсюджуватись по світу. Добро має бути дієвим і протиставити організований опір злу. Пакт Реріха, піднятий на такому міжнародному рівні, є чи не найкращим засобом і можливістю для цього. Чи не варто прислухатися до закликів пана Пан Гі Муна захистити нашу спільну спадщину і все людство?

Треба додати що Україна підписала Гаазьку Конвенцію 1954 року у складі Союзу РСР. Окрім того, М.К. Реріх з особливою творчою програмою розпочав дослідницьку та охоронну діяльність на території України з кінця ХІХ і початку ХХ століття, вважаючи, що для майбутнього матимуть велике значення відкриті і ще невідкриті скарби землі: «Із давніх прекрасних каменів складемо Грядуще!». Усвідомлюючи, що «значення Києва велике», Реріх з особливою пристрастю боровся за збереження скарбів Київської Руси- України, Києва – «Матері городів Руських», та Новгорода. Україна завдячує щиро Реріху за збереження унікальних культурних пам’яток як магнітів майбутніх нових культурних Епох Краси й злагоди у всій розмаїтості творінь.

Виставка «Пакт Реріха і сучасність» Міжнародного Центру Реріхів в ООН є сама по собі відродженою ініціативою М.К.Реріха, яка в час трагічних подій в Україні і світі є своєрідним нагадуванням і попередженням людству. За цим попередженням стоїть послідовна героїчна діяльність Людмили Шапошникової з розгортання ідей Реріха на сучасному етапі. Безстрашшя Шапошникової проявляється в обставинах нападів і руйнувань створеного нею й міжнародною громадськістю Музею імені М.К.Реріха з боку державницьких негативних структур чиновників, що користуються старими механізмами експропріації з боку держави.

Україна сьогодні стоїть на шляху самовизначення національного духу і нового планетарного мислення. Всі труднощі цього шляху якнайкраще допоможе здолати нове енергетичне мислення і реріхівська концепція Культури. Якби вдалося прищепити народам ідею мирного співіснування та виховати відчуття Єдності в різноманітті, то швидко би встановився новий світовий лад і гармонія у стосунках. Заклик пана Пан Гі Муна – саме до такого розуміння Пакту Реріха на сучасному етапі.

А виставка «Пакт Реріха. Історія та сучасність» МЦР у будівлі Асамблеї ООН у Нью-Йорку є новим найвищим витком еволюції ідей Реріха як програма до дії добра, гуманізму, культури як порятункових засобів людству в небезпечний час активізації сил тьми – ненависті, брехні й лукавства. Хаотичні дії тьми можна зупинити тільки організованим спротивом Світла. Історія боротьби за ідеї Пакту надихає кожного індивіда  – людину-носія традицій і культури, космосу на свідому дієвість добра як космічної природи, на перемогу в творінні вічних загальнолюдських цінностей у всій різноманітності Єдиного Всесвіту.

ЗВЕРНЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ ООН

ДО ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ,

ПРИСВЯЧЕНОЇ 80-річчю підписання ПАКТУ РЕРІХА

Нью-Йорк, квітень 2015

Цього року міжнародне співтовариство відзначає 80-річчя Договору про захист художніх і наукових закладів та історичних пам'яток – у той самий час, коли основна його ідея актуальна як ніколи.

Ми бачимо, що культурна спадщина піддається нападам в різних частинах світу, від Малі до Іраку й Сирії. Екстремісти варварськи руйнують музеї та історичні пам'ятки, забороняють дівчаткам відвідувати школи і вбивають представників засобів масової інформації. Зневажаються всі ті символи, які втілюють свободу думки і поваги до культурного різноманіття. Такі дії завдають удару в саме серце людської індивідуальності й гуманістичних устремлінь.

Підписаний 1935 року Пакт Реріха заклав основу створення ключових інструментів міжнародного права, спрямованих на захист культурних цінностей як у мирний, так і у воєнний час, включаючи, зокрема, Гаазьку конвенцію 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту і два протоколи до неї (1954 і 1999 рр.). Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої спадщини, прийнята в 1972 році, також надихалася ідеєю Пакту. Великих успіхів у захисті культурних цінностей домоглося й Міжнародне кримінальне право. Згідно Римського статуту Міжнародного кримінального суду, умисне нанесення ударів по будівлях, призначених для цілей освіти, мистецтва і науки, а також по історичних пам'ятках, вважається військовим злочином як під час міжнародних, так і під час регіональних збройних конфліктів.

Ця виставка віддає належне новаторській ідеї Пакту Реріха і свідчить про нашу рішучість просувати цю ідею вперед. Я хочу подякувати Міжнародному Центру Реріхів за організацію цієї надихаючої виставки. Я закликаю Уряди й народи в усьому світі об'єднати зусилля, щоб захистити нашу спільну спадщину і все людство.

Зображення:  Реріх. «Sancta Protectrix» (Свята Покровителька). 1933 р. З сайту Міжнародного Центру Реріхів.

Міжнародна громадська організація
«Українське Реріхівське товариство»,
м. Київ